Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №280/8389/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8389/25

(суддя Прасов О.О., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №280/8389/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 вересня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, згідно з яким просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.09.2025 за №083850026497 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 29.08.2025 та зарахувати до трудового стажу період навчання з 01.09.1987 по 28.01.1992, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.06.1992, навчання з 28.06.1988 по 29.05.1990, згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 04.08.1992, та стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років за період роботи з 26.01.2007 по 10.10.2017, згідно з довідкою від 19.06.2025 за №АК-4846.

Позов обґрунтовано тим, що рішення № 083850026497 є протиправним, оскільки позбавляє позивача права на реалізацію набутого права на призначення пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправним та скасував Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.09.2025 за №083850026497 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи/страхового стажу періоду його навчався у Слов`янському авіаційному технічному училищі цивільної авіації з 01.09.1987 по 28.01.1992 з урахуванням періоду проходження строкової військової служби з 28.06.1988 по 29.05.1990, які не були зараховані за Рішенням від 05.09.2025 за №083850026497 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п.«в» ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційний Суд України №1-р/2020 від 23.01.2020, періоди його роботи, які не були зараховані за Рішенням від 05.09.2025 за №083850026497 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «в» ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційний Суд України №1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі його заяви про призначення пенсії від 29.08.2025.

В іншій частині позовної заяви відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не зараховуючи період навчання позивача з 01.09.1987 по 28.01.1992 з урахуванням періоду проходження строкової військової служби з 28.06.1988 по 29.05.1990 до стажу роботи/страхового стажу та періоди роботи до посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, не обґрунтовано не вжив заходів передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пп.2, 5, 6 п.6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» з метою перевірки інформації наведеної у документах наданих позивачем для призначення пенсії за вислугу років. Неналежне оформлення трудової книжки та інших документів роботодавцем, навчальним закладом та іншими уповноваженими на те особами не може бути підставою для позбавлення працівника його права на пенсію та для не врахування стажу роботи/страхового стажу працівника для обчислення пенсії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що у позивача відсутнє право на пільгове пенсійне забезпечення, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017, згідно пункту «в» статті 54 Закону № 1788 та відсутністю звільнення з роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на дату звернення за призначенням пенсії.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач 29.08.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За результатами розгляду заяви від 29.08.2025 щодо призначення пенсії за вислугу років ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято Рішення від 05.09.2025 за №083850026497 про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначено наступне: «… Відмова про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із вказаного рішення відповідача вбачається, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 28.01.1992, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.06.1992, оскільки тривалий термін навчання та період навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби з 28.06.1988 по 29.05.1990, згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 04.08.1992; - стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років обчислено за період роботи з 26.01.2007 по 10.10.2017, згідно з довідкою від 19.06.2025 № АК-4846.

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно положень ст. 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до п. «в» ст. 54 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники і службовці авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, зокрема, інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах.

Згідно з п.п. «а» і «б» ст. 54 Закону № 1788-XII у вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах «а» і «б» цієї статті, зокрема, працівники льотного і льотно-випробного складу, працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів).

В свою чергу, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «в» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають певні категорії робітників і службовців авіації, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, зокрема: інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах. У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена у пунктах «а» і «б» цієї статті. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Вказане свідчить про те, що в межах спірних правовідносин підлягають застосуванню «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Приймаючи рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, Конституційний Суд України виходив з того, що пунктами «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення віку виходу на пенсію на 5 років та стажу роботи для певних категорій працівників і службовців авіації. Однак, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Таким чином, зокрема, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з 23 січня 2020 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років чоловікам, відповідно до п. «в» статті 54 Закону № 1788, необхідно виходити з досягнення 55 років і при наявності загального стажу роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на посадах інженерно-технічного складу за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.09.2025 за №083850026497 вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років стала відсутність необхідного спеціального стажу. При цьому, до , що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 28.01.1992, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.06.1992, оскільки тривалий термін навчання та період навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби з 28.06.1988 по 29.05.1990, згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 04.08.1992; - стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років обчислено за період роботи з 26.01.2007 по 10.10.2017, згідно з довідкою від 19.06.2025 № АК-4846.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058 наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, за приписами наведених норм, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суду в постановах від 12.02.2019 у справі № 337/1297/17 (2-а/337/118/2017) та від 21.03.2019 у справі №227/4564/16-а.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи с трудова книжка.

Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, пунктом 2.16 Інструкції №58 встановлено, що для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Тобто внесення запису про навчання, здійснюється навчальним закладом та при наявності відкритої трудової книжки.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно з п. 23 Порядку №637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Так, позивачем на підтвердження періоду навчання у навчальному закладі до заяви про призначення пенсії та матеріалів справи, додано копію дипломом НОМЕР_1 від 01.06.1992 та випискою екзаменаційних оцінок до Диплому НОМЕР_1 від 01.06.1992 ОСОБА_1 у період з 01.09.1987 по 28.01.1992 навчався у Слов`янському авіаційному технічному училищі цивільної авіації.

При цьому, слід зазначити, що трудова книжка позивача містить відомості про період навчання та підтверджує його, а саме запис №1, в якому зазначено, що позивач навчався в Слов`янському авіаційному технічному училищі цивільної авіації.

Як зазначено у Військовому квитку НОМЕР_2 від 04.08.1992, ОСОБА_1 у період з 28.06.1988 по 29.05.1990 проходив строкову військову службу.

У військовому квитку серії НОМЕР_2 наявні записи про період проходження позивачем строкової військової служби, який частково співпадає з періодом навчання.

З огляду на ці обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період навчання, з урахуванням періоду проходження строкової військової служби.

Щодо не зарахування позивачу стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років обчисленого за період роботи з 26.01.2007 по 10.10.2017, згідно з довідкою від 19.06.2025 № АК-4846, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 “Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу” (далі – Постанова № 418) визначено механізм призначення, перерахунку та виплати пенсії за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу.

Так, постановою № 418 затверджений Перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, до якого віднесені: авіаційні техніки (механіки, мотористи) всіх найменувань; майстри всіх найменувань; інженери всіх найменувань; начальники цехів, змін, дільниць, служб, груп по технічному обслуговуванню повітряних суден та інших літальних апаратів.

Право на пенсію за вислугу років мають зазначені в цьому Переліку працівники, які безпосередньо зайняті повний робочий день на роботах по оперативному і періодичному (гарантійному) аеродромному технічному обслуговуванню повітряних суден (крім працівників, зайнятих на зазначених роботах поза аеродромними умовами в спеціально обладнаних приміщеннях) на підприємствах, в об`єднаннях, льотно-випробних (контрольно-випробних) підрозділах військових частин і підприємств системи Міністерства оборони, МВС і КДБ колишнього Союзу РСР, Міністерства Оборони, МВС і СНБ України (вільнонайманий склад), науково-дослідних та авіаційно-спортивних організаціях, а також у льотних і навчально-льотних загонах навчальних закладів авіації.

Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами, об`єднаннями й організаціями.

Відповідно до записів у Трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював у період: з 18.02.1992 по 17.01.1994 – авіаційним техніком у Запорізькому об`єднаному авіазагоні Українського управління Цивільної авіації; з 12.05.1994 по 31.05.1994 – авіаційним техніком у Запорізькому об`єднаному авіазагоні Українського управління Цивільної авіації; з 01.06.1994 по 14.08.1995 у філії «Сільгоспавіахім», згодом Державне авіаційне сільськогосподарське підприємство «Сільгоспавіахім»; з 14.08.1995 по 31.03.1997 – авіаційним техніком у Запорізькому авіаційному підприємстві Державної авіакомпанії «Авіалінії України»; з 01.04.1997 по 30.12.1997 – авіаційним техніком у Державному авіаційному підприємстві «УНІВЕРСАЛ-АВІА»; з 20.01.1998 по 01.10.1998 – авіаційним техніком у Державному авіаційному підприємстві «УНІВЕРСАЛ-АВІА»; з 21.02.2002 по 31.10.2005 – техніком авіаційним, згодом в.о. начальника дільниці АіРЕО у ВАТ «Універсал-Авіа»; з 01.11.2005 по 15.01.2007 – інженером АіРЕО у ТОВ «Авіакомпанія «ДЕСНА-авіа»»; з 26.01.2007 – авіаційним техніком у ВАТ «МОТОР СІЧ», згодом АТ «МОТОР СІЧ».

У Довідці від 19.06.2025 за №АК-4846, виданій АТ «МОТОР СІЧ», зазначено: «… Дана БІЛОМУ Руслану Іллічу у тому, що він у період з 26.01.2007 по 05.06.2025 був безпосередньо зайнятий повний робочий день на роботах з оперативного і періодичного (гарантійного) аеродромного технічного обслуговування повітряних суден на аеродромах, полігонах та базах Замовника: - з 26.01.2007 (Наказ № 111 від 26.01.2007) по 07.11.2008 працював авіаційним техніком з радіоустаткування 5 розряду в авіакомпанії АТ «Мотор Січ» - 1 рік 9 місяців 13 днів; - з 08.11.2008 (Наказ № 3908 від 08.11.2008) по 31.10.2009 працював авіаційним техніком з радіоустаткування 6 розряду в авіакомпанії АТ «Мотор Січ» - 11 місяців 23 дня; - з 01.11.2009 (Наказ № 3572 від 01.11.2009) по 05.06.2025 працював авіаційним техніком з приладів та електроустаткування 6 розряду в авіакомпанії АТ «Мотор Січ» - 15 років 6 місяців 5 днів. У відпустці без збереження заробітної плати не перебував. Має право на пенсію за вислугою років згідно з Переліком, затвердженим Постановою КМУ від 21 липня 1992 року, № 418, п. «В» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підстава: накази про прийняття, переміщення, особисті рахунки, штатний розпис, посадова інструкція.

Період роботи ОСОБА_1 в АТ «МОТОР СІЧ» з 26.01.2007 по 05.06.2025 становить 18 років 04 місяці 11 днів.

Судом досліджено: Архівні довідки Архівного управління Запорізької міської ради від 10.06.2025 за №04-25/Б-1143, №04-25/Б-1144, №04-25/Б-1145, №04-25/Б-1146, №04-25/Б-1152, №04-25/Б-1153, №04-25/Б-1154; Архівні витяги Архівного управління Запорізької міської ради №04-25/Б-1151, №04-25/Б-1142; інші документи, наявні у даній адміністративній справі.

Тобто, записами трудової книжки підтверджується, що у вказані періоди позивач працював на посадах інженерно-технічного складу посад які входять переліку, затвердженого постановою № 418.

З огляду на наведене, відповідачем протиправно не враховано до спеціального стажу період роботи позивача з 26.01.2007 року по 10.10.2017 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом. Трудова книжка не містить інформації про те, що позивач працював на вищезазначених роботах не повний робочий день.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.09.2025 за №083850026497 є протиправним, та як наслідок підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, які є аналогічними тим, що викладені у відзиві на позов, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.

Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №280/8389/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов