Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №420/487/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/487/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги адвоката Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року, прийнятого у складі суду судді Марина П.П., по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування додаткової вислуги років ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугою років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати додаткову вислугу років ОСОБА_1 від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення виходячи із 30 років військової служби та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.09.2025 року за вислугу років у розмірі 80% сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач вказує, що ОСОБА_1 проходив додатково військову службу за контрактом в ЗСУ у період з 10.02.2023 року по 24.11.2024 року. Згідно документів, наданих уповноваженим органом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 24.11.2025 року звільнено з посади офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 за наявності календарної вислуги – 21 рік 09 місяць 17 днів, та загальної вислуги – 30 років, 04 місяці, 09 днів. ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано заяву та документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із проханням призначити пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ. Однак, за результатом розгляду наданих документів Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №265 від 04.09.2025 року про відмову в призначенні пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 265 від 04 вересня 2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати додаткову вислугу років ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення виходячи із 30 років та здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.09.2025 року у розмірі 70% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти вимог позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенін позовних вимог, адвокат Дзісь Андрій Романович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга представника позивача обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин щодо перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років положення частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у чинній редакції щодо обмеження її граничного розміру 70% грошового забезпечення, оскільки процедури первинного призначення та перерахунку пенсії є різними за своїм змістом і механізмом реалізації, а за усталеного правовою позицією Великої Палати Верховного Суду при перерахунку пенсії військовослужбовцям підлягає застосуванню норма, яка визначає її відсотковий розмір без обмеження граничного рівня, що діяла на момент призначення пенсії (або виникнення права на її підвищення у розмірі 80%), що в сукупності з положеннями статей 17, 22, 46 та 64 Конституції України та правовими висновками Конституційного Суду України унеможливлює звуження обсягу існуючих соціальних прав та гарантій особи.

Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою звернулося також Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій також посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суд не врахував, що відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку № 3-1 орган Пенсійного фонду здійснює лише безпосереднє призначення або перерахунок пенсії, тоді як розрахунок вислуги років, обчислення грошового забезпечення та підготовка відповідного пакета документів (зокрема подання, грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення) належать до виключної компетенції уповноваженого структурного підрозділу силового відомства за останнім місцем служби позивача, до якого останній і повинен звертатися для вирішення питання щодо перерахунку пенсії.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника позивача слід задовольнити, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати частково з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 05.08.2011 року отримує пенсію за вислугу років (20 років), яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 68% грошового забезпечення виходячи вислуги років, яка у пільговому обчисленні складає 26 років.

Згідно до військового квитка НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 після призначення пенсії проходив військову службу за мобілізацією з 10.11.2023 року та був звільнений з військової служби з 24.11.2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення пенсії від 13.08.2025 року № 107525, до якого було додано: заяву про призначення пенсії, копію витягу із наказу; грошовий атестат; довідку про додаткові види грошового забезпечення; копію паспорта та картки платника податків; копія витягу з реєстру територіальної громади; банківські реквізити; копію довідки від 26.11.2024 № 17628; копію посвідчення.

Відповідно до розрахунку №932 вислуги років військовослужбовця на пенсію від 15.05.2025 року у позивача наявна календарна вислуга років 21 рік 9 місяців 17 днів, загальна вислуга 30 років 04 місяці 09 днів.

04.09.2025 року відповідачем прийнято рішення №265 про відмову в призначенні пенсії, відповідно до якого: “...Згідно документів, наданих уповноваженим органом ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 24.11.2025 звільнено з посади офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 за наявності календарної вислуги 21 рік 09 місяць 17 днів, та загальної вислуги 30 років 04 місяць 09 днів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 передбачено, що для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов`язковою умовою є наявність саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

Враховуючи зазначене, права на пенсію за вислугу років за новою посадою з урахуванцям календарної вислуги 21 ріки 09 місяць 17 днів ОСОБА_1 не має, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 265 від 04.09.2025 (далі Рішення) про відмову в призначенні пенсії на підставі ст. 12 Закону № 2262 у зв`язку з відсутністю 25 років календарної вислуги років”.

Вважаючи відмову відповідача у перерахунку пенсії за вислугу років протиправною, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 265 від 04.09.2025 про відмову у перерахунку пенсії є протиправним, оскільки при визначенні розміру пенсії за вислугу років позивачу, як військовослужбовцю, призваному на військову службу під час мобілізації, підлягає врахуванню додаткова вислуга років, обчислена із урахуванням пільгового зарахування (загальна вислуга), а не виключно календарна, з огляду на визнання в судовому порядку протиправним та нечинним пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, яким вносилися відповідні обмеження до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393. Водночас, відмовляючи у задоволенні вимог щодо перерахунку пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення, суд керувався приписами статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими встановлено граничний (максимальний) розмір пенсії за вислугу років, що не може перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 2262-ХІІ), статтями 1-2 та 3 якого визначено коло осіб, які мають право на призначення пенсії за цим Законом.

Оцінюючи правомірність дій пенсійного органу, суд апеляційної інстанції зауважує, що положення статті 13 Закону №2262-XII не стосується перерахунку вже призначених пенсій, адже процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та від 21 лютого 2018 року №103.

Водночас при перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовців повинна застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Даний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 380/1770/20.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Отже, за положеннями цієї статті, збільшення вислуги років у зв`язку з повторним призначенням пенсіонера на службу під час особливого періоду, є підставою для обрахунку нового розміру пенсії, який не може бути меншим від того, який особа отримувало до такого призначення.

Аналогічна правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року, ухваленій у зразковій справі №240/5401/18 (Пз/9901/58/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 05.08.2011 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Колегія суддів з цього приводу звертає увагу на те, що відповідно до п. «а» ч.1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно ч.2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Колегія суддів зауважує, що норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.

Оскільки норма частини другої статті 13 Закону №2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при перерахунку пенсії позивачу є помилковим. Таке помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, суттєво меншому за визначений Законом.

Таким чином, оскільки при розгляді заяви позивача про проведення перерахунку пенсії відповідач рішенням № 265 від 04.09.2025 року безпідставно відмовив у врахуванні додаткової вислуги років та здійсненні перерахунку, а суд першої інстанції, правильно визнавши таку відмову протиправною, задовольнив позові вимоги лише частково та обмежив розмір пенсії позивача 70% грошового забезпечення, колегія суддів дійшла дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування обмеження, передбаченого нинішньою редакцією частини другої статті 13 Закону № 2262-XII.

При цьому, колегія суддів зазначає, що належний розмір пенсії позивача після врахування додаткової вислуги років (виходячи із загальної вислуги 30 років 04 місяці 09 днів) за первинно застосованим під час призначення пенсії алгоритмом (50% за 20 років + по 3% за кожен з 10 років додаткової вислуги = 80%) становить саме 80% відповідних сум грошового забезпечення, що відповідає граничному розміру, діючому на момент виникнення правовідносин щодо призначення пенсії у 2011 році.

Щодо доводів апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про те, що орган Пенсійного фонду здійснює лише безпосередній перерахунок пенсії, а підготовка пакета документів належить до виключної компетенції уповноваженого органу (ТЦК та СП), колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у справі доказами, ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах своїх повноважень підготував та направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повний пакет документів разом із поданням про призначення/перерахунок пенсії від 13.08.2025 року № 107525, грошовим атестатом, довідкою про додаткові види грошового забезпечення та розрахунком вислуги років № 932 від 15.05.2025 року, відповідно до якого загальна вислуга років позивача складає 30 років 04 місяці 09 днів.

Водночас, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача, оформленої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.09.2025 року № 265, слугувала не відсутність документів чи неналежність їх оформлення уповноваженим органом, а помилковий висновок відповідача про відсутність у позивача права на врахування додаткової вислуги років через відсутність 25 років саме календарної вислуги на підставі норми Постанови № 393.

Колегія суддів звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22, визнано протиправними та нечинними, зокрема, підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яким внесено зміни до пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок №393), в частині пільгового зарахування вислуги років лише в цілях визначення розміру пенсії, а не під час визначення права на призначення пенсії..

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону № 2262-XII обов`язок проведення перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років після звільнення зі служби покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Оскільки всі необхідні первинні документи від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли до відповідача та містили всі необхідні дані про вислугу років і грошове забезпечення, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно ухилилося від виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо проведення перерахунку раніше призначеної пенсії.

За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, не спростовують висновків про протиправність оскаржуваного рішення № 265 від 04.09.2025 року та не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив протиправність рішення відповідача № 265 від 04.09.2025 року, однак при визначенні відсоткового розміру пенсії помилково застосував норму частини другої статті 13 Закону № 2262-XII у редакції, яка обмежила розмір пенсії 70%, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії у розмірі 70% сум грошового забезпечення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – скасувати в частині зобов`язання вчинити певні дії.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати додаткову вислугу років ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення виходячи із 30 років та здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.09.2025 року у розмірі 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька