Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №309/2830/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2830/26

Провадження № 3/309/698/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Орос Я.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч № НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2026 року приблизно о 19 год. 30 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Ракош (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 179 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Також, гр. ОСОБА_1 порушив прикордонний режим, а саме перебував та пересувався в прикордонній смузі без дозволу на перебування , проживання та провадження робіт відповідного органу Державної прикордонної служби та без військово – облікових документів , чим порушив п.7 «Положення про прикордонний режим» затвердженого Постановою КМУ від 27.07.1998 року №1147, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.202 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , у якій зазначає, що у разі його відсутності просить справу розглянути без його участі.

Дослідивши в повному обсязі встановлені на підставі поданих доказів обставини, у їх сукупності, доходжу наступного висновку.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини 1 статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно вимог ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Положеннямст.280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП характеризується умисною формою вини.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Також при розгляді даної справи суд враховує наступне.

24.02.2022 року в України на підставі указу Президента України №64/2022, введено воєнний стан.

А указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено в Україна загальну мобілізацію.

З моменту введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, спроби незаконного перетину державного кордону України з країнами ЄС в абсолютній більшості випадків здійснюються особами саме з метою уникнення такої мобілізації. При цьому мотиви можуть бути різними як то страх за своє життя, небажання воювати (пацифізм) тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно дост.62 Конституції України обвинувачення особи, в тому числі і щодо вчинення адміністративного правопорушення, не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно ст.251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Сам обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: у т.ч. місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в протоколі трьох складників: фактичних обставин; правової кваліфікації; формулювання порушення.

При цьому під формулюванням порушення (суть) розуміється короткий виклад тексту диспозиції правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула звинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого діяння, а юридичне формулювання (формула та формулювання) - це правова модель діяння, вказівка на правові норми, порушення яких інкримінується особі.

У той же час, підставами застосування норми закону є скоєння діяння, фактичні обставини якого й зумовлюють її вибір. Коли фактичні обставини діяння й норма права, яка передбачає відповідальність за його скоєння, встановлені правильно, однак неправильно обрана форма закону - застосована не та частина статті закону, чи редакція статті, яка не була чинною на момент порушення, або ж не давала підстав для застосування її зворотної дії в часі, указівка на сам закон,то таке застосування закону про відповідальність є незаконним.

Адже, юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові, як-то: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання Суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення,усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Отже під час провадження у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи.

Тим самим, такий недолік автоматично незалежно від доданих до справи матеріалів тягне за собою закриття провадження на підставі п. 1.ст. 247 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП працівниками відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 додано: протокол ЗхРУ №341859 складений відносно ОСОБА_1 від 19.11.2026р., протокол про адміністративне затримання від 19.11.2026 р., протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 19.11.2026 р., схема щодо виникнення обстановки напроти 179 п/зн впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 та Довідка про результати затримання 1-го гр..України на напрямку 179 п/зн впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.07.2026 року.

Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібранні відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , суддя вважає, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 204-1 КУпАП не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.

У даному випадку вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада) та прибув до населеного пункту с.Ракош, де фактично проживає, у відпустку. Перебування у відпустці ОСОБА_1 підтвердив відпускним квитком №1538 від 07.07.2026 року. Щодо твердження прикордонної служби, що останній мав за мету перетнути незаконного кордон через «небажання подальшого несення служби у складі ЗСУ», таке не підтверджено жодними належними доказами, а є тільки припущенням зі сторони прикордонної служби. Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває у статусі СЗВЧ.

За встановлених обставин, суд вважає, що матеріалами справи не встановлення мета та мотиви для спроби незаконного перетину державного кордону.

Відтак на переконання суду сам по собі факт перебування ОСОБА_1 на території лісу біля с. Ракош, в якому він зареєстрований та проживає, та який знаходиться в межах контрольованого прикордонного району, не є достатнім для констатації його бажання та спроби незаконно перетнути державний кордон поза пунктом пропуску, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а отже його вина не є доведеною згідно критерію «поза розумним сумнівом».

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 204-1 КУпАП, а тому відповідно до змісту ст.247 ч.1 п.1 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, - закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я. В.