Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №280/1526/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1526/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2026 в адміністративній справі №280/1526/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.02.2026 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 (лист №4350 від 30.12.2025) у внесенні до реєстру «Оберіг» інформації про непридатність з виключенням з обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до реєстру «Оберіг» інформацію про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі висновку ВЛК від 14.08.2014 та запису у військовому квитку НОМЕР_1 від 10.02.2015 протягом 10 днів з набрання рішенням законної сили;

визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення адміністративного штрафу за ст. 210-1 КУпАП за причиною «не став на військовий облік за новою адресою», оскільки штраф неправомірний через невнесення даних про виключення з обліку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2026 в адміністративній справі №280/1526/26 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання відмови протиправною, визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, помилково витлумачив положення Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402, та безпідставно застосував редакцію зазначеного нормативного акта, яка регулює порядок діяльності військово-лікарських комісій в умовах воєнного стану, до правовідносин, що виникли у 2014 році.

Апелянт зазначає, що станом на дату прийняття постанови військово-лікарської комісії (14 серпня 2014 року) та внесення відповідного запису до військового квитка (10 лютого 2015 року) правовий режим воєнного стану в Україні не діяв, а тому відповідно до пункту 22.7 Положення №402 у редакції, чинній на той час, постанова ВЛК про непридатність військовозобов`язаного до військової служби оформлювалася довідкою ВЛК та не підлягала затвердженню штатною військово-лікарською комісією.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у військовому квитку серії НОМЕР_1 міститься запис про те, що 14 серпня 2014 року ОСОБА_1 визнано військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що 10 лютого 2015 року внесено відповідний запис до військового квитка.

Також встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі №280/7166/25 відповідача було зобов`язано розглянути заяву позивача про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку. На виконання зазначеного рішення відповідач розглянув заяву, однак відмовив у її задоволенні.

Відмовляючи у внесенні відповідних відомостей до Реєстру, відповідач виходив із того, що процедура виключення позивача з військового обліку не була завершена, оскільки, на його думку, постанова військово-лікарської комісії мала бути затверджена ВЛК регіону.

Саме з таким висновком погодився суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

Згідно із частиною шостою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ виключенню з військового обліку підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487, саме районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють виключення громадян з військового обліку, проставляють відповідні відмітки у військово-облікових документах та забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, після внесення до військового квитка запису про виключення особи з військового обліку саме на відповідача покладається обов`язок забезпечити відображення відповідних відомостей у Реєстрі.

Разом із тим суд першої інстанції фактично застосував до спірних правовідносин положення Положення №402 у редакції, яка регулює порядок оформлення постанов військово- лікарських комісій під час воєнного стану, зробивши висновок про необхідність затвердження постанови ВЛК регіональною військово-лікарською комісією.

Такий висновок суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Як убачається з матеріалів справи, постанову військово-лікарської комісії було прийнято 14 серпня 2014 року, а відповідний запис до військового квитка внесено 10 лютого 2015 року, тобто більш ніж за сім років до запровадження в Україні правового режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскільки право позивача бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло ще в лютому 2015 року на підставі відповідного рішення ВЛК, яке на той час не потребувало затвердження регіональною ВЛК, і таке право було порушено відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то захист і відновлення такого права необхідно здійснювати без покладення на позивача обов`язку дотримуватися тих норм права, яких не існувало на час порушення такого права.

Отже, відсутній обов`язок проходження повторної ВЛК для визначення ступеню придатності, оскільки відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, повторно оглядаються військово-лікарською комісією військових комісаріатів лише військовозобов`язані, а позивач таким не являється з лютого 2015 року, відколи був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Аналіз пунктів 22.5-22.7 Положення про військово-лікарську експертизу в редакції, чинній у 2014 році, свідчить про те, що у мирний час постанови військово-лікарських комісій щодо непридатності військовозобов`язаних оформлювалися відповідними документами, а вимоги щодо їх затвердження, на які послався суд першої інстанції, не можуть застосовуватися ретроспективно до правовідносин, що виникли задовго до запровадження воєнного стану.

Крім того, відповідач не спростував достовірності запису, внесеного до військового квитка позивача.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 11.08.2025 № 6580 повідомив позивача, що згідно з доповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 під час збройної агресії Російської Федерації у 2022 році вся документація, у тому числі документація щодо проходження позивачем медичного огляду, була знищена, у зв`язку з чим відповідні архівні документи відсутні.

Зазначена обставина не може покладати негативні наслідки на позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність прийнятого ним рішення, дії чи бездіяльності.

Натомість відповідач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про недостовірність запису у військовому квитку, його скасування або прийняття будь-якого іншого рішення військово-лікарської комісії.

Сам по собі факт відсутності архівних документів не свідчить про відсутність юридичного факту виключення позивача з військового обліку, оскільки такий факт підтверджується офіційним військово-обліковим документом, достовірність якого не спростована.

Більше того, колегія суддів враховує принцип належного урядування, відповідно до якого ризик втрати документів державними органами не може покладатися на приватну особу.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що державні органи повинні діяти послідовно та не можуть отримувати перевагу від власних організаційних недоліків або втрати документів.

Отже, висновок суду першої інстанції про незавершеність процедури виключення позивача з військового обліку є передчасним, не підтверджується належними доказами та зроблений унаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає розгляду в межах цього адміністративного спору. Відповідно до статті 286 КАС України спори щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються за спеціальними правилами адміністративного судочинства, встановленими главою 11 розділу ІІ КАС України. Отже, вимога про скасування постанови про адміністративне правопорушення не може бути об`єднана з вимогами щодо оскарження відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та підлягає розгляду в самостійному судовому провадженні.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №280/1526/26 скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову частково.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №280/1526/26 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) (лист №4350 від 30.12.2025) у внесенні до реєстру «Оберіг» інформації про непридатність з виключенням з обліку;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі висновку ВЛК від 14.08.2014 та запису у військовому квитку НОМЕР_1 від 10.02.2015.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 312 (дві тисячі триста дванадцять) гривень 50 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов