Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №160/4304/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4304/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в адміністративній справі №160/4304/26 (головуючий суддя першої інстанції - Букіна Л.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.02.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні обов`язку щодо нарахування та виплати йому додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн. за період стаціонарного лікування внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини з 02 грудня 2022 року по 14 грудня 2022 року.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити йому додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн. за період стаціонарного лікування внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини з 02 грудня 2022 року по 14 грудня 2022 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки не враховано банківську виписку АТ КБ «Приват Банк» видану за період з 01.12.2022 року по 28.02.2023 року, яка підтверджує лише отримання позивачем щомісячного грошового забезпечення, без нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. (або її частки за час проходження позивачем лікування).

Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації з 26 серпня 2022 року.

У грудні 2022 року позивач виконував бойове завдання у районі ведення активних бойових дій на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2022 року №63дек, що підтверджується довідкою про безпосередню участь у заходах оборони України №03-19/1273 від 05.07.2024 року.

02 грудня 2022 року, перебуваючи у зоні активних бойових дій та виконуючи бойові завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , здійснював перевезення боєприпасів. Під час руху, приблизно за 5,5 км від населеного пункту Борозненське військовий автомобіль, у якому знаходився позивач, наїхав на мінно-вибуховий пристрій. Унаслідок підриву автомобіля позивач отримав мінно-вибухову травму (МВТ), закриту черепно-мозкову травму (ЗЧМТ), струс головного мозку (СГМ) із розвитком цефалгічного та вестибуло-атактичиого синдромів з незначним порушенням функцій. Викладені обставини підтверджуються довідкою про обставини травми №03/16/64 від 28 травня 2023 року, виданою командуванням військової частини НОМЕР_1 .

Після отримання бойового поранення, позивача евакуйовано до населеного пункту Велика Олександрівка, де йому надали первинну медичну допомогу та зафіксували факт отримання вибухової травми і струсу головного мозку. Зазначений факт підтверджується довідкою за формою №100 від 02 грудня 2022 року.

Надалі позивача направлено на лікування до Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради.

Згідно із випискою із медичної карти стаціонарного хворого №22П25144/1071 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 02.12.2022 року по 14.12.2022 року.

12 червня 2023 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ВЛК №342.

За результатами огляду військово-лікарська комісія встановила, що позивач одержав мінно-вибухову травму: МВТ (02.12.2022 року) ЗЧМТ, СГМ у вигляді цефалгічного, вестебуло-атактичного синдромів з незначним порушенням функції. Травма легкого ступеня. Травма пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.16).

Згідно довідки ВЛК від 17.05.2024 року: МВТ (02.12.2022 року) ЗЧМТ, СГМ з цефалгічним та цереброастенічним синдромами. Т90. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма легкого ступеня. Травма пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.16).

Позивач звертався до відповідача із запитами щодо виплати збільшеного грошового забезпечення за період лікування після отриманого поранення, проте, відповідачем було відмовлено та зазначено, що належні позивачу кошти за час лікування після отримання поранення за період з 02.12.2022 року по 14.12.2022 року були виплачені частинами у січні та лютому 2023 року в повному обсязі встановленим порядком.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди за період проходження стаціонарного лікування внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон №2011) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 28.06.2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. є те, що військовослужбовці:

1) беруть безпосередню участь у бойових діях;

2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.

За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000 грн. не виникає.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

У спірні періоди порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року (далі - Окреме доручення).

Відповідно до пунктів 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260), який набрав чинності 01.02.2023 року.

Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. також включаються військовослужбовці, які зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 року у справі № 380/20587/23.

Згідно довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення від 07.03.2026 року № 14-10/3831 (копія додана до відзиву на позовну заяву), позивач отримував грошове забезпечення у наступних розмірах:

- за грудень 2022 року нараховано 44654,50 грн., з них 30000,00 грн. - премія захисника (додаткова винагорода), до виплати - 43984,68 грн.;

- за січень 2023 року нараховано 44739,53 грн., з них 30000,00 грн. - премія захисника (додаткова винагорода), до виплати - 44 068,44 грн.

Згідно п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 04.02.2023 року №53, зроблене корегування грошового забезпечення в частині виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. 00 коп. за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії за грудень 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , зокрема ОСОБА_1 за період з 02.12.2022 року по 14.12.2022 року (наказ командира про вибуття на лікування № 159 від 02.12.2022 року.)

Відповідно, за лютий 2023 року позивачу нараховано 73420,11 грн., з них 59354,84 грн. - премія захисника (додаткова винагорода), до виплати - 72318,81 грн..

Таким чином, з врахуванням коригування наказом командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 04.02.2023 року №53, позивач отримав додаткову винагороду у збільшеному розмірі - 59 354,84 грн., з врахуванням 12 днів стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Посилання позивача на порушення відповідачем строків та порядку нарахування спірних виплат судом першої інстанції обґрунтовано до уваги не прийнято, адже вказані обставини не визначені об`єктом судового захисту, мають іншу правову природу та окремо не спростовують те, що виплату додаткової винагороди все ж здійснено пропорційно дням перебування на лікуванні.

Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в адміністративній справі №160/4304/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в адміністративній справі №160/4304/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко