Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №280/1596/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1596/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (суддя Максименко Л.Я., повне судове рішення складено 19 травня 2026 року) в справі № 280/1596/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, в розрахунку до 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 01 грудня 2023 року по 08 листопада 2024 року;

зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 01 грудня 2023 року по 08 листопада 2024 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції не витребував у відповідача як суб`єкта владних повноважень відповідні документи та безпідставно дійшов висновку про не надання доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (витягів з бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів, наказів тощо), що б підтверджували наявність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн на місяць за період з 01.12.2023 по 08.11.2024, не врахувавши надання позивачем усіх наявних у нього документів, а витяги з бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів, наказів тощо він не має можливості надати, так як не має і не мав до них жодного доступу.

Вважає посилання відповідача у відзиві як на доказ на інформацію ТВО начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 № 588 від 21.03.2026 року, проте самого письмового документа суду не надано.

У відповіді на адвокатський запит та у довідці від 22.01.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 підтверджено, що позивач під час проходження військової служби був залучений до виконання бойових спеціальних завдань у складі мобільної вогневої групи та отримував за це додаткову винагороду.

Оскільки діяльність позивача у складі військової частини НОМЕР_1 в районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань, з вогневого ураження повітряних цілей, тобто у розумінні п. 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 участь у здійсненні таких заходів у спірний період є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тому у позивача виникло право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.12.2023 по 08.11.2024.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2023 по 08.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом №309 від 08.11.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнений у запас відповідно до пункту другого частини четвертої підпункту “б” (за станом здоров`я-за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 3381/9 від 22.01.2026 про суми додаткової винагороди за період з грудня 2023 року по жовтень 2024 року, позивачу здійснювалась виплата відповідачем додаткової винагороди з розрахунку до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2026 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань з безпосереднього протиповітряного прикриття об`єктів критичної інфраструктури України у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України.

Врахувавши, що ані позивач, ані відповідач не надали суду відповідних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (витягів з бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів, наказів тощо), що б підтверджували наявність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн на місяць за період з 01.12.2023 по 08.11.2024, інформацію відповідача, що позивач у спірний період не був відряджений та залучений до виконання завдань у районах ведення бойових дій, у журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 відсутні відомості щодо виконання завдань окремими військовослужбовцями, а також інформацію, викладену у листі від 28.01.2026, про те, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань з безпосереднього протиповітряного прикриття об`єктів критичної інфраструктури України у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, врахувавши, що відповідно до керівних документів військової частини НОМЕР_1 бойові завдання, які виконував позивач, підпадають під критерії завдань з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури відносяться до завдань, за які виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що у період з 01.12.2023 по 08.11.2024 позивач виконував завдання з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури, що є підставою для нарахування та виплати йому додаткової винагороди в розмірі 30000 грн., як передбачає зокрема, пункт 2 розділу ХХХІV Порядку № 260, що й обумовило висновок про відмову у задоволенні позову.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2023 року по 08 листопада 2024 року проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом №309 від 08 листопада 2024 року у запас відповідно до пункту другого частини четвертої підпункту б) (за станом здоров`я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 3381/9 від 22 січня 2026 року про суми додаткової винагороди за період з грудня 2023 року по жовтень 2024 року ОСОБА_1 виплачувалась додаткова винагорода з розрахунку до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Спірним в цій справі є питання наявності підстав для виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).

Пунктом 1-1 постанови № 168 установлено, що Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).

Пунктом 1-1 постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

(...)

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з пунктом 1-2 постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

З 01 червня 2022 року застосовується окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення).

Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 встановлено, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Пунктом 2 цього Окремого доручення передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Згідно з пунктом 3 Окремого доручення № 912/з/29 райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), у яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

За пунктом 5 цього доручення встановлено, що виплата додаткової винагороди (100000 або 30000 гривень) здійснюється на підставі наказів, виданих командирами військових частин або керівниками вищих органів для командирів, причому накази щодо виплати 100000 гривень мають містити посилання на бойовий наказ або розпорядження.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).

За положенням пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

(...)

30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку №260).

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Відтак, обов`язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Є сталою правова позиція Верховного Суду, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами (бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини (відряджені)).

У постанові від 22 квітня 2025 року у справі №520/17681/23 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«Пункт 1 Окремого доручення № 912/з/29 встановлює, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - "безпосередня участь") слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац 1);

- бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац 9);

- бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей вважається "безпосередньою участю" незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу "безпосередньої участі" (що за Постановою КМУ № 168 підлягає збільшеній оплаті) лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій.

Таким чином, не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання.

Поряд із цим періоди виплати винагороди та підхід до їх обчислення суттєво різняться залежно від роду військ і характеру бойових завдань.

(...)

Отже, з урахуванням того, що В/ч НОМЕР_1 не виконувала бойові завдання у складі діючих угруповань військ (сил) у районі ведення бойових дій (абзац 1 пункту 1), а виконання завдання з виявлення повітряних цілей (абзац 10 пункту 1) також передбачає перебування саме в такому районі, то апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що "безпосередня участь" у випадку позивача може підтверджуватися лише виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей тобто підставою для визнання військовослужбовця ОСОБА_1 таким, що брав "безпосередню участь", є саме фактичне виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей що, у випадку ЗРВ, означає дні здійснення пусків по повітряних цілях (і ніяк не виявлення повітряних цілей, як помилково вважає позивач).

Адже, саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою "безпосередньої участі" у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови КМУ № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу).

За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі.

При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може вважатися "безпосередньою участю", оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою КМУ № 168.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що право на підвищену оплату за виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі В/ч НОМЕР_1 , у якій позивач проходив службу за абзацом НОМЕР_2 Окремого доручення відсутнє, оскільки вказана військова частина не перебувала у складі діючих військових угруповань.

За абзацом 10 цього ж доручення право на виплату додаткової винагороди також відсутнє, оскільки В/ч НОМЕР_1 не вела воєнні дії у зоні бойових дій для виконання завдання з виявлення повітряних цілей і (як установлено судом апеляційної інстанції) для В/ч НОМЕР_1 зенітки не характерно виконання таких завдань.

Є підстави для виплати винагороди за абзацом 9 Окремого доручення - лише за конкретні дні, у які зафіксовано виконання завдання вогневого ураження.».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 у період з 01 грудня 2023 року по 08 листопада 2024 року залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань з безпосереднього протиповітряного прикриття об`єктів критичної інфраструктури України не у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, що підтверджено інформацією відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, а також зазначену у листі від 28 січня 2026 року №172 на адвокатський запит представника позивача (а.с. 18).

Суд зауважує, що у листі від 28 січня 2026 року № 172, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 не було здійснено та зараховано жодного вогневого ураження повітряних цілей поза межами районів ведення бойових дій, під час проходження військової служби у складі мобільної вогневої групи військової частини.

Також суд звертає увагу, що за повідомленням відповідача, військова частина НОМЕР_1 не входить до жодного з угрупувань військ (сил), позивач не був відряджений та залучений до виконання завдань в районах ведення бойових дій.

Ухвалою від 16 березня 2026 року про відкриття провадження у справі судом першої інстанції зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати суду докази участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей у період з 01 грудня 2023 року по 08 листопада 2024 року (витяг з бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапорти, накази тощо), проте відповідачем повідомлено у відзиві про не залучення позивача до виконання завдань у районах ведення бойових дій, відсутність у журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 відомостей щодо виконання завдань окремими військовослужбовцями.

Таким чином, суд вважає доведеним не залучення позивача до виконання завдань у районах ведення бойових дій та, відповідно, відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн.

При цьому суд зауважує, що залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань з безпосереднього протиповітряного прикриття об`єктів критичної інфраструктури України у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, а не в розмірі 100000 грн.

Доводи апелянта про наявність у нього права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн у зв`язку з тим, що його діяльність у складі військової частини НОМЕР_1 в районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань, з вогневого ураження повітряних цілей, тобто у розумінні п. 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 участь у здійсненні таких заходів у спірний період є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, суд відхиляє, адже вище судом зроблено висновок про те, що оскільки позивач не залучався до виконання завдань у районах ведення бойових дій, а залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань з безпосереднього протиповітряного прикриття об`єктів критичної інфраструктури України, він не має права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн.

Також є необґрунтованими посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не витребування у відповідача як суб`єкта владних повноважень доказів, безпідставність висновку про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (витягів з бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів, наказів тощо), що б підтверджували наявність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн на місяць за період з 01.12.2023 по 08.11.2024, позаяк судом першої інстанції ухвалою від 16 березня 2026 року про відкриття провадження у справі зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати суду докази участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей у період з 01 грудня 2023 року по 08 листопада 2024 року (витяг з бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапорти, накази тощо).

На виконання цієї ухвали відповідачем повідомлено про не залучення позивача до виконання завдань у районах ведення бойових дій, відсутність у журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 відомостей щодо виконання завдань окремими військовослужбовцями.

Відтак, судом першої інстанції виконано обов`язок з витребування доказів, а ненадання відповідачем доказів безпосередньої участі у бойових діях обумовлено саме фактом незалучення позивача до виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року в справі № 280/1596/26 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року в справі № 280/1596/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 29 липня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко