Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №160/16262/21 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16262/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року (суддя Ільков В.В.) в справі № 160/16262/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, яке забрало законної сили 29 грудня 2021 року, адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задоволено, стягнуто суму податкового боргу з фізичної особи ОСОБА_2 на користь Державного бюджету у розмірі 33 800,00 гривень.

ОСОБА_1 21 травня 2026 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про визнання виконавчого документу у формі виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 25 листопада 2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі №160/16262/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 33800,00 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 33800,00 гривень відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, або направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 374 КАС України суд першої інстанції, отримавши 21.05.2026 заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не вчинив жодних дій з метою призначення розгляду справи в судовому засіданні, не повідомив заявника та стягувача про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні, а одразу перейшов до розгляду заяви по суті справи.

В порушення ч. 6 ст. 7, ч. 2 ст. 171, ч. 2 ст. 374 КАС України суд першої інстанції не вирішив питання про відкриття провадження у справі чи питання про прийняття заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Судом першої інстанції не досліджено припинення зобов`язання зі смертю боржника; не досліджено правовідносин щодо спадковості/не спадковості фінансової санкції померлого боржника, судом неповно з`ясовано характер спірного зобов`язання.

Враховуючи, що зобов`язання, стягнуті судовим рішенням, є фінансовими санкціями, тому зобов`язання із сплати 33800,00 грн є нерозривно зв`язаним із особою боржника й відповідно до п. 5 ст. 1219, ч. 1 ст. 608 ЦК України не входить до складу спадщини.

Суд першої інстанції не надав оцінки зазначеним доводам та взагалі не встановив: чи входить такий обов`язок до складу спадщини; чи допускає законодавство спадкування фінансової санкції за порушення законодавства; чи припинився відповідний обов`язок у зв`язку зі смертю боржника.

Вважає суперечливим висновок суду першої інстанції про відсутність у заявника права на звернення до суду.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам щодо статті 1281 ЦК України.

Так, ОСОБА_1 в порядку ч. 1 ст. 1281 ЦК України повідомила кредитора про смерть спадкодавця листом від 20.06.2025, який кредитор отримав 04.07.2025. В порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 у шестимісячний строк не відмовилася від прийняття спадщини. Кредитор спадкодавця знав про відкриття спадщини, знав про прийняття спадщини заявницею з 04.07.2025. З 04.07.2025 по 20.05.2026 кредитор стягувача жодних дій щодо пред`явлення вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину, не вчинив як в досудовому порядку, так й в судовому порядку шляхом заміни сторони виконавчого провадження тощо. А тому в порядку ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця позбавляється права вимоги до спадкоємця.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 10.05.2023 року Павлоградським відділом державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження 68693119, боржник - ОСОБА_2 , стягувач – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 43145015.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Після смерті позивача зведена спадкова справа.

Заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .

Заявник не є стороною у даній адміністративній справі та не є боржником за виконавчим листом.

Судове рішення ухвалене щодо фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 , яка померла, тоді як питання процесуального правонаступництва у справі 160/16262/21 та у виконавчому провадженні судом не вирішувалось.

Докази заміни сторони виконавчого провадження правонаступником відсутні.

Суд першої інстанції вважав, що фактично заявник не набув процесуального статусу учасника справи та не наділений процесуальними правами сторони виконавчого провадження, зокрема правом на звернення до суду із заявою в порядку статті 374 КАС України.

Подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, фактично свідчить про реалізацію заявником процесуальних прав боржника, посилаючись на себе як на особу, яка є спадкоємцем померлого боржника та пов`язує себе із відповідними спадковими правами та обов`язками.

Однак, у встановленому законом порядку питання процесуального правонаступництва заявником не ініціювалося та судом у цій справі не вирішувалося.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави, передбачені статтею 374 КАС України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Судом встановлено, що судом першої інстанції порушено норми процесуальні права при розгляді заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині порушення порядку розгляду заяви, а саме в порушення ч. 2 ст. 374 КАС України суд першої інстанції розглянув справу без повідомлення боржника та стягувача, в порушення ч. 6 ст. 7, ч. 2 ст. 171, ч. 2 ст. 374 КАС України суд першої інстанції не вирішив питання про відкриття провадження у справі чи питання про прийняття заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено вчинення судом такої процесуальної дії, як відкриття провадження у справі за заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а також прийняття до провадження відповідної заяви, відповідно, в цій частині суд визнає аргументи апелянта необґрунтованими.

Разом з тим, суд визнає цілком обґрунтованими доводи апелянта стосовно розгляду заяви без повідомлення стягувача та боржника.

Частиною третьою статті 374 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

У спірному випадку суд першої інстанції розглянув справу без повідомлення стягувача та боржника (який в цьому виконавчому провадженні відсутній).

Після отримання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції не постановив ухвали про призначення заяви до розгляду, не призначив розгляд заяви у іншій спосіб, зокрема, щодо направлення сторонам повістки-виклику (або повістки-повідомлення).

Статтею 312 КАС України регулюється порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, за частиною першою якої апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

Пунктами 3 та 4 частини третьої статті 317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

В цьому випадку судом першої інстанції у будь-який спосіб не повідомлено учасників справи (стягувача та заявника) про розгляд заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в порушенням вимог частини третьої статті 374 КАС України розглянуто це питання без повідомлення (виклику) боржника (заявника) та стягувача.

Враховуючи наведене, суд скасовує ухвалу суду першої інстанції.

Вирішуючи по суті апеляційну скаргу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, яке забрало законної сили 29 грудня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету податкового боргу у розмірі 33 800,00 гривень видано виконавчий лист.

Виконавчий лист звернуто до примусового виконання, Павлоградським відділом державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 10 травня 2023 року відкрито виконавче провадження 68693119, боржник - ОСОБА_2 , стягувач – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 43145015.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2

ОСОБА_1 прийняла спадщину, що відкрита після смерті ОСОБА_2 .

Частинами першою та другою статті 374 КАС України установлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відтак, питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд розглядає за заявою стягувача чи боржника.

Заявник ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні 68693119, адже відсутнє судове рішення про заміну боржника у цьому виконавчому провадженні, тому висновок суду першої інстанції про те, що заявник не набула процесуального статусу учасника справи та не наділена процесуальними правами сторони виконавчого провадження, зокрема правом на звернення до суду із заявою в порядку статті 374 КАС України.

Аргумент апелянта про суперечливість такого висновку суду першої інстанції є безпідставним, адже надання судом першої інстанції оцінки доводам заявника щодо спадкування боргу та застосування статті 1281 ЦК України жодним чином не спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність у заявника процесуального статусу боржника у виконавчому провадженні.

Відтак, оскільки заявник ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні, вона позбавлена процесуального права звернення до суду в порядку статті 374 КАС України про визнання виконавчому документу таким, що не підлягає виконанню, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Суд зауважує, що надання оцінки наявності правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, має здійснюватися судом за заявою стягувача або боржника, а відсутність у заявника такого статусу не надає суду підстав для надання правової оцінки доводам заявника про припинення зобов`язання в силу частини четвертої статті 1281 Цивільного кодексу України як підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 312, 315, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в справі № 160/16262/21 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в справі № 160/16262/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу скасувати.

Ухвалити у справі № 160/16262/21 нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 29 липня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко