Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №160/2168/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2168/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в справі №160/2168/26 (головуючий суддя першої інстанції - Олійник В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.01.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому при звільненні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з 01.08.2025 року до 13.08.2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я в період з 01.08.2025 року до 13.08.2025 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексацію грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 27.07.2024 року по 30.08.2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 27.07.2024 року по 30.08.2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової грошової винагороди за період лікування з 01.08.2025 року по 13.08.2025 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, пропорційно в розмірі 100000,00 грн..

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову грошову винагороду за період лікування з 01.08.2025 року по 13.08.2025 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, пропорційно в розмірі 100000,00 грн., з урахуванням вже виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 27.07.2024 року по 30.08.2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 27.07.2024 року по 30.08.2025 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено актуальну довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача від 16.02.2026 року №599, а також довідку про виконання реєстру зарахування коштів на рахунок одержувача. Зазначенні документи підтверджують, що належні кошти були зараховані на рахунок позивача ще до подання позовної заяви. Також, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2024 року №254 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 04.09.2024 року. Отже, до 04.09.2024 року позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з чим будь-яке зобов`язання відповідача щодо нарахування індексації за період з 27.07.2024 року по 03.09.2024 року є юридично безпідставним.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №254 від 04.09.2024 року солдата ОСОБА_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_2 призначеного за розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30 серпня 2024 року №15443дск на посаду ВОДІЯ І МІНОМЕТНОГО ВІДДІЛЕННЯ МІНОМЕТНОГО ВЗВОДУ 2 АЕРОМОБІЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ Військової частини НОМЕР_1 з 04 вересня 2024 року зараховано до списків особового складу частини та на грошове забезпечення при Військовій частині НОМЕР_1 .

3 04.09.2024 року визначено таким, що позивач справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою в районі відновлення боєздатності з посадовим окладом 2820,00 гривень на місяць, ВОС - 790037Д, шпк – «солдат».

Визначено виплачувати щомісячну премію у розмірі 624% від посадового окладу відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, доручення Міністра оборони України №183/ул від 16.01.2024 року.

Також визначено виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу та окладу за військове звання відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік позивачем не використана.

14.12.2024 року під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини у Донецькій області, Покровського р-ну, н.п. Веселий Гай позивач отримав поранення, відповідно до довідки від 05.01.2025 року №79 виданої Військовою частиною НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а саме: травматичну ампутацію правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини передпліччя, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення грудної клітки праворуч, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Позивач проходив лікування в умовах стаціонару.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4732 від 13.08.2025 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.06.2025 року по 13.08.2025 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та виписка із медичної карти міститься в матеріалах справи.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 №244 від 14.02.2025 року позивачу встановлено діагноз: травма, яка за ступенем тяжкості відноситься до тяжких; поранення «Так, пов`язане із захистом Батьківщини».

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10473/25/6978/В від 13.08.2025 року позивачу встановлено інвалідність II групи безтерміново.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №246 від 30.08.2025 року (по стройовій частині) №246 від 30.08.2025 року солдата признаного за мобілізацію ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , колишнього водія мінометного відділення мінометного взводу 2 автомобільного батальйону Військової частини НОМЕР_4 , звільнено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Десантно-Штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.08.2025 року №253-PC, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, визначено таким, що 30.08.2025 року справи та посаду здав в пункті постійної дислокації АДРЕСА_1 та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3 30 серпня 2025 року позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

31.10.2025 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив: нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, долучивши до заяви копії документів: паспорта та РНОКПП - ОСОБА_1 ; довідки про обставини травми №79 від 05.01.2025 року; довідки ВЛК від 04.06.2024 року №32/268; виписки із медичної карти №8643 за період: з 14.12.2024 по 15.12.2024 року; виписки із медичної карти №10358/1 за період з 16.12.2024 року по 06.01.2024 року; виписки із медичної карти №149/1 за період з 06.01.2025 року по 22.01.2025 року; виписки із медичної карти №99.25 за період з 22.01.2025 року по 04.02.2025 року; виписки із медичної карти №317 за період з 04.02.2025 року по 18.02.2025 року; виписки із медичної карти за період з 18.02.2025 року по 19.03.2025 року; виписки із медичної карти №732 за період з 19.03.2025 року по 09.04.2025 року; виписки із медичної карти №9451 за період з 14.04.2025 року по 25.04.2025 року; грошового атестату; виписки із медичної картки №9451 за період з 14.04.2025 року по 25.04.2025 року.

Листом командира Військової частини НОМЕР_1 №1772/1068/ВихЗПІ від 03.11.2025 року представнику позивача повідомлено, що згідно з довідкою фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2025 року №8088, ОСОБА_1 було нараховано: з листопада 2024 року по липень 2025 року включно - щомісячну додаткову винагороду у розмірі 100000 грн.; у вересні та жовтні 2024 року - додаткову винагороду у менших розмірах (27666,67 грн. та 29032,26 грн. відповідно); у серпні 2025 року - додаткова винагорода не нараховувалась, натомість виплачено інші види грошового забезпечення (одноразова допомога, компенсація за відпустку тощо).

Загальна сума доходів військовослужбовця за період вересень 2024 року - серпень 2025 року становить 1358867,44 грн., що підтверджується бухгалтерськими документами Військової частини НОМЕР_1 .

Військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн/міс. за період перебування ОСОБА_1 на лікуванні після отриманого поранення, що відповідає вимогам Постанови КМУ №168 та Наказу МОУ №260.

Довідка №8088 від 01.11.2025 року є належним підтвердженням зазначених виплат та може бути використана за місцем вимоги».

Згідно довідки ТВО командира військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення ОСОБА_1 №8088 від 01.11.2025 року судом вбачається, що останньому за серпень 2025 року нараховано та виплачено:

- грошове забезпечення - 24639,59 грн.;

- грошова допомога для оздоровлення - 25460,93 грн.;

- одноразова грошова допомога - 12221,25 грн.;

- індексація - 128,93 грн.;

- компенсація за дні невикористаної відпустки - 48375,77 грн.;

- додаткова винагорода з період дії воєнного стану - 0 грн.

Всього грошове забезпечення за серпень 2025 року становить 11826,47 грн..

Не погоджуючись з діями відповідача щодо виплати додаткової винагороди за період лікування та індексації грошового забезпечення, позивач оскаржив такі дії до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон №2011) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Згідно з підпунктами 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку).

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV вказаного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Як передбачено пунктом 7 розділу XXIV вказаного Порядку, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, виплата вказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Щодо позовних вимог про додаткову грошову винагороду за період лікування з 01.08.2025 року по 13.08.2025 рік у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до довідки про обставини травми військової частини НОМЕР_1 №79 від 05.01.2025 року, 14.12.2024 року під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини у Донецькій області, Покровського р-ну, н.п. Веселий Гай позивач отримав поранення, відповідно до довідки від 05.01.2025 року №79 виданої військовою частиною НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а саме травматичну ампутацію правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини передпліччя, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення грудної клітки праворуч, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Позивач проходив лікування в умовах стаціонару.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4732 від 13.08.2025 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.06.2025 року по 13.08.2025 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 №244 від 14.02.2025 року ОСОБА_1 встановлено: травма, яка за ступенем тяжкості відноситься до тяжких; поранення, «Так, пов`язане із захистом Батьківщини».

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10473/25/6978/В від 13.08.2025 року позивачу встановлено інвалідність II групи безтерміново.

Пунктами 10-12 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Неодноразово була встановлена тяжкість поранення відповідно до вимог наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» визначено, що виплата додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн. може бути виплачена виключно у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

З урахуванням наведеного, оскільки поранення ОСОБА_1 , є «ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», що підтверджується долученими довідками про перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, суд першої інстанції вірно визнав за необхідне, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», додаткову грошову винагороду за період лікування з 01.08.2025 року по 13.08.2025 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, пропорційно в розмірі 100000,00 грн., з урахуванням вже виплачених сум.

Щодо індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 27.07.2024 року по 30.08.2025 року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині п`ятій статті 2 зазначеного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами першої та другої статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому, обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції правильно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 року по справі №400/3826/21 (з урахуванням внесених ухвалою від 30.03.2023 року виправлень), від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.07.2023 року у справі №240/23550/21 щодо підстав виплати та розміру так званої фіксованої індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.

У зазначених постановах Верховний Суд дійшов наступних висновків.

З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Провівши системне і цільове тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 39 Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Міністерство соціальної політики України у листі від 04 січня 2024 року №2/0/214-24 надало роз`яснення, що підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у січні 2024 року не відбувається, а отже обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починає здійснюватися з січня 2024 року.

Відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що Військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалося нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 27.07.2024 року по 30.08.2025 року.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в справі №160/2168/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в справі №160/2168/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко