Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №280/7237/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7237/25

(суддя Прасов О.О., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі №280/7237/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 серпня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області згідно з яким, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2025 за №056650011372 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши при цьому до загального страхового стажу період строкової військової служби у Збройних силах України з 24.11.1993 по 09.11.1995 та періоди роботи з 28.10.1996 по 09.03.1997 – водієм в Красноармійському УМВС України в Луганській області; з 14.03.1997 по 31.12.2003 – службу в органах МВС України та до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періоди роботи з 04.05.2011 по 19.07.2011 – учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, з 20.07.2011 по 13.08.2024 – гірником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта 1/3 Новогродівська ДП «Селідоввугілля».

Позов обґрунтовано тим, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною, оскільки позбавляє позивача на реалізацію набутого права на отримання пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправним та скасував Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2025 за №056650011372 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши при цьому до загального страхового стажу період строкової військової служби у Збройних силах України з 24.11.1993 по 09.11.1995 та періоди роботи з 28.10.1996 по 09.03.1997 – водієм в Красноармійському УМВС України в Донецькій області; з 14.03.1997 по 31.12.2003 – службу в органах МВС України та до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періоди роботи з 04.05.2011 по 19.07.2011 – учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, з 20.07.2011 по 13.08.2024 – гірником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта 1/3 Новогродівська ДП «Селідоввугілля».

В іншій частині позовної заяви відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не зараховуючи до стажу роботи/страхового стажу періоди роботи позивача за Трудовою книжкою НОМЕР_1 не обґрунтовано не вжив заходів передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.64 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пп.2, 4, 5 п.6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» з метою перевірки інформації наведеної у наданих позивачем документах.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. У зв`язку з тим, що у трудовій книжці позивачки не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідна уточнююча довідка підприємства. Правові підстави для зарахування до страхового стажу періодів згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.10.1996 та військового квитка НОМЕР_2 від 24.11.1993 відсутні, оскільки, позивачем не надано оригінали документів, довідки щодо підтвердження зазначеного періоду позивачем до органів Пенсійного фонду - не надавались.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 17.07.2025 року позивач звернувся з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах так як на момент звернення набув понад 25 років загального страхового стажу, з них не менше 10 років на підземних роботах за Списком №1 та досяг віку 50 років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2025р. №056650011372 відмовлено позивачу у призначенні пенсії з підстав неврахування до загального страхового та пільгового підземного стажу періодів його роботи, зазначених у трудовій книжці.

В рішенні вказано, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано:

- періоди стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.10.1996 року, періоди військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 24.11.1993, оскільки долучені копії вищезазначених документів;

- до пільгового стажу за Списком 1 період роботи з 04.05.2011 року по 13.08.2024 рік згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державною реестру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки за даними спеціального стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реестру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК5) відсутня інформація про атестацію робочих місць. Додатково зазначено, що до заяви про призначення пенсії не додано уточнюючу довідку з підприємства (додаток № 5) відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993р. №637.

Згідно наданих документів страховий стаж особи складає 17 років 6 місяців 0 днів, пільговий стаж згідно Постанови Кабінету Міністрів України №202 від 13.03.1994 року становить 0 років 0 місяців 0 днів.

Вважаючи протиправним рішення від 25.07.2025 за №056650011372 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду.

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо перевірки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

На підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

Згідно з п.3 «Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого 18.11.2005 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (надалі – «Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а зробила висновок, який у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковим для врахування під час розгляду аналогічних спорів, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, зарахування роботи до пільгового стажу, а отже період роботи позивача з 04.05.2011 по 13.08.2024 (13 років 03 місяці 10 днів) має бути зарахований до пільгового стажу роботи за Списком №1.

Щодо не зарахування періода військової служби згідно військового квитка, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач у період з 24.11.1993 по 09.11.1995 року проходив військової служби у Збройних силах України, що також підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 від 24.11.1993

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абз.2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку, що до страхового стажу позивача має бути зарахована його військова служба за Військовим квитком НОМЕР_2 .

Щодо не зарахування періодів періоди роботи з 28.10.1996 по 09.03.1997 – водієм в Красноармійському УМВС України в Донецькій області; з 14.03.1997 по 31.12.2003 – службу в органах МВС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне

У ст.64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено: « 1.Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; 2) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; …».

У п.6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого 22.12.2014 постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 за №28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485 (надалі – «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі»), зазначено, що Головне управління Фонду має право: (…) 2) отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань; (…) 5) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; 6) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; (…).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не зараховуючи до стажу роботи/страхового стажу періоди роботи позивача за трудовою книжкою НОМЕР_1 не обґрунтовано не вжив заходів передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.64 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пп.2, 4, 5 п.6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» з метою перевірки інформації наведеної у наданих позивачем документах.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх для часткового задоволення.

Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, які є аналогічними тим, що викладені у відзиві на позов, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.

Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі №280/7237/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов