Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №522/10767/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/10767/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2026 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправними дій, стягнення сплаченого штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просив суд:

- скасувати постанову інспектора патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Бистриєвської В.Г. серії ЕНА № 7297242 від 01.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити;

- визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції щодо тимчасового затримання (примусової евакуації) транспортного засобу;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений штраф у розмірі 1020,00 гривень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2026 року року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправними дій, стягнення сплаченого штрафу повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимога про повернення сплаченого штрафу в розмірі 1020,00 грн є похідною та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позовні вимоги про визнання протиправними дій з тимчасового затримання (евакуації) транспортного засобу стосуються процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що в адміністративному позові, в порушення ч. 4 ст. 172 КАС України, об`єднані вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно вимог ч.1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

В свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Ухвалюючи судове рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, виходив з того, що заявлені у адміністративному позові позовні вимоги про скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення – підлягають розгляду місцевим загальним судом, які адміністративним судом; позовні вимоги про визнання дій протиправними – підлягають розгляду адміністративним судом, вимога про стягнення штрафу, підстава для сплати якого відпала – підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Водночас, колегія суддів із зазначеними висновками суду першої інстанції не погоджується.

Так, позовні вимоги про скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягають розгляду місцевим загальним судом, які адміністративним судом.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції щодо тимчасового затримання (примусової евакуації) транспортного засобу безпосередньо стосуються оскарження дій суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, передбачене положеннями ст. 265-2 КУпАП, застосовуються виключно у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, зокрема передбачені частиною шостою статті 122 КУпАП, а отже в силу вимог п. 1 ч.1 ст. 20 КАС України підлягають розгляду місцевим загальним судом, які адміністративним судом.

З приводу позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплаченого штрафу в розмірі 1020,00 гривень, апеляційний суд звертає увагу, що як визначено ч.5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За таких обставин, оскільки вимоги про стягнення сплаченого штрафу були заявлені до суду одночасно із вимогами про скасування постанови серії ЕНА № 7297242 від 01.06.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП, якою безпосередньо було накладено штраф в розмірі 1020,00 гривень, зазначені позовні вимоги підлягають розгляду саме в порядку адміністративного судочинства місцевим загальним судом.

Враховуючи викладене, як за предметною, так і за територіальною підсудністю адміністративний позов належить до юрисдикції Приморського районного суду міста Одеси.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» (заява № N 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, які не відповідають положенням процесуального права, а тому у відповідності до положень ст. 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2026 року – задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2026 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправними дій, стягнення сплаченого штрафу – скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправними дій, стягнення сплаченого штрафу – направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька