Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №400/12935/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12935/25

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

03.12.2025р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 12.04.2021р. 4463,15 гривень щомісяця відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;

зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. року по 12.04.2021р. 4 463,15 грн щомісяця відповідно до абз. 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що проходив службу в органах цивільного захисту у період з 1997 р. по 12.04.2021 р. У спірний період служив у Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області. При цьому за період з 01.03.2018р. по 12.04.2021 р. йому була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області заперечував проти задоволення позову та зазначив, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» не містить в собі поняття «фіксованої індексації». Відповідач правомірно не проводив індексацію грошового забезпечення позивача з квітня 2018р. по листопад 2018р., оскільки поріг інфляції було перевищено в листопаді 2018 р. Також відповідач зазначив, що як розпорядник бюджетних коштів проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом на поточний бюджетний рік.

Миколаївський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 12.05.2026р.

Визнав протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. до 30.01.2020р. із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

Зобов`язав Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 2 168,59 грн щомісячно за період з 01.03.2018р. до 30.01.2020р. відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо розрахованої суми щомісячної індексації грошового забезпечення в розмірі 4463,15 гривень, щодо нарахування та виплати щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2020р. по 12.04.2021р. - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі також – скаржник) звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2026р. та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 12.06.2026р..

Обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу у органах цивільного захисту ДСНС України.

Протягом періоду із 1 березня 2018р. до 12 квітня 2021р. відповідач не в повному обсязі нараховував та виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю). Тому позивач звернувся до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити щомісячну індексацію грошового забезпечення в розмірі 4 463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від від 17.07.2003р. №1078.

У листі від 15 жовтня 2025 р. Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області відмовив у нарахуванні та виплаті цієї індексації.

Уважаючи порушеним своє право на отримання індексації грошового забезпечення за період із 1 березня 2018 р. до 12 квітня 2021 р. у належному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Позивач має право на отримання індексації у розмірі 2168,59 грн щомісячно за період з 01.03.2018 р. до 30.01.2020 р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог за період з 01.02.2020 р. по 12.04.2021 р., суд врахував, що на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2026р. у справі №400/12934/25 скаржника зобов`язано перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.02.2020р. до 12.04.2021р..

На підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2026р. у справі №400/12934/25 збільшився посадовий оклад та як наслідок змінився базовий місяць при обрахунку індексації грошового забезпечення. З огляду на це з 01.02.2020р. у позивача відсутні підстав для отримання індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078

Доводи апеляційної скарги

Скаржник на обґрунтування вимог щодо скасування рішення суду першої інстанції навів такі доводи.

Позивач порушив строк звернення до суду з позовною заявою. Протягом періоду час з 01 березня 2018р. по 12 квітня 2021р. індексація грошового забезпечення проводилась відповідно до чинного законодавства з урахуванням березня 2018р. як базового місяця.

АРЗ СП ГУ ДСНС України у Миколаївській області як розпорядник бюджетних коштів проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом на поточний бюджетний рік.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про розгляд даної справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Щодо доводів скаржника з приводу порушення позивачем строку звернення до суду

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, згідно з наведеними нормативними приписами передбачено можливість встановлення в КАС України та інших законах спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 КАС України.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Проте у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що врегульовували б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати в разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022р.) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19 липня 2022р. набрав чинності Закон України від 01.07.2022р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесені зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-IX) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19 липня 2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 21.03.2025 р. у справі № 460/21394/23, за яким:

«Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19.07.2022р., та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19.07.2022р., підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України в попередній редакції; у період з 19.07.2022р. підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин.

З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статті 233 КЗпП України, почався 01.07.2023р.» (пункт 65 постанови від 21.03.2025 р. у справі № 460/21394/23 )

Отже, предметом судового розгляду у даній справі є період проходження служби позивача, який врегульовано редакцією статті 233 КЗпП України, яка не передбачала будь-якого обмеження строку звернення до суду.

Щодо суту спірних правовідносин

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991р. № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII). Закон №1282-XII наведено у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У статті 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації передбачені в статті 4 Закону №1282-ХІІ. У частині першій статті 4 цього Закону в первинній редакції було визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2016 р., до цієї норми внесені зміни.

Так, індексація грошових доходів населення згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-ХІІ у чинній редакції відбувається у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 103 відсотків.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-XII підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (далі Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ та пункту 6 Порядку №1078 підприємства, установи, організації, включно з тими, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, зобов`язані проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації.

Суд у складі колегії суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.06.2020 р. у справі № 206/4411/16-а, за яким здійснення особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд у складі колегії суддів уважає за необхідне вказати, що до Порядку № 1078 внесені зміни згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Окремо слід вказати, що згідно з пунктом 6 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 р.

Внесені зміни, серед іншого, передбачали заміну терміна «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», а також надали нового значення запровадженому поняттю зі зміною алгоритму визначення такого місяця.

Відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013, з 01 грудня 2015 р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу є меншим від суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

В абзацах третьому, четвертому, п`ятому пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 р., були визначені обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 вказує, що нарахування та виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Суд у складі колегії суддів вказує, що станом на січень 2016р. розмір посадових окладів військовослужбовців визначався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зазначена постанова набрала чинності 01.01.2008 р. та втратила чинність 01.03.2018 р. у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Суд у складі колегії суддів із урахуванням правового висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 23.03.2023р. у справі № 400/3826/21, у постанові від 29.03.2023 р. у справі № 380/5493/21, зважаючи на те, що 01.01.2018р. набрала чинності Постанова № 704, та відповідно до пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, вказує, що березень 2018р. став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Отже, враховуючи абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018р. дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018р. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З огляду на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21, від 29.03.2023р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі №420/11424/21 та від 11.05.2023р. у справі № 260/6386/21, суд у складі колегії суддів зазначає, що для правильного вирішення цієї справи необхідно перевірити доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу у березні 2018р. (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018р. та сумою грошового забезпечення в лютому 2018р.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018р. (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018р., на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018р., поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018р. (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018р. (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цьому разі відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018р. розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Від встановлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.

Збіжний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2025р. у справі №160/19515/23 та у постанові від 19.02.2025р. у справі №380/13847/22.

Відповідно до довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення від 09.10.2025р. №10/25-16 (а.с.37-38) грошове забезпечення позивача за лютий 2018р. з урахуванням його постійних складових становить 7 936,25 грн при посадовому окладі 645 грн. У березні 2018р. грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних складових становило 10 230,81 грн при посадовому окладі 2 820 грн.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018р. розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн*253,30%/100 = 4463,15 грн). Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним серед іншого у постанові від 22.06.2023р. у справі №520/6243/22.

Отже, грошовий дохід позивача з урахуванням постійних складових за березень 2018р. збільшився на 2 294,56 грн (10 230,81 – 7 936,25), а його розмір не перевищив суму можливої індексації (4 463,15), тому позивач має право на отримання щомісячної індексації – різниці за спірний період, у розрахунку 2 168,59 грн на місяць (4 463,15 – 2 294,56).

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог, позивач не оскаржив, то згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції в цій частині рішення не переглядає.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області – відмовити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 р. у справі №400/12935/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій