Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №160/1831/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1831/26

Суддя І інстанції – Дєєв М.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15 січня 2026 року №2-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, на відсутність будь-яких документів чи матеріалів, що підтверджують факт вчинення дисциплінарного проступку, що є грубим порушенням формування дисциплінарної справи. Матеріалами дисциплінарної справи не підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 усіх складових дисциплінарного проступку: протиправних дій (бездіяльності) у зв`язку з неналежним виконанням покладених на неї посадових обов`язків; вини. Не враховано ступінь тяжкості, наявність шкоди. Недоведеність цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку, а відтак і підстави для дисциплінарної відповідальності. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року позовні вимоги було задоволено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує на те, що 08.12.2025 року заступником начальника управління начальником відділу аналітичної роботи відповідача подано доповідну записку №22551/04-36 04-01-07 щодо можливого порушення позивачем вимог ст. 28 Закону №1700-VII. Суть питання: Згідно листа Східного управління Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС від 04.12.2025№28657/7/99-00-14-03-01-07, встановлено, що в ході відпрацювання корупційних ризиків, визначених Антикорупційною програмою Державної податкової служби України на 2023-2025роки,затвердженої наказом ДПС від 10.04.2023 №221,та на виконання вимог наказу від 26.04.2022 №200 «Про затвердження Положення про Департамент питань запобігання та виявлення корупції Державної податкової служби України» першим відділом східного управління Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС встановлено наявність не врегульованого протягом ст. 28 Закону України від 14.10.2014 №1700- VII «Про запобігання корупції» (зі змінами) терміну потенційного конфлікту інтересів у головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім) рису, бобових культур і насіння олійних культур управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 обумовленого приватним інтересом, а саме отримання близькою особою (чоловіком) ОСОБА_2 доходу від надання майна в оренду ФГ «Сокіл» ОСОБА_3 . Тобто, в період перебування на посаді позивач відповідно до вимог п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, не повідомлено не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вона дізналася про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, не вжито заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. При цьому лише 25 листопада 2025 року позивачем своєму керівнику подано повідомлення про потенційний конфлікт інтересів (№21714/04-36-04-07-12), в якому вказано, що з метою упередження будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів під час виконання наданих службових повноважень, «інформує, що її близька особа чоловік ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) має у власності земельну ділянку, яку надає в оренду ФГ «Сокіл» ОСОБА_3 . З приводу цього Позивач зазначає що ніякого впливу та ні яких дій по відношенню до ФГ «Сокіл» ОСОБА_3 при виконанні своїх функціональних повноважень не здійснювала. Звертає увагу на те, що позивача притягнуто до відповідальності не за вчинення певних дій, а навпаки – фактично за бездіяльність, оскільки позивач не своєчасно повідомила керівника про конфлікт інтересів. Відповідно, протиправним діянням позивача, за яке її притягнуто до відповідальності, була бездіяльність щодо несвоєчасного повідомлення інформації, а не вчинення дій. Порушення позивача полягає в тому, що про потенційний конфлікт інтересів обумовлений приватним інтересом , у зв`язку з тим що її чоловік отримував дохід від надання майна в оренду ФГ «Сокіл» ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 24994040). Про свій обов`язок такого повідомлення позивачу також достеменно було відомо, так як у відділі щотижнево проводяться технавчання в тому числі з питань конфлікту інтересів. Дійсне існування такого конфлікту підтверджують такі обставини, що позивач 25 листопада 2025 року сама подала керівнику повідомлення №21714/04-36-04-07-12 за змістом якого повідомила про існування конфлікту інтересів. Тобто, позивач змістовно визнавала наявну ситуацію саме як конфлікт інтересів та сама заявила про нього як такий. Тому доводи позивача про відсутність потенційного конфлікту інтересів, адже сама позивач розуміла і не могла не розуміти, що йдеться саме про цю категорію, яка врегульована законодавством відповідним чином, в т.ч. передбачає строки повідомлення про існування такого конфлікту. Так, чоловік позивача має дохід від здачі майна в оренду ФГ «Сокіл» (код ЄДРПОУ 24994040). В свою чергу за змістом функціонального призначення підрозділу, який очолює позивач, його діяльність пов`язана з забезпеченням контролю за своєчасністю подання податкової звітності по податку на додану вартість; забезпечення достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість; проведення камеральних перевірок, аналізу реєстрів проведених камеральних перевірок щодо виявлених порушень вимог законодавства з питань адміністрування податку на додану вартість, контроль за надходженням до бюджету донарахованих сум за результатами камеральних перевірок податкової звітності по податку на додану вартість; складання протоколів про адміністративні правопорушення, застосування штрафних(фінансових) санкцій по податку на додану вартість; опрацювання заяв платників податків про повернення помилково та /або надмірно оплачених грошових зобов`язань по податку на додану вартість. Самих лише цих обставин достатньо для констатації існування потенційного конфлікту інтересів, оскільки підрозділ відповідача, наприклад, розглядає звернення суб`єктів господарювання. Вищевказане в своїй сукупності дає підстави для обґрунтованого висновку про існування потенційного конфлікту інтересів. Звертає увагу суду на те, що визначальною ознакою потенційного конфлікту інтересів є те, що відповідний приватний інтерес «може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій», тобто – вплив має не фактичний та здійснений характер, а ймовірний, вірогідний характер. В свою чергу система запобігання корупції спрямована на недопущення та припинення існування в т.ч. ситуацій, в яких правопорушення може бути скоєно, адже йдеться про усунення умови для корупції, що є розумним та належним способом боротьби з відповідним явищем. При цьому позивачем не наведено змістовних пояснень під час дисциплінарного розгляду справи щодо неповідомлення нею про потенційний конфлікт інтересів в зв`язку з наявністю у її чоловіка доходу від здачі майна в оренду, коли позивач декларувала такі права при поданні щорічних декларацій. Позивач повідомила керівника про отримання її чоловіком доходу від здачі майна в оренду (та існування відповідного конфлікту інтересів) лише після того, як про це саму позивача повідомило управління запобігання корупції.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22 листопада 2024 року за №1053-о призначена на посаду головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Управлінським рішенням в.о. начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області до доповідної записки від 08 грудня 2025 року №22551/04-36-04-01-07 заступника начальника управління – начальника відділу аналітичної роботи було ініційовано дисциплінарне провадження відносно позивача – головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09 грудня 2025 року №144-дп «Про порушення дисциплінарного провадження» для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку відносно позивача було порушено дисциплінарне провадження.

Поданням Дисциплінарної комісії від 09.01.2026 року №466/144-дп/04-36-04-ДК було, зокрема, встановлено наступне:

- Факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку: за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією зроблено висновок про наявність у діях головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім) рису, бобових культур і насіння олійних культур управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС ОСОБА_1 дисциплінарного проступку визначеного пунктом 5 частини 2 статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», (із змінами), невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а саме: перебуваючи на посаді з 24.11.2024 року встановлено наявність не врегульованого протягом визначеного ст. 28 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» (із змінами) терміну потенційного конфлікту інтересів ОСОБА_1 з близькою особою (чоловік) ОСОБА_2 , якій отримував дохід від надання майна в оренду ФГ «Сокіл» ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 24994040). Наказ ГУ ДПС «Про врегулювання потенційного конфлікту інтересів у ОСОБА_1 » складено 26.11.2025 за №1030;

- Ступінь вини державного службовця: порушення вимог ст. 28 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» (із змінами) пункту 5 частини 2 статті 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (із змінами)»;

- Характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків: в діях головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім) рису, бобових культур і насіння олійних культур управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 характер дисциплінарного проступку визначеного пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», (із змінами), невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

- Висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку: За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією зроблено висновок про наявність у діях головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім) рису, бобових культур і насіння олійних культур управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку визначеного пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарним проступком ОСОБА_1 є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників прийнятих у межах повноважень, посадової інструкції державного службовця;

- Вид дисциплінарного стягнення: Дисциплінарною комісією рекомендовано застосувати до головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім) рису, бобових культур і насіння олійних культур управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (пункт 2 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (зі змінами). Враховуючи пом`якшуючи обставини вчинення дисциплінарного проступку, а саме позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, стаж роботи на посаді Дисциплінарною комісією рекомендовано застосувати до головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім) рису, бобових культур і насіння олійних культур управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 менш суворе дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження (пункт 1 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (31 змінами).

За результатами розгляду дисциплінарного провадження, відповідачем було винесено наказ від 15 січня 2026 року №2-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження (пункт 1 наказу) та вжито заходи, передбачені абзацом 4 частини першої статті 59 Закону України «Про запобігання корупції» (пункт 2 наказу) (було внесено відомості про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення).

Не погодившись з вказаним наказом позивачка звернулася із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, виконуючи свої службові повноваження державного службовця, реалізація яких не стосувалася Фермерського господарства «Сокіл», не перебував в умовах суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, тобто, не перебував в умовах конфлікту інтересів, визначеного Законом України «Про запобігання корупції». Відсутність у позивача конфлікту між приватним інтересом та службовими повноваженнями і сферою їх реалізації, за таких обставин не утворює порушення ним вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом за №52 від 02.09.2019, висновок про допущення якого слугував підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та винесення оскаржуваного наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин, які врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Частиною 1 статті 1 Закону №889-VIII закріплено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Службова дисципліна, у відповідності до пункту 10 частини 1 статті 2 Закону № 889-VIII, це неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 4 Закону № 889-VIII, державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 889-VIII, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Також, пункт 3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом за №52 від 02.09.2019 передбачає, що працівники зобов`язані вживати заходів щодо запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням, запобігати та врегульовувати конфлікт інтересів, дотримуватись вимог фінансового контролю.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарний проступок - це протиправна винна дія або бездіяльність чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина 1 статті 65 Закону № 889).

Поряд з цим, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

У той же час, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII, дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 (далі - Порядок № 1039).

Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами спеціального законодавства про працю, які регламентовані зокрема Законом № 889-VII, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень роботодавця, уповноваженої ним адміністрації.

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону № 889-VIII, на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).

За правилами статті 1 Закону № 1700-VІІ, корупційне правопорушення діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1700-VІІ, потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 1700-VІІ, особи, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Відповідно до частини 1-3, статті 28 Закону № 1700-VІІ, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Згідно з методичними рекомендаціями «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції», наданих Національним агентством з питань запобігання корупції від 21.10.2022 № 13, роз`яснено, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.

Згідно з пункту 1.6. розділу І Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Згідно з пунктом 2.4. розділу ІІ Методології проведення антикорупційної експертизи, дискреційні повноваження мають такі ознаки:

1) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини;

2) дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох запропонованих у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта форм реагування на цей юридичний факт;

3) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;

4) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) обрати форму реалізації своїх повноважень - видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;

5) наділяють орган (особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення;

6) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення, у тому числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедуру виконання.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.11.2024 року №1053-о позивача переведено на посаду головного держаного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім) рису, бобових культур і насіння олійних культур оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Серед основних посадових обов`язків позивача, згідно з посадової інструкції за цією посадою, затвердженої 16.06.2025 року, визначено: - забезпеченням контролю за своєчасністю подання податкової звітності по податку на додану вартість; - забезпечення достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість; - проведення камеральних перевірок, аналізу реєстрів проведених камеральних перевірок щодо виявленнях порушень вимог законодавства з питань адміністрування податку на додану вартість, контроль за надходженням до бюджету донарахованих сум за результатами камеральних перевірок податкової звітності по податку на додану вартість; - складання протоколів про адміністративні правопорушення, застосування штрафних(фінансових) санкцій по податку на додану вартість; опрацювання заяв платників податків про повернення помилково та /або надмірно оплачених грошових зобов`язань по податку на додану вартість.

З встановлених фактичних обставин справи не вбачається, що позивач перебував в умовах суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень у відношенні до ФГ «Сокіл», від яких її близька особа, чоловік, отримує дохід, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Так відповідно до пояснювальної записки начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб у класі вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур Любові Клімович зазначено, що згідно наданих пояснень Марченко О.Л. від 17.12.2025 року за №23221/04-36-04-12-07 повідомлено, що будь-які дії по відношенню Фермерського господарства «Сокіл» при виконання своїх функціональної обов`язків не здійснювала і протилежного відповідачем не доведено.

Надаючи оцінку поняття конфлікту інтересів у розумінні Закону №1700-VII, суд першої інстанції вірно керувався висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №826/15347/17 відповідно до яких поняття потенційного конфлікту інтересів, включає в себе поняття неупередженості та об`єктивності при вчиненні чи не вчиненні певних дій під час виконання повноважень. При цьому поняття потенційного конфлікту інтересів значно ширше і потребує з`ясування інших ознак, а саме, наявності у особи приватного інтересу.

Потенційний конфлікт інтересів - це конфлікт інтересів, який може виникнути в майбутньому. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

У вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три елементи.

Перший елемент - це наявність у державного службовця повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу. Другий елемент - це наявність у державного службовця приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження. І третій елемент - це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому.

При цьому, всі три елементи повинні бути доведені, а не ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час покликання апеляційної скарги на те, що протиправним діянням позивача, була бездіяльність щодо несвоєчасного повідомлення інформації, а не вчинення дій, а також те, що порушення позивача полягає в тому, що потенційний конфлікт інтересів обумовлений приватним інтересом , у зв`язку з тим що її чоловік отримував дохід від надання майна в оренду ФГ «Сокіл» ОСОБА_3 є неприйнятним враховуючи те, що ці обставини не доводять потенційного конфлікту інтересів позивача, оскільки не відповідають усім трьом елементам потенційного конфлікту інтересів, а тому суд першої інстанції вірно висновував, що фактично висновок відповідача базується на припущеннях, а не реальних доказах.

Також судом першої інстанції принагідно зауважено, що передбачений пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону «Про запобігання корупції» обов`язок державного службовця повідомити керівника про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли він дізнався про наявність такого конфлікту, має на меті забезпечення вжиття керівником заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів підлеглої особи шляхом прийняття відповідного рішення у дводенний строк. Момент, коли державний службовець дізнався про наявність у нього конфлікту інтересів, має бути зумовлений об`єктивними обставинами, за яких у сфері його службових повноважень виникає приватний інтерес або приватні інтереси перетинаються зі службовими повноваженнями. Водночас, Закон прямо не вказує на форму такого повідомлення, у якій державний службовець має донести інформацію про конфлікт інтересів до керівника, та не передбачає порядок обліку таких повідомлень в державному органі.

Так відповідач, приймаючи спірний наказ про застосування дисциплінарного стягнення, а також, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, не зазначив та не навів жодного випадку розгляду та вирішення питання щодо реалізації та здійснення такої реалізації позивачем своїх службових повноважень за посадою стосовно Фермерського господарства «Сокіл», також не надав суду будь-яких належних доказів існування таких обставин при проходженні позивачем державної служби в органах податкової служби на що вірно звернув увагу суд першої інтонації.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, виконуючи свої службові повноваження державного службовця, реалізація яких не стосувалася Фермерського господарства «Сокіл», не перебував в умовах суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, тобто, не перебував в умовах конфлікту інтересів, визначеного Законом України «Про запобігання корупції».

Отже відсутність у позивача конфлікту між приватним інтересом та службовими повноваженнями і сферою їх реалізації, за таких обставин не утворює порушення ним вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом за №52 від 02.09.2019, висновок про допущення якого слугував підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та винесення оскаржуваного наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», вимог п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону №889, пункту 3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом Державної податкової служби України за №52 від 02.09.2019, що виразився в не врегулюванні потенційного конфлікту інтересів по підприємству Фермерського господарства «Сокіл» від яких її близька особа, чоловік, отримує дохід.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок службового розслідування не підтверджує порушення позивачем пункту 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», в частині не врегулювання потенційного конфлікту інтересів, що вказує на відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, а тому оскаржений наказ підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 29 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова