Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №335/5431/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 335/5431/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року (суддя Алєксєєнко А.Б., повне судове рішення складено 17 червня 2026 року) в справі № 335/5431/26 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (далі – УПП) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7172531 від 10 травня 2026 року.

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року позов задоволено.

Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7172531 від 10.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що транспортний засіб, яким керував позивач, хоч і не є механічним, адже обладнаний електродвигуном потужністю менше 3 кВт, проте являється двоколісним транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками прирівняний до мопеду, а тому він має право ним керувати лише за наявності відповідного посвідчення водія, яке у нього відсутнє.

Посилання на те, що електроскутер не є механічним транспортним засобом, не може слугувати підставою для звільнення особи від відповідальності за протиправну поведінку, оскільки це хоча є недоліком юридичної техніки при написанні нормативного акта, однак, зважаючи на зміст вказаних вище норм в сукупності, такий не може вважатись настільки суттєвим, щоб ставити під сумнів правомірність складеної інспектором постанови.

Зауважує, що водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності.

Оскільки електроскутер визнається транспортним засобом, тому особа, яка ним керує, є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2026 поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Умновим Р.П. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №7172531 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 гривень.

За змістом вказаної постанови вбачається, що 10.05.2026 о 16 год. 17 хв. у м.Запоріжжя, вул.Каховська, 43 ОСОБА_1 керував транспортним засобом (мопед) АІМА (потужністю до 4кВт), VIN-код НОМЕР_1 не маючи права керування транспортними засобом відповідної категорії, а саме (категорії А1), також керував транспортним засобом без застебнутого шолому, чим порушив вимоги п.2.3г та п.2.1.а Правил дорожнього руху України.

Суд першої інстанції, проаналізувавши Правила дорожнього руху, вважав, що наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі ТЗ із двигуном внутрішнього згоряння.

Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом, тому вважав, що не може вважатися водієм в розумінні Правил, особа, що керує транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт, так як у такої особи відсутній обов`язок в отриманні відповідного посвідчення водія категорії А1.

Оскільки позивач керував електроскутером АІМА TIGER X6, який згідно наданої позивачем технічної документації оснащений електродвигуном потужністю 2 кВТ, а транспортний засіб з електродвигуном потужністю до 3 кВт не підпадає під жодну з категорій, що визначена у п 2.13 Правил та не може вважатися транспортним засобом, що віднесений до категорії А1, А, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки фактично останній не є водієм в розумінні Правил дорожнього руху, а отже не є суб`єктом вказаного правопорушення.

Суд першої інстанції звернув увагу, що позивачу також інкримінується порушення вимог п.2.3г Правил дорожнього руху, тобто керування транспортним засобом без застебнутого мотошолома. Вказані дії позивача також кваліфіковано як порушення ч.2 ст.126 КУпАП в той час, як відповідальність за порушеннями правил користування мотошоломами передбачена ч.5 ст.121 КУпАП.

Оскільки транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , не відноситься до транспортних засобів категорії А, А1, суд першої інстанції також вважав, що у діях останнього відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 7172531 від 10 травня 2026 року, винесеною інспектором 1 взводу 1 роти 1 УПП в Запорізькій області, застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

За змістом постанови ОСОБА_1 10 травня 2026 року о 16 год. 17 хв. у м. Запоріжжя, по вул. Каховська, 43 керував транспортним засобом (мопед) АІМА, потужністю до 4кВт,не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме А1, також керував транспортним засобом без застебнутого мотошолома, чим порушив вимоги пункту 2.3 г) та пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху.

В постанові вказано транспортним засіб, яким керував ОСОБА_1 , - АІМА мопед.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 126 КУпАП встановлено, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з абзацом а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до абзацу г) пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнотому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Підпунктом «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку.

Транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

За визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб», різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 278/3362/15-к.

Оскаржена позивачем постанова не містить зазначення технічних характеристик мопеду АІМА, тому суд першої інстанції обґрунтовано використав інформацію, що міститься у загальнодоступних джерелах, а саме інформацію з мережі Інтернет, за якою потужність електричного двигуна електроскутера АІМА Tiger Х6 становить від 2000 Вт.

Оскільки потужність електродвигуна електроскутера АІМА становить 2 кВт, а Правила дорожнього ружу не містять визначення поняття «електроскутер» та максимальної потужності для того, щоб електросамокат вважався механічним транспортним засобом, суд доходить до висновку, що електроскутер АІМА не може прирівнюватися до мопеду або іншого двоколісного транспортного засобу та визнаватися механічним транспортним засобом.

Відтак, вимоги, установлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до осіб, які керують електроскутером, зокрема, до позивача, тому позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУПАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.1а) Правил дорожнього руху несуть виключно водії механічних транспортних засобів, до яких електроскутер, яким керував позивач, не відноситься.

Відповідно, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУПАП, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Доводи апелянта про те, що для керування будь-яким транспортним засобом з електродвигуном потужністю від 0,1 кВт до 4 кВт особа повинна мати водійське посвідчення категорії А1, спростовані приведеними висновками суду.

Суд першої інстанції доречно зауважив, що позивачу також інкримінується порушення вимог пункту 2.3 г) Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом без застебнутого мотошолома), проте такі дії позивача також кваліфіковано як порушення частини другої статті 126 КУпАП, тоді як відповідальність за порушеннями правил користування мотошоломами передбачена частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Інші аргументи апелянта (стосовно доведеності як факту керування позивачем електроскутером, так й дотримання інспектором патрульної поліції процедури накладення адміністративного стягнення) не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними та не спростовують висновок суду щодо відсутності складу правопорушення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року в справі № 335/5431/26 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року в справі № 335/5431/26 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 29 липня 2026 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко