Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №400/2800/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2800/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року, прийняте у складі суду судді Лісовської Н.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.02.2026 року № 142850009162; зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 142850009162 від 17.02.2026 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій;

- зобов`язатиГоловне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу на посадах, що дають право на призначення та виплату грошової допомоги, на підставі п.п. "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 20.08.1984 по 12.08.1991 та з 06.06.1994 по 25.03.2002;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення їй пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.02.2026 року № 142850009162; зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач не має права на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділ XV Закону № 1058-ІV, оскільки не дотримано умов її призначення - наявність на день досягнення пенсійного віку страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років - 30 років та не надано відомостей про перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 01.01.2026 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ.

09.02.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою щодо перерахунку пенсії, а саме нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності рішенням № 142850009162 від 17 лютого 2026 року відмовило позивачці в задоволенні її заяви про перерахунок пенсії, призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу на посадах, що дають право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1984 позивачка ОСОБА_1 працювала:

1) в Старобільській центральній районній лікарні:

- з 20.08.1984 по 29.10.1985 - на посаді медичної сестри;

- з 30.10.1985 по 18.05.1986 - на посаді медичного лаборанта;

- з 19.05.1986 по 31.07.1986 - на посаді палатної медичної сестри;

- з 01.08.1986 по 31.10.1987 - на посаді мед. лаборанта (0,5 ставки) та дільничної мед. сестри (0,5 ставки);

- 01.11.1987 по 14.03.1988 - на посаді мед. лаборанта клінічної лабораторії;

- 15.03.1988 по 12.08.1991 - на посаді молодшої медичної сестри;

2) в Старобільському РТМО:

- з 06.06.1994 по 25.03.2002 - на посаді лаборанта клінічної лабораторії;

3) в Миколаївському обласному госпіталі ІВВК:

- з 19.02.2003 по 01.06.2017 - на посаді фельдшера-лаборанта терапевтичного відділення;

4) в Первомайській центральній районній лікарні:

- з 02.06.2017 по 31.12.2025 - на посаді лаборанта клініко-діагностичної лабораторії.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 до своєї заяви про перерахунок пенсії долучила довідку № 8/01.5-17 від 27.01.2026 про знаходження у відпустці без збереження заробітної плати лише за період роботи з 19.02.2003 по 01.06.2017. Довідки на підтвердження перебування останньої у відпустках без збереження заробітної плати за інші періоди роботи - не долучені.

Вважаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій протиправним, позивачка за захистом своїх прав звернулася до суду.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що спірний період роботи з 20.08.1984 по 12.08.1991 та з 06.06.1994 по 25.03.2002 зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, то позивач має необхідний стаж більше 30 років, що є достатнім для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-VI, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №1191).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за дотримання таких умов:

1) наявність необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах;

2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;

3) неотримання до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі Перелік №909), до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах:

- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужбі, Держпраці, Держпродспоживслужбі та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах;

- фармацевтів, асистентів фармацевтів, (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, в контрольно-аналітичних лабораторіях у аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях;

- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у Медико-соціальні експертних комісіях, бюро судово-медичної експертизи.

Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров`я та сільського господарства», яка діяла на час перебування позивача на посаді завідувача фельдшерсько-акушерського пункту (ФАП), передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.

Відповідно до Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого наказом Міністерства соціального забезпечення УPCP від 31.12.1959 року №135 та підпункту «а» пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року №1397 вчителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.

Отже, право на пенсію за вислугу років відповідно до Переліку №909 мають особи, які працювали на посадах, що відносяться до середнього медичного персоналу, незалежно від найменування займаної посади.

До середнього медичного персоналу відносяться особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Тобто, середній медичний персонал в залежності від рівня та профілю освіти надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагностичну, лікувально-реабілітаційну, санітарно-противоепідемічну і організаторську роботу. Водночас, законодавством не визначено вичерпного переліку посад середнього медичного персоналу.

Апеляційний суд вважає, що посада лаборанта, як в помада медичної сестри відноситься до середнього медичного персоналу. Тому, робота на вказаній посаді повинна зараховуватись до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Водночас, за висновками відповідача, зазначений стаж не було зараховано, оскільки позивачем не було надано довідки на підтвердження перебування останньої у відпустках без збереження заробітної плати за усі періоди роботи.

З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, а небажання пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Враховуючи те, що спірний період роботи з 20.08.1984 по 12.08.1991 та з 06.06.1994 по 25.03.2002 зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, то позивач має необхідний стаж більше 30 років, що є достатнім для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.02.2026 року № 142850009162; зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька