Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №520/26269/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 р. Справа № 520/26269/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.05.26 по справі № 520/26269/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить (з урахуванням уточнень позовних вимог) суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 18.03.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 18.03.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/26269/24 - залишено без змін.

04 лютого 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в порядку ст. 382 КАС України з проханням встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №520/26269/24; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №520/26269/24; за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 заяву представника позивача про встановлення нового строку для подання звіту в порядку ст. 382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Не погодившись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 520/26269/24 повністю та постановити нову ухвалу, якою встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 520/26269/24; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до Харківського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 520/26269/24; за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із подальшим стягненням половини суми штрафу на користь позивача).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що залишаючи без задоволення заяву представника позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що, на думку суду, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/26269/24 станом на час розгляду заяви в частині перерахунку пенсії виконано - пенсію позивача з 18.03.2024 перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (7763,17 грн), збільшеного на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, що, на думку суду, відповідає резолютивній частині рішення суду. Однак висновки суду першої інстанції є помилковими.

Посилався на те, що у письмових поясненнях від 05.05.2026 № 2000-0903-7/78746, поданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прямо визнало, що розрахунок пенсії позивача після виконання рішення суду складається з таких складових: розрахунок пенсії з 18.03.2024 (на виконання рішення суду): - розмір пенсії за віком (ст. 27 Закону № 1058-IV) - 18478,05 грн; - доплата за понаднормовий стаж (за 9 років) - 212,49 грн; - "обмеження в індексації з 01.03.2024 року" - "-5374,56 грн"; - розмір пенсії з надбавками - 13315,98 грн. Аналогічно розраховано пенсію з 01.01.2026: розмір пенсії за віком 18478,05 грн, доплата 233,55 грн, "обмеження в індексації" "-5374,56 грн", розмір пенсії з надбавками - 13337,04 грн. З наведених розрахунків очевидно, що відповідач, начебто виконавши рішення суду шляхом застосування коефіцієнтів індексації 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 до базового показника 7763,17 грн, отримав основний розмір пенсії 18478,05 грн, що повністю відповідає резолютивній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025. Однак, відповідачем без жодних правових підстав застосовано "обмеження в індексації" в сумі 5374,56 грн, внаслідок чого фактичний розмір виплачуваної позивачу пенсії з 18.03.2024 склав не 18478,05 грн, а лише 13315,98 грн - тобто щомісяця відповідач недоплачує позивачу 5162,07 грн. Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/26269/24 не містить жодної вказівки на можливість застосування Відповідачем будь-якого "обмеження в індексації".

Аналіз мотивувальної частини оскаржуваної ухвали свідчить, що суд першої інстанції фактично зосередився на спростуванні твердження заявника про застосування у майбутньому показника 3764,40 грн як базового, уникнувши основного питання - застосування відповідачем "обмеження в індексації" в сумі "-5374,56 грн", яке прямо випливає з письмових пояснень відповідача.

Отже, відповідач формально провів перерахунок (розпорядженням від 08.10.2025), однак результат такого перерахунку фактично перекреслено застосуванням "обмеження в індексації" в сумі 5374,56 грн. Позивач щомісяця отримує пенсію в розмірі лише 13315,98 грн (13337,04 грн з 01.01.2026) замість належних 18478,05 грн (18711,60 грн з 01.01.2026). За відсутності судового контролю відповідач продовжуватиме нараховувати та виплачувати позивачу проіндексовану пенсію в заниженому розмірі невизначений строк, оскільки жодних правових механізмів, які б примусили відповідача припинити застосування "обмеження в індексації", без судового контролю не існує.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що доказів того, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, становитиме 3764,40 грн і саме цей показник буде збільшуватись на відповідні коефіцієнти, матеріали справи не містять, та заявником такого не доведено. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 по справі №520/26269/24 станом на час розгляду даної заяви в частині перерахунку пенсії виконано.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за № 4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі 160/5259/20.

Суд апеляційної інстанції зазнаає, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду з заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 адміністративний позов задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 18.03.2024.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/26269/24 - залишено без змін.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №520/26269/24 відповідачем здійснено розрахунок пенсії з 18.03.2024, відповідно до якого: розмір пенсії за віком (ст.27) - 18478,05 грн; доплата за понаднормовий стаж (за 9 років) - 212,49 грн; обмежено індексацію з 01.03.2024 року - "-5374,56 грн". Розмір пенсії з надбавками 13315,98 грн.

Розрахунок пенсії з 01.01.2026, відповідно до якого: розмір пенсії за віком (ст.27) - 18478,05 грн; доплата за понаднормовий стаж (за 9 років) - 233,55 грн; обмежено індексацію з 01.03.2024 року - "-5374,56 грн". Розмір пенсії з надбавками 13337,04 грн.

Як зазначив відповідач у своїх поясненнях сума доплати за період з 18.03.2024 по 28.02.2026 складає 17578 гривень 10 копійок. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 виплачено додатковою відомістю 17062,82 грн, у листопаді 2025 року виплачено додатковою відомістю 128,82 грн, у лютому 2026 року виплачено додатковою відомістю 128,82 грн, у березні 2026 року виплачено додатковою відомістю 128,82 грн, у квітні 2026 року виплачено додатковою відомістю 128,82 грн на поточний рахунок в АТ КБ "Приватбанк". Заборгованість по виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/26269/24 ОСОБА_1 відсутня станом на теперішній час.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 по справі № 520/26269/24 ОСОБА_1 з 18.03.2024 проведено відповідний перерахунок пенсії (а саме: пенсію перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, - 7763,17 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 і її розмір 18.03.2024 склав 13315,98 грн.

Поряд із тим, як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, згідно до протоколу перерахунку пенсії за віком, розмір пенсії ОСОБА_1 становить 18478,05 грн, доплата за понаднормовий стаж 212,49 грн, із застосуванням обмеження в індексації з 01.03.2024 - "мінус 5374,56 грн", складає 13315,98 грн.

У поданій заяві про встановлення судового контролю та в апеляційній скарзі представник позивача стверджує про те, що всупереч рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відповідач самостійно, грубо порушуючи спосіб його виконання, не здійснюючи належного перерахунку пенсії щомісячно недоплачуючи значну частину належної йому проіндексованої пенсії.

Так, як зауважує представник позивача, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 розмір пенсії позивача повинен визначатися наступним чином:

- з 01.03.2021: 7763,17 грн (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки) * 1,11 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127) = 8617,11 грн * 0,44833 (коефіцієнт стажу) * 3,24664 (індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії) + 212,49 грн (доплата за понаднормовий стаж) = 12 755,27 грн;

- з 01.03.2022: 7763,17 грн (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки) * 1,11 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127) * 1,14 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118) = 9823,51 грн * 0,44833 (коефіцієнт стажу) * 3,24664 (індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії) + 212,49 грн (доплата за понаднормовий стаж) = 14511,26 грн;

- з 01.03.2023: 7763,17 грн (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки) * 1,11 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127) * 1,14 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118) * 1,197 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168) = 11758,74 грн * 0,44833 (коефіцієнт стажу) * 3,24664 (індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії) + 212,49 грн (доплата за понаднормовий стаж) = 16511,26 грн (з урахуванням обмеження 1500 грн);

- з 01.03.2024: 7763,17 грн (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки) * 1,11 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127) * 1,14 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118) * 1,197 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168) *1,0796 (коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2024 № 185) = 12694,74 грн * 0,44833 (коефіцієнт стажу) * 3,24664 (індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії) + 212,49 грн (доплата за понаднормовий стаж) = 17808,64 грн.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №520/26269/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 18.03.2024.

На виконання резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №520/26269/24 здійснено перерахунок пенсії:

- з 01.03.02.2021 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, збільшеного на коефіцієнт 1,11 (7763,17 грн х 1,11);

- з 01.03.2022 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, збільшеного на коефіцієнт 1,14 (7763,17 грн х 1,14);

- з 01.03.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, збільшеного на коефіцієнт 1,197 (7763,17 грн х 1,197);

- з 01.03.2024 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, збільшеного на коефіцієнт 1,0796 (7763,17 грн х 1,0796).

Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Разом із цим зі змісту заяви представника позивача про встановлення судового контролю, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично не погоджується з обмеженням відповідачем розміру індексації пенсії, тобто вважає протиправними дії відповідача щодо виконання рішення суду.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що останні не є свідченням невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання рішення суду, та здійснив перерахунок (індексацію) пенсії.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем не виконано судове рішення у справі № 520/26269/24 та наявні законодавчо визначені підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України.

Так, відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 28 жовтня 2024 року у справі №580/2522/24.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним загальний висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за ст. 382 КАС України, однак вважає за необхідне змінити мотивувальну частину ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №520/26269/24 виклавши її в редакції цієї постанови, оскільки суд першої інстанції залишаючи без задоволення заяву про встановлення судового контролю виходив з підстав того, що відсутні докази, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, становитиме 3764,40 грн і саме цей показник буде збільшуватись на відповідні коефіцієнти, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач фактично не погоджується із перерахунком (індексацією) пенсії, а тому позивач вважаючи свої права порушеними не обмежений у праві звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України, яка регулює інститут контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі № 520/26269/24 - змінити з підстав і мотивів залишення без задоволення заяви про встановлення судового контролю, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі № 520/26269/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова