Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №160/35709/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35709/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Туренко К.М

представника позивача Венгер С.А.

представника відповідача Орлянської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/35709/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ПРОМОПТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМІРІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «БРУК ЮКРЕЙН», Товариство з обмеженою відповідальністю «АРВІТОН», Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛІВАН ПРОІМПОРТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «РІНВУЛ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АЦТЕК ОПТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІЯРД», Товариство з обмеженою відповідальністю «М.І.С. ТРЕЙДІНГ Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОПРОМТРЕЙД», Товариство з обмеженою відповідальністю «АМГ ЛОГІСТИК»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0483720701 від 26.08.2025 р., №0483740701 від 26.08.2025 р., №0483780701 від 26.08.2025 р., прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0483720701 від 26.08.2025 р., №0483740701 від 26.08.2025 р., №0483780701 від 26.08.2025 р., прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро" (вул. Шевченка, буд. 10Б, к. 3, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49044; ІК в ЄДРПОУ 39356648) понесені позивачем судові витрати в сумі 30 280 грн.

20 квітня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро", в якій заявник просив:

прийняти додаткове рішення у даній справі, в якому вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро" документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро" про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/31513/25 - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро" (вул. Шевченка, буд. 10Б, к. 3, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49044; ІК в ЄДРПОУ 39356648) понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Додатковим рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/35709/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро" про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/31513/25 - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро" (вул. Шевченка, буд. 10Б, к. 3, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49044; ІК в ЄДРПОУ 39356648) понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Частково задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 70 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на виконання відповідних робіт. Враховуючи заперечення відповідача та керуючись принципами співмірності, розумності та пропорційності (ст.ст. 134, 139 КАС України), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «НАТУРПРО» про розподіл судових витрат на правничу допомогу в повній мірі.

В обґрунтування апеляційної скарги Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та допустив формальний підхід при оцінці співмірності витрат. Зокрема, контролюючий орган вказує на те, що заявлені витрати на правову допомогу є очевидно завищеними, а сама справа є типовою для адміністративного судочинства й не вимагала значних часових чи інтелектуальних затрат. Крім того, на думку апелянта, послуги щодо вивчення документів і формування правової позиції повністю охоплюються процесом підготовки позовної заяви та є внутрішньою підготовчою діяльністю адвоката, а їх виділення в додатках до договору свідчить про «дроблення» послуг із метою штучного збільшення їхньої вартості. Також контролюючий орган наголошує, що позов подавався через підсистему «Електронний суд», що виключало додаткові транспортні чи поштові витрати. Поряд із цим ГУ ДПС зауважує, що судом першої інстанції не було належним чином застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20, щодо відсутності в суду обов`язку присуджувати всі заявлені витрати, якщо вони є завищеними щодо іншої сторони спору.

Позивач в запереченнях констатував, що апеляційна скарга відповідача на Додаткове рішення носить виключно формальний характер, оскільки її вимоги про повну відмову позивачу у стягненні витрат на правову допомогу (у разі залишення Рішення в силі) протирічать приписи ст. ч. 1 ст. 139 КАС України, згідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 в адміністративній справі №160/35709/25.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні о 10:00 годині 22 липня 2026 року.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат; детально визначити, чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи відповідає заявлений розмір визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 200/7763/19-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 540/707/20.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Верховний суд у постанові від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17.

В спірному випадку, з матеріалів справи вбачається, що професійну правничу допомогу позивачу здійснено за договором №б/н про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27.12.2022 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурпро" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Адвіс» (далі – договір).

До вказаного договору сторонами укладено додаток № 01/12-15 від 01.12.2015 року, за яким адвокатське об`єднання в рамках домовленостей, викладених в даному додатку та договору, зобов`язується надавати правову допомогу клієнту в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурпро" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0483720701 від 26.08.2025 р., №0483740701 від 26.08.2025 р., №0483780701 від 26.08.2025 р., винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Сторони погодили, що вартість (гонорар) послуг, визначених у п.1 даного додатку до договору, є фіксованою та складає 70000,00 грн. (п.3 додатку).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 17.04.2026 року, платіжну інструкцію №5303093422 від 05.12.2025 року на суму 70000,00 грн., призначення: оплата за проф.правн.допомогу згідно рах.№83 від 01.12.2025р.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи також правову позицію Верховного Суду в постановах від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 19.11.2020 у справі №520/7431/19, вважає, що при визначені суми, яка підлягає відшкодуванню, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тобто, відшкодовуються лише витрати, пов`язані з розглядом справи, які мають розумний розмір.

Дослідивши наявні у справі докази, якими позивач підтверджує факт надання правничої допомоги та її вартість, зміст, суть та обсяг наданої позивачу правничої допомоги, а також наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений розмір витрат на правничу допомогу адвоката, заявлений до відшкодування, є завищеним у порівнянні з їх фактичним обсягом, складністю написання та часом, необхідним для виконання відповідних робіт (наданих послуг).

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування, а зводяться фактично до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 10 000 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законе та обґрунтоване додаткове рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/35709/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов