Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №340/1213/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/1213/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в адміністративній справі №340/1213/25 (головуючий суддя першої інстанції - Кармазина Т.М. за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 22.02.2025 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати у повному обсязі додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за період з лютого 2023 року по липень 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати залишку нарахованої Військовою частиною НОМЕР_1 та невиплаченої додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за лютий 2023 року у розмірі 70000,00 грн., та за березень 2023 року у розмірі 70000,00 грн., всього на суму 140000,00 грн.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити залишок нарахованої Військовою частиною НОМЕР_1 та невиплаченої додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за лютий 2023 року у розмірі 70 000,00 грн., та за березень 2023 року у розмірі 70000,00 грн., всього на суму 140000,00 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 р. по 31.10.2023 р., за виключенням виплачених сум, пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 р. по 31.10.2023 р., за виключенням виплачених сум, місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 р. по 31.10.2023 р., за виключенням виплачених сум, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з червня по жовтень включно 2023 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з червня по жовтень включно 2023 року (включно) у розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційним інстанцій встановлено, що позивач з 22.04.2022 року по 16.12.2024 року проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 15.12.2024 №353 капітана ОСОБА_1 вважати таким, що з 16 грудня 2024 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_4 , з 16.12.2024 року виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.

У грудні 2023 року позивачем до військової частини НОМЕР_1 подано рапорт щодо виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченою Постановою №168 від 28.02.2022 року за періоди з лютого 2023 р. по липень 2023 р.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 20.01.2024 р. №186/406 повідомила, що у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, до фінансового органу ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) були надані усі необхідні документи для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100000 грн. пропорційно часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань за лютий-липень 2023 року. Також зазначено, що у зв`язку із правовою невизначеністю умов виплати додаткової винагороди на період воєнного стану фінансовим органом за лютий-липень 2023 року додаткова винагорода здійснена не була у розмірі заявленому військовою частиною НОМЕР_1 , та що з даного приводу фінансовою службою В/Ч НОМЕР_1 проводиться робота, по завершенню якої буде проведений перерахунок та виплата додаткової винагороди за вказаний період.

На виконання зазначеного, відповідачем нарахована сума 70000 грн., та кошти у січні 2024 в сумі 70000 грн «додаткова винагорода за квітень 2023 року» та у липні 2024 року 70000 грн «додаткова винагорода за травень 2023 року» були зараховані на картковий рахунок позивача, що підтверджується випискою банківської установи.

15.12.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №353 позивача переведено на посаду Старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_4 .

У грудні 2024р. позивач повторно звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, щодо виплати йому щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченою Постановою №168 від 28.02.2022 року, оскільки при переведенні йому невиплачені суми додаткової винагороди за лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2023 року.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 21.01.2025 №293/618 повідомила, що як вбачається з довідки про заробітну плату за період з 01.2023 по 12.2023 ОСОБА_1 нарахована та виплачена додаткова винагорода передбачена Постановою №168 у розмірі 599806,45 грн.. У січні, червні, вересні та жовтні 2023 року ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн.. У лютому, березні, квітні та травні 2023 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000 грн.. Також у липні, серпні, листопаді та грудні ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода 79806,45 грн.. Тому, у липні 2023 року ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода у розмірі 21290,32 грн., а саме 30000 грн. в розрахунку за 22 дня місяця з урахуванням 8 діб відпустки та у серпні 2023 виплачена додаткова винагорода з розрахунку 30000 грн. за 28 днів місяця, з урахуванням 2 діб перебування у відпустці

Також, надано довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення за період, зокрема, з лютого 2023 року по жовтень 2023 року, з якої вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 нараховано додаткову винагороду: лютий 2023 року 100000 грн.; березень 2023 року - 100000 грн.; квітень 2023 року - 100000 грн.; травень 2023 року - 100000 грн.; червень 2023 року - 30000 грн.; липень 2023 року - 21290,32 грн.; серпень 2023 року – 28064,52 грн.; вересень 2023 року - 30000 грн.; жовтень 2023 року - 30000 грн..

За період з 01.06.2023 р. по 31.10.2023 р. додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. передбачена Постановою №168 не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 року.

Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 8 Постанови №704 встановлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

На виконання Постанови №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі по тексту - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності Постанови №704.

Згідно із пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктами 8 та 9 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Вказане грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Згідно із положеннями пункту 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Аналізуючи наведені приписи пункту 1 Постанови №168, колегія суддів зазначає, що умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць є безпосередня участь військовослужбовця Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди виплачується пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно телеграми Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 року документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

1. бойовий наказ (бойове розпорядження);

2. журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3. рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови №168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

Верховний Суд в постанові від 20 березня 2024 року у справі №560/7178/22, беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку №260, зробив висновок, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

У постановах від 21 березня 2024 року у справах № 560/3159/23 та № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі №200/706/23 Верховний Суд вказував на те, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам №1, №2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення.

З огляду на вказані норми підставою для виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, відбувається на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) свідчить довідка Військової частини НОМЕР_4 від 18.09.2025 №794 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, відповідно до якої, позивач дійсно в період з 02.01.2023 по 22.07.2023, з 03.08.2023 по 02.11.2023, з 18.11.2023 по 18.12.2023, з 03.01.2024 по 04.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Херсонська область, Бериславський район, Бериславська міська ТГ та Новорайська сільська ТГ. Підстава: журнал бойових дій в/ч НОМЕР_4 (від 01.01.2023 №22дск, від 01.08.2023 №36дск, від 01.11.2023 №44дск, від 01.01.2024 №1дск) (т.2 а.с.136).

Отже, надана довідка містить підстави її видачі (бойові розпорядження, журнал ведення бойових дій) та відповідно підтверджує безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 , як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов`язок доведення правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, не доведено жодним доказом, що довідка Військової частини НОМЕР_4 №794 від 18.09.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України видана позивачу безпідставно, або що інформація, зазначена у ній не відповідає дійсності.

Також, згідно витягу з Журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 в період з 01 лютого 2023 року по 30 вересня 2023 підрозділи військової частини НОМЕР_1 виконували завдання оборони в АДРЕСА_1

Таким чином, участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України у період з червня 2023 року по жовтень 2023 року підтверджена належними документами, виплата відповідачем додаткової винагороди у меншому розмірі, ніж передбачено Постановою №168 в апеляційній скарзі не спростовується, а тому вимоги позову є обґрунтованими та доведеними у встановлений КАС України спосіб.

Посилання відповідача про те, що з липня по листопад 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 накази про виплату військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за безпосередню участь у бойових діях або здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період не видавалися є необґрунтованими з огляду на викладені вище обставини.

За викладених обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та внесення змін до рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в адміністративній справі №340/1213/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в адміністративній справі №340/1213/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко