Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №461/1009/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1009/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю: секретаря судового засідання Салика С.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) про повернення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 , в якій просить зобов`язати ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , передати ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , безпідставно набуте майно: транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, Mодель GI-500, тип загальний легковий - загальний універсал — В, 2008 року випуску, колір жовтий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 з ключами та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане 10.09.2019 року.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що у вересні 2019 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_4 виникла домовленість щодо купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель GL-500 за раніше обумовленою та погодженою вартістю в сумі 11000 доларів США. На виконання домовленості позивач передав відповідачу вищевказаний транспортний засіб та отримав за нього 11000 доларів США. В листопаді 2020 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна (грошових коштів) із чужого незаконного володіння, справа №444/3166/20. Так, при розгляді справи №444/3166/20 судом були встановлені та у рішенні суду від 28 листопада 2024 року відображені наступні обставини: у вересні 2019 року позивач, маючи намір придбати у ОСОБА_3 належний йому транспортний засіб автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GL-500 за раніше обумовленою та погодженою вартістю в сумі 11000 доларів США, за пропозицією ОСОБА_3 купівлю-продаж вищевказаного автомобіля було здійснено шляхом оформлення 13 вересня 2019 року нотаріальної довіреності, якою ОСОБА_4 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 в регіональних сервісних центрах МВС або в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, органах нотаріату з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням (продажем, орендою, обміном) належного йому транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, модель GL500, тип загальний легковий загальний універсал — В, 2008 року випуску, колір жовтий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого 10.09.2019 року ТСЦ 4641, дата першої реєстрації 04.09.2012 року. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане 10.09.2019 року. 3 матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 грошові кошти за автомобіль в сумі 11000 доларів США, а ОСОБА_3 було складено та передано позивачу відповідну розписку про отримання цих коштів. ОСОБА_3 , натомість, передав ОСОБА_4 обумовлений транспортний засіб для здійснення перереєстрації, а також два ключі до транспортного засобу і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . ОСОБА_4 , в свою чергу, при розгляді справи №444/3166/20 не заперечував про отримання ним спірного транспортного засобу, Однак, як встановлено у рішенні Суду 28 листопада 2024 року у справі №444/3166/20 ОСОБА_4 , як покупцю, не вдалося здійснити належне оформлення купівлі-продажу та державну реєстрацію автомобіля на своє ім`я, оскільки на даний транспортний засіб було накладено відповідні обтяження. Надалі, Суд у справі №444/3166/20 прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 309 430 (триста дев`ять тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп. Однак, у справі №444/3166/20 Суд не вирішив питання про повернення ОСОБА_3 транспортного засобу, власником якого він залишився. Так, враховуючи, що зафіксувати перереєстрацію транспортного засобу юридично не вдалось, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель GL-500 на час подання даного позову досі перебуває на незаконних підставах у Відповідача у даній справі - ОСОБА_4 . Фактичне виконання домовленості призвело до передачі майна або коштів обома сторонами, і вимагає повернення всього отриманого назад кожним учасником. На виконання договору купівлі-продажу транспортного засобу Позивач передав Відповідачу автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GL-500, однак на сьогоднішній день вказаний транспортний засіб не повернуто власнику, по суті транспортний засіб знаходиться у незаконному володінні Відповідача у розумінні ст. 1212 ЦК України. 3 2019 року і по сьогоднішній день Позивач неодноразово усно звертався до Відповідача з проханням повернути транспортний засіб, а 19 грудня 2025 р. ОСОБА_4 також була направлена претензія (лист) щодо повернення майна з незаконного володіння, однак, усі намагання Позивача вирішити спір в досудовому порядку були проігноровані Відповідачем. Також, оскільки автомобіль перебуває у Відповідача з 2019 року, це створює перешкоди власнику у можливості здачі транспортного засобу в оренду та отримання прибутку за рахунок якого, окрім іншого, Позивач зміг би погасити заборгованість на користь Відповідача коштів у розмірі 309 430 (триста дев`ять тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп., відповідно до рішення Суду у справі №444/3166/20. Зважаючи на наведене, дії Відповідача щодо неповернення транспортного засобу Позивачу спричиняють Позивачу збитки в розмірі доходів, які б за звичайних обставин, якби право Позивача не було порушене, могли бути реально отримані від фактичного використання майна (транспортного засобу).

Ухвалю суду від 05 лютого 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

24.03.2026 року представником відповідача ОСОБА_4 — адвокатом Палєй Ю.А. подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги. Зазначає, що у вересні 2019 року між Позивачем - ОСОБА_3 та Відповідачем ОСОБА_4 виникла домовленість щодо купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки Мерседес Бенц модель СЕ-500 за раніше обумовленою та погодженою вартістю в сумі 11000 доларів США. На виконання домовленості Позивач передав Відповідачу вищевказаний транспортний засіб та отримав за нього 11000 доларів США. В листопаді 2020 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна (грошових коштів) із чужого незаконного володіння, справа №444/3166/20. Так. при розгляді справи №444/3166/20 судом були встановлені та у рішенні суду від 28 листопада 2024 року відображені наступні обставини: У вересні 2019 року позивач, маючи намір придбати у ОСОБА_3 належний йому транспортний засіб - автомобіль марки Мерседес-Бенц модель СЕ-500 за раніше обумовленою та погодженою вартістю в сумі 11000 доларів США. За пропозицією ОСОБА_3 купівлю-продаж вищевказаного автомобіля було здійснено шляхом оформлення 13 вересня 2019 року нотаріальної довіреності, якою ОСОБА_4 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 в регіональних сервісних центрах МВС або в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, органах нотаріату з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням (продажем, орендою, обміном) належного йому транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, модель GL500, тип загальний легковий загальний універсал — В, 2008 року випуску, колір жовтий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого 10.09.2019 року ТСЦ 4641, дата першої реєстрації 04.09.2012 року. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане 10.09.2019 року. 3 матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 грошові кошти за автомобіль в сумі 11000 доларів США, а ОСОБА_3 було складено та передано позивачу відповідну розписку про отримання цих коштів. Однак, як встановлено у рішенні Суду 28 листопада 2024 року у справі №444/3166/20 ОСОБА_4 , як покупцю, не вдалося здійснити належне оформлення купівлі-продажу та державну реєстрацію автомобіля на своє ім`я, оскільки на даний транспортний засіб було накладено відповідні обтяження. Надалі Суд у справі №444/3166/20 прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 309 430 (триста дев`ять тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп. В подальшому позивач зазначає в позовній заяві про те, що він передав відповідачеві обумовлений транспортний засіб для здійснення перереєстрації, а також два ключі до транспортного засобу і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . Відповідач, в свою чергу, при розгляді справи №444/3166/20 не заперечував про отримання ним спірного транспортного засобу. З даною обставиною відповідач не погоджується частково, оскільки при передачі транспортного засобу позивачем йому було передано лише один ключ, а другий залишався в позивача. В подальшому, коли з`ясувалось, що на транспортний засіб накладений арешт, то відповідач виставив позивачеві вимогу про повернення сплачених позивачеві коштів і вимогою розпорядитися належним йому транспортним засобом. Позивач почав уникати зустрічей і не намагався вирішити питання про повернення коштів. Під час однієї з телефонних розмов, відповідач повідомив позивача про те, що спірний автомобіль, який знаходився на стоянці на вул. Є. Коновальця біля кінцевої трамвая №2 у м. Львові ним вигнано з стоянки, оскільки не може сплачувати щоденно плату за паркомісце і він стоїть поруч із стоянкою, закритий, в середині автомобіля знаходиться свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також ключ від нього, і про те, що позивач повинен ним розпорядитися, оскільки в нього є другий ключ. Після цього, позивач перестав відповідати на телефонні дзвінки, а в подальшому стало відомо що він виїхав в Польщу. Після цього відповідач звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовом про повернення йому безпідставно сплачених коштів. Крім цього відповідач звернувся з заявою у відділ поліції №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за шахрайство. 3 приводу звернення відповідача до поліції було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження №12021141240000113. В подальшому дане кримінальне провадження було закрите, оскільки між сторонами існують цивільно-правові відносини і рекомендували звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. В цей час у Жовківському районному суді Львівської області відбувався розгляд цивільної справи. Даний розгляд справи відбувався протягом 4 років. Одночасно у справу самостійно вступила Третя особа - приватний виконавець Шелінська Юлія Андріївна, ІПН НОМЕР_7 , яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Окружна, буд. 574, каб. 207, яка займалася розшуком майна позивача, зокрема спірного автомобіля, з метою накладення стягнення на майно позивача за іншими виконавчими провадженнями. Як вбачається з рішення Жовківського районного суду Львівської області за ініціативою позивача 13 вересня 2019 року нотаріальною довіреністю Гузара Д.С. уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 в регіональних сервісних центрах МВС або в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, органах нотаріату з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням (продажем, орендою, обміном) належного йому транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, модель GL500, тип загальний легковий загальний універсал — В, 2008 року випуску, колір жовтий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого 10.09.2019 року ТСЦ 4641, дата першої реєстрації 04.09.2012 року. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане 10.09.2019 року. Після того, як було встановлено те, що спірний транспортний засіб не може бути переоформлено, відповідач повідомив позивача про неможливість виконання наданого йому доручення. Таким чином, оскільки правовим документом пов`язаним з спірним автомобілем було доручення від 13 вересня 2019 року, то відповідач негайно виконав обов`язки покладені на нього законом і повідомив позивача про неможливість виконання доручення і повідомив про можливість отримання спірного автомобіля власника, а саме: повідомив позивача про те, що спірний автомобіль, який знаходився на стоянці на вул. Коновальця біля кінцевої трамвая №2 у м. Львові ним вигнано з стоянки, оскільки не може сплачувати щоденно плату за паркомісце і він стоїть поруч із стоянкою, закритий, в середині автомобіля знаходиться свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також ключ від нього, і про те, що позивач повинен ним розпорядитися, оскільки в нього є другий ключ. Обов`язку зберігати спірний автомобіль у відповідача не було, оскільки дана умова не була передбачена довіреністю від 13 вересня 2019 року, а крім того між сторонами не укладався договір зберігання. Викладене у позовній заяві не відповідає дійсності жодного разу позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення йому майна. Він постійно проживає в Польщі. Про те, що 19 грудня 2025 року відповідачеві направлялась претензія щодо повернення майна з незаконного володіння, стало відомо йому лише після отримання позовних матеріалів з суду. Не зважаючи на те, що до позовних матеріалів прикладено доказ направлення цієї претензії, вона до відповідача не доходила. Відповідач вважає, що дана справа подана позивачем виключно для того, що б не виконувати рішення Жовківського районного суду Львівської області по справі №444/3166/20. У відповідача спірний автомобіль відсутній, оскільки він не набув його у власність. Припущення позивача викладені в позовній заяві, а саме його твердження про те, що автомобіль перебуває у Відповідача з 2019 року, це створює перешкоди власнику у можливості здачі транспортного засобу в оренду та отримання прибутку за рахунок якого, окрім іншого, Позивач зміг би погасити заборгованість на користь Відповідача коштів у розмірі 309 430 (триста дев`ять тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп., відповідно до рішення Суду у справі №444/3166/20, є безпідставними і надуманими. Позивач до дійсного часу знаходиться в Польщі, де він ховається від кредиторів. Про наявність багатьох виконавчих проваджень відносно позивача, відповідачеві стало відомо під час відкриття виконавчого провадження у виконавчій службі, до обговорювалось питання встановлення черговості про задоволенні потреб кредиторів позивача.

24 березня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 — адвоката Івашківа Ю.В. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що підписуючи довіреність на представлення своїх інтересів (як власника транспортного засобу) ОСОБА_3 вважав, що здійснює всі належні дії для переоформлення спірного автомобіля, а тому, окрім самого транспортного засобу передав Відповідачу усі наявні в нього ключі (2 комплекти) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , видане 10.09.2019 року. Так, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з транспортним засобом визнається Відповідачем у відзиві на позовну заяву. Отже, на час розгляду даної справи у Відповідача досі перебуває на незаконних підставах як автомобіль, так і супровідні елементи - два комплекти ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Фактичне виконання домовленості призвело до передачі майна або коштів обом сторонами, і вимагає повернення всього отриманого назад кожним учасником. Отже, твердження Відповідача про те, що Позивач увесь час мав у власності комплект ключів, а отже і доступ до автомобіля не відповідає дійсності, та є спробую уникнути відповідальності. Як зазначалось у позовній заяві, з 2019 року і по сьогоднішній день Позивач неодноразово усно звертався до Відповідача з проханням повернути транспортний засіб, а 19 грудня 2025 р. ОСОБА_4 також була направлена претензія (лист) щодо повернення досудовому майна порядку з незаконного володіння, однак, усі намагання Позивача вирішити спір були проігноровані Відповідачем. У матеріалах справи наявний доказ направлення претензії, та, окрім цього, у представника Позивача наявний лист з відповідною відміткою про повернення. За таких обставин, лист вважається врученим Відповідачу, оскільки свідоме ігнорування Відповідачем отримання надісланої на його адресу кореспонденції є відповідальністю самого Відповідача та може лише свідчити про його небажання вирішувати спір з позивачем у позасудовому порядку та повертати спірне майно. Відповідач ніколи не повідомляв його про те, де знаходиться автомобіль і яка була його подальша доля після передання Відповідачу. Позивач неодноразово усно і письмово звертався до Відповідача з проханням повернути транспортний засіб, однак жодного разу не отримав відповіді де і в кого перебуває спірний транспортний засіб. Так, з врахування того, що ОСОБА_3 не знав про місцезнаходження транспортного засобу і, як уже зазначалось вище, не мав другого комплекту ключів, Позивач як власник був позбавлений права користування та розпоряджання майном.

25 травня 2026 року у судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 був допитаний в якості свідка. ОСОБА_4 пояснив, що у вересні 2019 року придбав у позивача - ОСОБА_3 автомобіля марки Мерседес Бенц модель СЕ-500 за раніше обумовленою та погодженою вартістю в сумі 11000 доларів США. На виконання домовленості позивач передав відповідачу вищевказаний транспортний засіб та отримав за нього 11000 доларів США. 13 вересня 2019 року оформлено нотаріальну довіреність, якою ОСОБА_4 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 в регіональних сервісних центрах МВС або в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, органах нотаріату з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням (продажем, орендою, обміном) належного йому транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, модель GL500, тип загальний легковий загальний універсал — В, 2008 року випуску, колір жовтий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого 10.09.2019 року ТСЦ 4641, дата першої реєстрації 04.09.2012 року. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане 10.09.2019 року. В подальшому відповідачу не вдалося переоформити транспортний засіб у зв`язку з накладеними арештами на даний транспортний засіб. Звернувся до позивача з даним питанням і останній пообіцяв вирішити його. Проте так тривало десь місяць, потім відповідач дізнався ще про накладенні арешти на даний транспортний засіб. Автомобіль стояв на стоянці. Відповідач звернувся в суд з позовом про повернення коштів від позивача. Суд зобов`язав ОСОБА_3 повернути кошти, сплачені за транспортний засіб. Проте на сьогоднішній день рішення суду не виконано. Авто рік зберігалось на парковці, проте авто вигнано з стоянки, оскільки відповідач не може сплачувати щоденно плату за паркомісце і він стоїть поруч із стоянкою, закритий, в середині автомобіля знаходиться свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також ключ від нього, про що повідомив позивача. ОСОБА_4 зазначив, що йому не відомо, де зараз знаходиться даний транспортний засіб.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 — адвокат Івашків Ю.В. позов підтримує повністю та просить суд такий задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 — адвокат Палєй Ю.А. заперечив позовні вимоги з підстав, наведених у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд встановив, що у вересні 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникла домовленість щодо купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель GL-500 за раніше обумовленою та погодженою вартістю в сумі 11000 доларів США.

На виконання домовленості позивач передав відповідачу вищевказаний транспортний засіб та отримав за нього 11000 доларів США.

В листопаді 2020 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна (грошових коштів) із чужого незаконного володіння, справа №444/3166/20.

Так, при розгляді справи №444/3166/20 судом були встановлені та у рішенні суду від 28 листопада 2024 року відображені наступні обставини: у вересні 2019 року позивач, маючи намір придбати у ОСОБА_3 належний йому транспортний засіб автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GL-500 за раніше обумовленою та погодженою вартістю в сумі 11000 доларів США, за пропозицією ОСОБА_3 купівлю-продаж вищевказаного автомобіля було здійснено шляхом оформлення 13 вересня 2019 року нотаріальної довіреності, якою ОСОБА_4 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 в регіональних сервісних центрах МВС або в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, органах нотаріату з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням (продажем, орендою, обміном) належного йому транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, модель GL500, тип загальний легковий загальний універсал — В, 2008 року випуску, колір жовтий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого 10.09.2019 року ТСЦ 4641, дата першої реєстрації 04.09.2012 року. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане 10.09.2019 року.

В період з листопада 2019 року по вересень 2020 року (до завершення строку дії довіреності) відповідач не зміг здійснити належне оформлення купівлі-продажу та державну реєстрацію вищевказаного автомобіля на своє ім`я, оскільки на даний транспортний засіб було накладено відповідні обтяження, і ОСОБА_3 , в свою чергу не вирішив питання щодо їх скасування.

Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 309430 грн.

Жовківський районний суд Львівської області у справі №444/3166/20 прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 309 430 (триста дев`ять тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп.

У судовому засіданні встановлено, що рішення Жовківського районного суду Львівської області у справі №444/3166/20 позивачем ОСОБА_3 не виконано.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно з положеннями, викладеними в ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №381/3165/17 та зазначив, що, застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Також, ВС зауважив, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Отже, застосування положень статті 1212 ЦК України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно.

Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

Відповідно до статті 76 ЦПК Країни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі №462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Вирішуючи позов про повернення майна в натурі, суд повинен встановити факт перебування цього майна у фактичному володінні відповідача на час розгляду справи.

Проте належних, допустимих та достатніх доказів того, що автомобіль фактично знаходиться у володінні відповідача або що останній здійснює щодо нього повноваження володіння чи користування, матеріали справи не містять. Навпаки, відповідач послідовно зазначає, що після неможливості здійснення державної реєстрації транспортного засобу автомобілем не користувався, залишив його на стоянці та повідомив про це позивача. Сам факт заперечення позивачем наведених обставин не є доказом перебування автомобіля у відповідача та не підтверджує факту безпідставного збереження ним спірного майна.

Суд також бере до уваги, що позивачем не подано жодних доказів, які б свідчили про місцезнаходження транспортного засобу, його перебування у фактичному володінні відповідача або про вчинення останнім дій, спрямованих на приховування чи утримання автомобіля. Не надано також доказів того, що після ухвалення рішення про повернення грошових коштів відповідач продовжив користуватися транспортним засобом чи перешкоджав позивачу в отриманні доступу до нього.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів наявності усіх необхідних умов для застосування положень статті 1212 ЦК України, а саме не підтвердив факту безпідставного набуття або збереження відповідачем спірного транспортного засобу. Недоведеність однієї з обов`язкових умов виникнення кондикційного зобов`язання виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, заявлена позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути транспортний засіб може бути виконана лише за умови встановлення, що відповідач фактично володіє цим майном або має реальну можливість передати його позивачу. За відсутності таких обставин ухвалення рішення про задоволення позову фактично покладало б на відповідача обов`язок вчинити дії, виконання яких не підтверджено наявністю у нього фактичної можливості, що суперечило б принципу обов`язковості та реальної виконуваності судового рішення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд встановивши відсутність у матеріалах справи достатніх доказів, які б вказували, що спірний автомобіль на час розгляду справи перебуває у володінні чи користуванні відповідача. Самі лише припущення позивача про те, що автомобіль знаходиться у відповідача, не можуть бути підставою для ухвалення рішення суду. Неможливо зобов`язати особу повернути в натурі майно, яким вона фактично не володіє.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для розподілу судових витрат на користь позивача не встановлено.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) про повернення безпідставно набутого майна, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 липня 2026 року.

Суддя Романюк В.Ф.