Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №160/35372/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35372/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/35372/25 (головуючий суддя першої інстанції - Кучма К.С.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення, зобовёязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.12.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке оформлене протоколом засідання з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційний сум №42/в від 22.11.2024 року щодо відмови йому в призначенні та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності по зору, оформлену довідкою до акту огляду МСЕК 12 ААГ №005704 від 04.07.2023 року у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2023 року;

- зобов`язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності по зору, оформлену довідкою до акту огляду МСЕК 12 ААГ № 005704 від 04.07.2023 року, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційний сум №42/в від 22.11.2024 року щодо відмови в призначенні та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності по зору, оформлену довідкою до акту огляду МСЕК 12 ААГ № 005704 від 04.07.2023 року у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2023 року.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та подані до неї документи для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності по зору із прийняттям відповідного рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивачу у 2023 році, під час переогляду, групу інвалідності та причинний зв`язок залишено без змін, тому немає законних підстав на доплату/виплату одноразової грошової допомоги. Вважає, що нормами Закону України №2011-ХІІ та Порядку №975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як закінчення строку інвалідності, яку встановлено вперше.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 28.05.2026 року по 16.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.06.2017 року позивачу на підставі акту огляду МСЕК №948 встановлено інвалідність ІІІ групи, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12ААА №721935 від 03.08.2017 року, з датою чергового переогляду 26.06.2018 року.

Після отримання довідки МСЕК серія 12AAA № 721935 від 26.06.2017 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року.

28.02.2022 року позивачу проведено медичний огляд ВЛК четвертим відділом у м.Жовті Води ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами огляду довідкою ВЛК №4/ЖВ/757 від 28.02.2022 року, позивача визнано придатним до військової служби у військовий час, з діагонозом - дискогенна радікулопатія.

Відповідно до довідки №18955 від 10.11.2023 року позивача 01.07.2022 року було переведено до військової частини НОМЕР_1 , де з 03.09.2022 року по 03.10.2022 року позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується довідкою № 18955 від 10.11.2023 року.

03.10.2022 року позивач отримав поранення внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу збройними силами рф, зокрема ЗЧМТ та акуботравму, що підтверджується довідкою про обставини травми № 12231 від 25.11.2022 року та первинною медичною картою Форми 100 від 03.10.2022 року.

В період з 11.10.2022 року по 21.10.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: контузія ока (S05.1). Розрив судинної оболонки правого ока (H31.3), перефірична хоріоретинальна дегенерація (H33.3). МВТ (травма 03.10.2022 під час захисту Батьківщини; У36.2). Міопічний астигматизм обох очей (Н52.2), що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № у/3174 від 21.10.2022 року.

12.04.2023 року позивачу проведено медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_2 , за результатами якого надано довідку ВЛК № 4893, відповідно до якої встановлено причинний зв`язок його захворювання – «Наслідки вибухової травми 03.10.2022 року, ЗЧМТ, важкої контузії обох очей, розрив судинної оболонки лівого ока, розрив сітківки правого ока у вигляді дегенерації сітківки обох очей, рубця судинної оболонки лівого ока, рубця сітківки лівого ока, помірно виражені цефалгічний та вестибуло-атактичний синдром - травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини».

В період з 30.01.2024 року по 01.02.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Т90.4, Н35.4, Н52.2 Наслідки МВТ 03.10.2022 року. Периферична дегенерація сітківки, стан після фокальної лазерної коагуляції сітківки обох очей. Складний міопічний астигматизм обох очей, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №194 від 01.02.2024 року.

19.03.2024 року проведено медичний огляд позивача ВЛК ВЧ НОМЕР_2 , за результатами якого надано довідку ВЛК №628, якою встановлено причинний зв`язок його захворювання – «Наслідки вибухової травми 03.10.2022 року, ЗЧМТ, важкої контузії обох очей, розрив судинної оболонки лівого ока, розрив сітківки правого ока, лікованих оперативно: 14.10.2022 - фокальна лазерна коагуляція сітківки правого ока; 30.01.2024 року - фокальна лазерна коагуляція сітківки обох очей у вигляді дегенерації сітківки обох очей, рубця судинної оболонки лівого ока, рубця сітківки правого ока при гостроті зору з корекцією сфера мінус 0,5 Д циліндр мінус 0,75 Д обох очей 0,8/0,8 стійкого незначно вираженого цефалічного, астено-невротичного синдрому легко вираженого - травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини».

Відповідно до матеріалів справи, 04.07.2023 року позивачу проведено огляд медико-соціальною експертною комісією повторно, за результатами якого з 01.07.2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - травма, захворювання, так, пов`язані з захистом Батьківщини по зору, що підтверджується довідкою міжрайонної Зарічної МСЕК серії 12ААГ №005704 від 04.07.2023 року.

Отримавши зазначену довідку МСЕК, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки пакету документів на розгляд комісії Міністерства оборони України стосовно отримання різниці одноразової грошової допомоги, встановленої п.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Міністерство оборони України листом за вих. 220/13/ВихЗВГ/52071 від 22.10.2025 року повідомлено, що відповідно до Витягу з протоколу №42/в від 22.11.2024 року позивачу відмовлено в отриманні різниці одноразової грошової допомоги, з огляду на те, що ОСОБА_1 в 2023 році під час чергового переогляду групу інвалідності та її причинний зв`язок залишено без змін, він не має права на виплату одноразової грошової допомоги.

Не погодившись із рішеннями відповідача про відмову в призначенні та виплати одноразової грошової допомоги, позивач оскаржив таку відмову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом «б» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ (у реакції на час виникнення правовідносин) передбачено, що 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I,II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який вперше запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року № 5040-VI).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на це, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 8 Порядку №975 (в редакції на момент встановлення позивачу ступеня втрати особою професійної працездатності) та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Згідно із пунктом четвертим статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт четвертий статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту четвертого статті 16-3 Закону №2011-ХІІ) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги посилався на те, що відповідно пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на день встановлення групи інвалідності), якщо після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Зважаючи, що позивачу в 2023 році під час чергового переогляду групу інвалідності та її причинний зв`язок залишено без змін, останній не має права на виплату одноразової грошової допомоги.

Проте, позивач навів доводи, що інвалідність ІІІ групи відповідно до довідки МСЕК серія 12ААА № 721935 від 26.06.2017 року та інвалідність ІІІ групи відповідно до довідки МСЕК серія 12ААГ № 006704 від 01.07.2023 року відбулося з різних підстав та внаслідок різних травм (поранень).

Отже, оспорюваний протокол відповідача не містить аналізу таких обставин. Навпаки, відповідач виходив лише з того, в 2023 році під час чергового переогляду групу інвалідності та її причинний зв`язок залишено без змін, залишивши поза увагою наведені позивачем доводи про те, що ІІІ група інвалідності (01.07.2023 року) встановлена йому внаслідок різних незалежних одна від одної події та травм.

Враховуюче наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначена у пункті четвертому статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона щодо виплати одної грошової допомоги може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних подій.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 26.04.2023 року (справа № 520/12925/2020), від 10.05.2023 року (справа №140/9040/20).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час прийняття оспорюваного рішення не врахував вищевикладені дані, а тому прийняв його з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим таке рішення, яке оформлено протоколом № 42/в, підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та подані до неї документи для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності по зору із прийняттям відповідного рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності по зору, оформлену довідкою до акту огляду МСЕК 12 ААГ № 005704 від 04.07.2023 року, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2023 року, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що така позовна вимога зобов`язального характеру заявлена позивачем на майбутнє, оскільки не установлено, що суб`єктом владним повноважень з метою виконання цього судового рішення та прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги не буде здійснено нарахування та виплату такої допомоги, тому оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволені таких позовних вимог.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та внесення змін до рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/35372/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/35372/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова