Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №280/11134/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11134/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі № 280/11134/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №084650012486 від 10 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності;

зобов`язати відповідача призначити йому пенсію по інвалідності з 03 вересня 2025 року та здійснити її нарахування і виплату.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №084650012486 від 10.09.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 03 вересня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач підтвердив наявність усіх передбачених законом умов для призначення пенсії по інвалідності, тоді як наведені відповідачем підстави для відмови не відповідають вимогам законодавства.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву було передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким 10.09.2025 прийнято рішення №084650012486 про відмову у призначенні пенсії.

Як убачається зі змісту зазначеного рішення, підставами відмови визначено:

неподання виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії, яка використовується для призначення пенсії;

відсутність інформації про припинення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною першою статті 32 Закону №1058-IV визначено мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності залежно від віку особи.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, на день звернення за призначенням пенсії позивач мав страховий стаж 12 років 11 місяців 4 дні, тоді як необхідний страховий стаж для особи відповідного віку становив 6 років.

Таким чином, вимоги статті 32 Закону №1058-IV щодо страхового стажу позивачем виконані повністю.

Крім того, довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АД №120304 від 01.06.2009 підтверджується, що позивачу встановлено третю групу інвалідності з дитинства безстроково.

Достовірність зазначеного документа відповідачем не спростована.

Факт встановлення інвалідності також не заперечується самим органом Пенсійного фонду.

Отже, між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача інвалідності та достатнього страхового стажу.

Фактично єдиною підставою відмови стало ненадання документа, який, на думку відповідача, повинен був бути поданий заявником.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком.

Так, відповідно до пункту 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

З буквального змісту наведеної норми випливає, що саме орган Пенсійного фонду покладається обов`язок щодо отримання відповідної виписки, а не особа, яка звернулася за призначенням пенсії.

Отже, висновок відповідача про покладення такого обов`язку на позивача суперечить змісту зазначеної правової норми.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що позивач подав до органу Пенсійного фонду довідку до акта огляду МСЕК, яка містить усі відомості щодо встановленої групи інвалідності, причини інвалідності, строку її встановлення та дати проведення огляду.

Жодних сумнівів щодо достовірності зазначених відомостей відповідачем не висловлено.

При цьому листом Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 21.05.2025 №188/01-01 підтверджено, що оригінал виписки з акта огляду МСЕК перебуває у матеріалах особової справи позивача, яка залишилася на тимчасово окупованій території України.

У зазначеному листі також підтверджено, що відповідна справа не була ретроконверсована, а тому надати зазначений документ орган соціального захисту населення об`єктивно не має можливості.

Колегія суддів виходить із того, що тимчасова окупація частини території України є загальновідомою обставиною, яка відповідно до частини третьої статті 78 КАС України не потребує доказування.

Наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України та пов`язана із цим втрата доступу до документів державних органів не можуть покладатися на особу як підстава для обмеження її конституційного права на соціальний захист.

Інший підхід фактично означав би покладення на громадянина негативних наслідків неналежного функціонування державного механізму збереження документів у період тимчасової окупації території України.

Таке втручання не відповідало б принципу пропорційності, який є складовою принципу верховенства права.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на відсутність інформації щодо припинення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивача було знято з обліку як отримувача зазначеної допомоги з 01.09.2025.

При цьому саме органи Пенсійного фонду України здійснювали відповідні виплати та володіли інформацією щодо їх припинення.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував, що на день прийняття спірного рішення позивач продовжував отримувати державну соціальну допомогу, яка перешкоджала б призначенню пенсії по інвалідності.

Згідно з приписами ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі №280/11134/25-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов