Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №420/593/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/593/26

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

08.01.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у відмові в звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці тринадцятому пункту 3 частині дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 , згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці тринадцятому пункту 3 частині дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

На обґрунтування позову було зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Батьком позивача є ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Єдиною особою, яка здійснює такий догляд, є позивач, тому виникла потреба у його звільненні з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за хворим батьком.

23.12.2025р. позивач звернувся з рапортом щодо звільнення його з військової служби, але листом від 29.12.2025р. йому було відмовлено у задоволенні рапорту, та, відповідно, у звільненні з військової служби.

Не погодившись з відмовою у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом для захисту власних прав та інтересів.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України заперечувала проти задоволення позову. У відзиві на позов зазначено, що шлюб між батьками позивача розірвано. На підставі рішення суду Суворовського району м. Одеси від 07.03.2001р. розірвано шлюб, а також зазначено відомості про кількість спільних неповнолітніх дітей – двоє.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України №19/86543 25-Вих від 03.11.2025р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.02.2022р. виїхав за кордон та до України не повертався. Однак це не означає, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, як це зазначено в пункті 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і війську службу».

Також у відзиві вказано, що позивач не надав документи, які б підтверджували, що у його батька – ОСОБА_2 , не укладений інший шлюб, а також відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, або які самі потребують необхідного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.04.2026р. позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 23.12.2025р. про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 23.12.2025р. про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, який є особою з інвалідністю ІI групи, та прийняти відповідне рішення про звільнення та виключення його зі списків особового складу військової частини.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовив.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – також скаржник або військова частина НОМЕР_1 ) не погодилась з рішенням суду першої інстанції й звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення й постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 03.06.2026 р.

Обставини справи

23 липня 2025р. ОСОБА_1 мобілізований та 24 липня 2025р. зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 23 липня 2025р. (а.с.18-22).

ОСОБА_2 , 1967 року народження, є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 ОД №097501 (а.с.14).

Згідно з медичним висновком ЛЛІК №392, виданим 20 жовтня 2025р. комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Одеської міської ради, ОСОБА_2 , 1967 року народження, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, p 20 жовтня 2025 р. по 20 жовтня 2026р. (а.с.15).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , 1967 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.29).

За заявою ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025р. проведено перевірку сімейного стану військовослужбовця за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно з затвердженим 26 листопада 2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця визначені такі відомості (а.с.13).

Військовослужбовець, який здійснює/здійснюватиме постійний догляд – ОСОБА_1 .

Особа, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд – ОСОБА_2 .

Родинний зв`язок між військовослужбовцем, який здійснює/здійснюватиме постійний догляд, та особою, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються сином та батьком.

В ході перевірки виявлено: інформація про наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд відсутня.

Установлено: Необхідність здійснення догляду підтверджена.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 18 жовтня 2025р. №00054255659 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 07.03.2001р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 1970 року народження (яка є матір`ю позивача згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ) розірвано (а.с.11-12).

ОСОБА_3 , інший рідний син ОСОБА_2 , 23 лютого 2022 р. виїхав за кордон та до України не повертався. На підтвердження позивач надав лист Державної прикордонної служби України від 03 листопада 2025 р. (а.с.33) та копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 (а.с.26-27).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом від 23 грудня 2025 р., до якого долучив відповідні документи.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 29 грудня 2025 р. надала відповідь, згідно з якою відсутні підстави для звільнення на підставі наданих до рапорту документів. До рапорту не надані документи, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду та висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, щодо другої дитини.

Вважаючи порушеним своє право на звільнення з військової служби позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Згідно з актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженим 26.11.2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформація про наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 відсутня.

До рапорту від 23 грудня 2025р. та до суду надані докази, що ОСОБА_3 , інший син ОСОБА_2 , 23 лютого 2022р. виїхав за кордон та до України не повертався, на підтвердження на підтвердження чого позивач надав лист Державної прикордонної служби України від 03 листопада 2025 р. та копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 .

Вищевказана обставина - не перебування (не проживання) особи на території України, є прямим свідченням того, що така особа фізично не може здійснювати постійний догляд за своїм батьком, оскільки не знаходиться на території України, що фактично виключає таку особу із переліку членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю.

Суд першої інстанції урахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 р. у справі №380/16966/24.

Доводи апеляційної скарги

Військова частина НОМЕР_1 на обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи, за якими підстави для звільнення ОСОБА_1 на підставі наданих до рапорту документів відсутні.

До рапорту не надані документи, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду та висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Також не надані документи, які б підтверджували, що батьком позивача не укладений інший шлюб.

Позиція відповідача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (надалі – Закон № 2232-ХІІ).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Громадянами України проходження військової служби здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (абзац другий частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (абзац третій частини шостої статті 2 Закону про військову службу).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України від 06.12.1991 р. № 1932-XII «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Президент України оголосив часткову мобілізацію Указом від 17.03.2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який було затверджено Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VII, який набув чинності 18.03.2014 р.

Указом від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, Президент України ввів воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і триває на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції.

Підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначені у частині четвертій статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ такою поважною причиною є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина сьома статті 26 Закону № 2232-ХІІ).

Президент України Указом від 10 грудня 2008 р. №1153/2008 затвердив Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента від 10 грудня 2008 р. №1153/2008 дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу поширено на військовослужбовців Національної гвардії України та Державної спеціальної служби транспорту.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. №1153/2008 (далі – Положення) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі – військова служба) в добровільному порядку або за призовом (абзац перший пункту 2 Положення).

За призовом громадяни проходять, зокрема, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (абзаци восьмий та десятий пункту 2 Положення).

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абзац перший пункту 12 Положення).

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абзац другий пункту 12 Положення).

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абзац п`ятий пункту 12 Положення).

Відповідно до пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) – на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з абзацами першим, другим, третім та четвертим пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки чи відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України (для військовослужбовців, які є співробітниками цього розвідувального органу), до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Зважаючи на те, що підставою для звільнення з військової служби позивач у своєму рапорті зазначив абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, суд у складі колегії суддів зазначає, що для правильного вирішення цієї справи потрібно з`ясувати:

чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи;

чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, тобто один із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся із рапортом від 23 грудня 2025р. про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за рідним батьком – ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , 1967 року народження, є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 ОД №097501 (а.с.14).

Згідно з медичним висновком ЛЛІК №392, виданим 20 жовтня 2025р. комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Одеської міської ради, ОСОБА_2 , 1967 року народження, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, 20 жовтня 2025 р. по 20 жовтня 2026р. (а.с.15).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , 1967 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.29).

За заявою ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025р. проведено перевірку сімейного стану військовослужбовця за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно з затвердженим 26 листопада 2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця визначені такі відомості (а.с.13).

Військовослужбовець, який здійснює/здійснюватиме постійний догляд – ОСОБА_1 .

Особа, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд – ОСОБА_2 .

Родинний зв`язок між військовослужбовцем, який здійснює/здійснюватиме постійний догляд, та особою, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються сином та батьком.

В ході перевірки виявлено: інформація про наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд відсутня.

Установлено: Необхідність здійснення догляду підтверджена

Отже, наявність особи, яка потребує постійного догляду, у цій справі є встановленою та сторонами у межах апеляційного оскарження не оспорюється.

Натомість спірним питанням у правовідносинах є з`ясування наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 27.02.2025 р. у справі № 380/16966/24, у постанові від 07.05.2025 р. у справі № 420/30227/24, у постанові від 29.04.2026 р у справі № 520/14746/25.

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, батько позивача ОСОБА_2 , 1967 року народження, є особою з інвалідністю ІІ групи, крім позивача, має іншого сина – ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей наданих позивачем, рідний син ОСОБА_2 – ОСОБА_3 23 лютого 2022 р. виїхав за кордон та до України не повертався. На підтвердження надав лист Державної прикордонної служби України від 03 листопада 2025 р. (а.с.33) та копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 (а.с.26-27).

Суд першої інстанції у цьому зв`язку дійшов висновку, за яким не перебування (не проживання) особи на території України, є прямим свідченням того, що така особа фізично не може здійснювати постійний догляд за своїм батьком, оскільки не знаходиться на території України, що фактично виключає таку особу із переліку членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю.

Здійснюючи перегляд справи за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд у складі колегії вважає за підставне не погодитися з цим висновком.

Застосовуючи висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 27.02.2025р. у справі № 380/16966/24, у постанові від 07.05.2025р. у справі № 420/30227/24, у постанові від 29.04.2026р у справі № 520/14746/25, суд у складі колегії суддів зазначає, що надані позивачем лист Державної прикордонної служби України від 03 листопада 2025р. та копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 , засвідчують його виїзд поза межі України.

Проте факт перебування ОСОБА_3 за кордоном протягом певного періоду, за відсутності доказів бодай його обізнаності про стан здоров`я рідного батька та його потреби у постійному догляді, не може слугувати достатнім доказом об`єктивної неможливості здійснювати такий догляд.

З огляду на це суд у складі колегії суддів також уважає за необхідне вказати на недоведеність тверджень про те, що ОСОБА_3 не планує повертатися в Україну, зокрема задля здійснення постійного догляду за рідним батьком.

Оцінюючи надані позивачем документи та відомості, зокрема Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений 26 листопада 2025 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд у складі колегії суддів вважає, що твердження позивача про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_3 , які можуть здійснювати догляд за ним, не доведені ані на час звернення до військової частини, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані на етапі апеляційного перегляду.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені позивачем у встановлений спосіб, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №420/593/26 – скасувати повністю, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які визначені у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій