Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №440/16297/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р.Справа № 440/16297/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової академії (м.Одеса) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/16297/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової академії (м.Одеса)

про визнання протиправним та скасування пунктів наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової академії (м.Одеса) , у якій просив:

-визнати протиправним та скасувати пункт 8 параграфу 7 наказу начальника Військової академії (по особовому складу) від 07.10.2025 №95-РС;

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу начальника Військової академії (по строковій частині) від 07.10.2025 №292;

- поновити ОСОБА_1 на військовій службі (навчанні) на перший навчальний курс Військової академії (м. Одеса) з 07.10.2025;

- стягнути з Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 8 параграфу 7 наказу начальника Військової академії (по особовому складу) від 07.10.2025 №95-РС.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6 наказу начальника Військової академії (по строковій частині) від 07.10.2025 №292.

Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі (навчанні) на перший навчальний курс Військової академії (м. Одеса) з 07.10.2025.

Стягнуто з Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.10.2025 по 28.04.2026 у розмірі 71229,02 грн ( сімдесят одну тисячу двісті двадцять дев`ять гривень 02 копійки).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 р. та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про оборону України», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії (м. Одеса) генерал-майора ОСОБА_2 та рекрутом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 29.07.2024 / а.с. 22 зв – 23/.

Відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії (з основної діяльності) №615 від 29.07.2024 “Про зарахування курсантів на навчання до Військової академії (м. Одеса) у 2024 році” ОСОБА_1 (далі- Позивач) з “29” липня 2024 року зараховано курсантом першого навчального курсу Військової академії (м.Одеса) денної форми навчання в галузі знань, спеціальності та спеціалізації для потреб Міністерства оборони України. Галузь знань: 25 Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону. Спеціальність: 253 Військове управління (за видами Збройних сил). Спеціалізація: Управління діями підрозділів військової розвідки / а.с.25/

Відповідно до витягу із наказу начальника Військової академії (по особовому складу №41-РС від 29.07.2024 ОСОБА_1 з 29.07.2024 року прийнято на військову службу (навчання), наказано укласти контракт про проходження військової служби (навчання) у збройних силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військовогонавчального підрозділу закладу вищої освіти, призначено на посаду “курсант” та присвоєно первинне військове звання рядового складу “рекрут” / а.с.24/.

Відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) №229 від 29.07.2024 ОСОБА_1 з 29 липня 2024 року зараховано до списків особового складу академії та на всі види забезпечення за курсантськими нормами, встановлено посадовий оклад в розмірі 620 гривень / а.с. 24зв/.

Відповідно до п.8 параграфу 7 наказу начальника Військової академії (по осоовому складу) №95-РС від 07.10.2025 солдата ОСОБА_1 07.10.2025 відраховано з числа курсантів Військової академії (м.Одеса) через “недисциплінованість військовослужбовця” та наказано розірвати з ним контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах Ухраїни через “недисциплінованість військовослужбовця” / а.с. 29/.

Відповідно до п.6 наказу начальника Військової академії (по стройовій частин) №292 від 07.10.2025 солдата ОСОБА_1 , відрахованого з навчання у Військовій академії (м. Одеса) через “недисциплінованість військовослужбовця” та з яким розірвано контракт про проходження військової служби ( навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу "через недисциплінованість" наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від "07" жовтня 2025 року № 95-PC (по особовому складу) наказано вважати таким, що з "07" жовтня 2025 року не виконує обов`язки курсанта 246 навчальної групи першого навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій Військової академії (м. Одеса). Відповідно до абзацу 4 пункту 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення наказано не виплачувати у зв`язку із самовільним залишенням території Військової академії (м. Одеса). Припинено доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю. Постійним та службовим житлом під час проходження навчання у Військовій академії (м. Одеса) не забезпечувався. Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдату ОСОБА_3 відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса) за період з "29" липня 2024 року по "07" жовтня 2025 року в сумі 164840,74 грн.

Позивач не погоджуючись з наказом начальника Військової академії (по особовому складу) від 07.10.2025 №95-РС та наказом начальника Військової академії (по строковій частині) від 07.10.2025 №292 стосовно нього, звернувся до суду з цим позовом.

Таким чином, правомірність винесених відповідачем наказів № 31-КС від 20.06.2019 та № 156 від 20.06.2019 в частинах що стосуються ОСОБА_1 є предметом дослідження і розгляду у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Приписами ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 25 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

З громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п`ятим, восьмим і дев`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

За приписами ч. 11 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, та направляються під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Наказом Міністра Оборони України №877 від 31.12.2024, який набрав чинності 12.03.2025, затверджено Особливості відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад`юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України (далі - Наказ №877). Вказаним наказом також визнано таким, що втратив чинність попередній наказ Міністерства оборони України від 24 грудня 1997 року № 490 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України».

Відповідно до п.3 Розділу ІІ Особливостей підставами для відрахування курсантів, слухачів, ад`юнктів з навчання в ЗФПВО, ВВНЗ, ВНП ЗВО та НУ є:

- завершення навчання за відповідною освітньою (освітньо-професійною, освітньо-науковою) програмою;

- невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за наявності);

- порушення академічної доброчесності;

- небажання продовжувати навчання (власне бажання);

- недисциплінованість військовослужбовця;

- систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем;

- скасування допуску до державної таємниці або відмова у вищій формі допуску до державної таємниці;

- відмова від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського і старшинського складу після завершення навчання в ЗФПВО, ВВНЗ та ВНП ЗВО;

- стан здоров`я;

- сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- скорочення штатів або проведення організаційних заходів;

- обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права обіймати певні посади;

- переведення до іншого ЗФПВО, ВВНЗ, ВНП ЗВО та НУ.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до оскаржуваного наказу від 07.10.2025 №95-РС позивача відраховано з навчання у Військовій академії (м. Одеса) через “недисциплінованість військовослужбовця”.

Підстава: рапорт тимчасово виконуючого обов`язки начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій капітана Артема Сердюка від 30.06.2025, витяг з протоколу вченої ради Військової академії (м. Одеса) від 30.06.2025 №15 / а.с. 29/.

Як вбачається з матеріалів справи, рапорт про відрахування курсанта ОСОБА_1 поданий Начальнику факультету Військової академії (м. Одеса), з посиланням на абзац шостий недисциплінованість військовослужбовця пункту 3 розділу ІІ Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад`юнктів, які навчаються в закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та наукових установах у системі Міністерства оборони України, затверджених наказом міністра оборони України від 31.12.2024 №877.

Колегія суддів зазначає, що рапорт тимчасово виконуючого обов`язки начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій капітана ОСОБА_4 не містить дату, а також обгрунтування в чому полягає недисциплінованість військовослужбовця ОСОБА_1 .

Так, досліджуючи витяг з протоколу вченої ради Військової академії (м. Одеса) від 30.06.2025 №15 /а.с.62/, судом встановлено, що присутніми на засіданні вченої ради академії 30 червня 2025 року було 32 членів вченої ради. Порядком денним, серед іншого, був пункт №7 «Про відрахування курсантів з Військової академії ( м. Одеса). Слухали: доповідь начальника факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій полковника ОСОБА_5 про відрахування курсанта 1 навчального курсу 246 навчальної групи факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій солдата ОСОБА_1 . Проведене відкрите голосування щодо відрахування курсанта 1 навчального курсу 246 навчальної групи факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій солдата ОСОБА_1 через недисциплінованість. Проголосувало «за» - 30, «проти» -2, «утрималися» - немає. Прийнято – одноголосно. Ухвалили: в результаті одностайного голосування відрахувати курсанта курсанта 1 навчального курсу 246 навчальної групи факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій солдата ОСОБА_1 через недисциплінованість.

Колегія суддів звертає увагу, що витяг з протоколу вченої ради Військової академії (м. Одеса) від 30.06.2025 №15 не містить підпису голови /заступника голови Вченої ради, підписаний лише ученим секретарем працівників Збройних Сил України ОСОБА_6 . Окрім цього зі змісту самого витягу з протоколу вченої ради Військової академії (м. Одеса) від 30.06.2025 №15 не вбачається в чому полягала недисциплінованість військовослужбовця курсанта 1 навчального курсу 246 навчальної групи факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій солдата ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що документи на підставі яких прийнято спірний наказ від 07.10.2025 №95-РС, як і сам наказ не містить опису порушення військовослужбовцем ОСОБА_1 військової дисципліни, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні вимог законодавства, Військової присяги, статутів Збройних Сил України та наказів командирів тощо, що можна кваліфікувати як «недисциплінованість військовослужбовця».

Так, відповідно до п. 3.2 і п. 3.4 Інструкції № 490, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, курсант (слухач) може бути відрахований з вищого військового навчального закладу: за академічну неуспішність; за недисциплінованість; за станом здоров`я, на основі висновку військово-лікарської комісії; через сімейні обставини та інші важливі причини, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України; у зв`язку зі скороченням штатів або організаційними заходами, в разі неможливості використання на військовій службі; через небажання продовжувати навчання (для курсантів перших курсів); у зв`язку з розірванням контракту; у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Через недисциплінованість курсанти (слухачі) ВВНЗ відраховуються за окремі грубі або неодноразові порушення військової дисципліни, вимог статутів Збройних Сил України, громадського порядку та здійснення інших правопорушень.

Згідно з п. 3.11 Інструкції № 490 при вирішенні питання про відрахування курсантів (слухачів) кожен випадок відрахування (крім відрахування за станом здоров`я, сімейними обставинами, звинувачувальним вироком суду) обов`язково розглядається на вченій раді ВВНЗ. Готують всі необхідні документи і матеріали для розгляду на засіданні вченої ради начальники відповідних факультетів.

Як зазначає позивач, що у період з 14.02.2025 по 15.02.2025 не мав дисциплінарних стягнень, проте з відповіді відповідача на адвокатський запит позивач дізнався, що має 11 дисциплінарних стягнень за період з 10.11.2024 по 25.06.2025.

Відповідач в свою чергу стверджував, що позивач протягом 2024- 2025 року неодноразово отримував стягнення.

Так, згідно службової картки курсанта ОСОБА_1 / а.с. 65зв – 66/, судом встановлено, що в розділі ІІ «Стягнення» міститься інформація щодо одинадцяти дисциплінарних стягнень за період з 10.12.2024 по 25.06.2025, серед них сім доган, сувора догана, два зауваження, пониження в посаді. Також міститься запис ОСОБА_1 від 30.07.2025 про те, що дані догани та зауваження доведенні до нього не були.

Крім того, відповідач наголошував, що відповідно до результатів службового розслідування підтверджено факт неналежного виконання обов`язків командира 246 навчальної групи 22 навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій, відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії від 21.03.2025 №131 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «пониження в посаді».

Так, на підтвердження вищезазначених доводів відповідача суду надано представником матеріали службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків командиром 246 навчальної групи першого навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій солдатом ОСОБА_1 / а.с. 102зв. 111/.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту службового розслідування 21 березня 2025 року / а.с.103- 104/, службовим розслідуванням встановлено, що за період виконання обов`язків командира навчальної групи солдат ОСОБА_1 особисто систематично порушує військову дисципліну, що виявляється у несвоєчасному виконанні ним поставлених завдань, щодо належного керівництва підлеглим особовим складом 246 навчальної групи, а саме не забезпечує своєчасне прибуття особового складу на заняття, не забезпечує організацію навчальної роботи у навчальній групі та не здійснює контроль за наявністю особового складу навчальної групи на самостійній підготовці.

У відповідності до службової картки солдат ОСОБА_1 має п`ять не знятих дисциплінарних стягнень, а саме :

-10.11.2024 було накладено дисциплінарне стягнення «догана» від курсового офіцера за низьку виконавчу дисципліну;

- 18.11.2024 було накладено дисциплінарне стягнення «догана» від начальника курсу за порушення розпорядку дня;

- 22.11.2024 було накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» від начальника навчального курсу за порушення розпорядку дня;

- 03.02.2025 було накладено дисциплінарне стягнення «догана» від начальника курсу за порушення розпорядку дня;

- 26.02.2025 було накладено дисциплінарне стягнення «догана» від начальника курсу за порушення форми одягу.

В ході проведення службового розслідування були надані пояснення начальника 22 навчального курсу капітана ОСОБА_7 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 та командира 246 навчальної групи солдата ОСОБА_8 .

По завершенню службового розслідування запропоновано за порушення вимог ст.ст. 4,11, 16, 123, 124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, курсанта 1 навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій солдата ОСОБА_9 притягнути до дисциплінарної відповідальності на накласти дисциплінарне стягнення «пониження в посаді».

Наказом начальника Військової академії ( з основної діяльності) від 21.03.2025 №131 Про результати службового розслідування за порушення вимог ст. 4, 11, 16, 123, 124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, курсанта 1 навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності на накладено дисциплінарне стягнення «пониження в посаді».

Під час судового розгляду встановлено, що Наказом начальника Військової академії ( з основної діяльності) від 21.03.2025 №131 Про результати службового розслідування солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «пониження в посаді».

Вищезазначений наказ позивачем не оскаржений.

Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є правомірність наказу начальника Військової академії (по особовому складу) від 07.10.2025 №95-РС та наказу начальника Військової академії (по строковій частині) від 07.10.2025 №292 щодо відрахування солдата ОСОБА_1 з навчання у військовій академії (м. Одеса) через «недисциплінованість військовослужбовця».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що жодних доказів, обґрунтувань та пояснень щодо неналежної поведінки позивача та в чому вона проявлялась, після накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді пониження в посаді, відповідачем не надано.

Відповідно до п. 3.10. Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 24.12.97 № 490 з метою запобігання необ`єктивності в розгляді питань, відрахуванню кожного курсанта (слухача) повинна передувати особиста бесіда керівників ВВНЗ та факультету. І тільки тоді, коли ця робота не дала позитивних результатів, приймається рішення про відрахування курсанта (слухача).

Так, представником відповідача було надано до суду аркуш бесіди від 30.07.2025 /а.с.65/. в якому зазначено, що бесіду проведено начальником Військової академії (м. Одеса) Андрієм Ковальчуком, присутніми під час бесіди були начальник факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій Юрій Гикало, тимчасово виконуючий обов`язки начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій Артем Сердюк.

Однак, як стверджує позивач, що під час бесіди з ним 30.07.2025 начальник Військової академії (м. Одеса) Андрій Ковальчук був відсутній, присутніми були тільки начальник факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій Юрій Гикало, тимчасово виконуючий обов`язки начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій Артем Сердюк, на підтвердження своїх доводів позивач надав зроблену ним фотокопію аркушу бесіди з ним 30.07.2025 (а.с.9), відповідно до якої містяться підписи: начальника факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій Юрія Гикала та тимчасово виконуючого обов`язки начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій Артема Сердюка

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що бесіда керівників ВВНЗ з позивачем не проводилась, що є порушенням п. 3.10. Інструкції, отже відповідачем не вжито заходів щодо запобігання необ`єктивності в розгляді питання щодо відрахування позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що п.8 параграфу 7 наказу начальника Військової академії (по особовому складу) №95-РС від 07.10.2025, яким солдата ОСОБА_1 07.10.2025 відраховано з числа курсантів Військової академії (м.Одеса) через “недисциплінованість військовослужбовця” та наказано розірвати з ним контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України через “недисциплінованість військовослужбовця”, з урахуванням вимог ч.2 ст. 2 КАС України, прийнятий без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо п.6 наказу начальника Військової академії (по стройовій частин) №292 від 07.10.2025, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п`ятої статті 26 вказаного Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Оскільки п.8 параграфу 7 наказу начальника Військової академії (по особовому складу) №95-РС від 07.10.2025, яким солдата ОСОБА_1 07.10.2025 відраховано з числа курсантів Військової академії (м.Одеса) через “недисциплінованість військовослужбовця” та наказано розірвати з ним контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України через “недисциплінованість військовослужбовця визнано протиправним та скасовано, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що п.6 наказу начальника Військової академії (по стройовій частин) №292 від 07.10.2025 теж підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки був винесений на підставі наказу начальника Військової академії (по особовому складу) №95-РС від 07.10.2025.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на військовій службі (навчанні) на перший навчальний курс Військової академії (м. Одеса) з 07.10.2025.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (в подальшому Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Згідно із п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи ОСОБА_1 /а.с.160/, відповідно до якої, позивачу нараховувалося у повному обсязі грошове забезпечення за останні два місяці (липень, серпень 2025 року) у розмірі липень 2025 р. – 10667,40 грн, серпень 2025р. – 10311,00 грн.

Отже заробіток за два місяці становить 20978,40 грн (10667,40 +10311,00), враховуючи що у липні, серпні 2025 року було 43 робочих дні, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить – 487,87 грн ( 20978,40 грн / 43 робочих дні).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.10.2025 по 28.04.2026 складає 71229,02 грн ( 487,87 х 146 робочих днів 07.10.2025 по 28.04.2026).

Щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду копії: ордеру серії ВІ №1351479 від 03.12.2025 на надання правничої (правової) допомоги позивачу, виданого адвокатом Шевцовою Людмилою Володимирівною, яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально, копію угоди №1325567 від 26.08.2025, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3616.

Таким чином, враховуючи ціну позову, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 20000 грн.

Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 440/16297/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 29.07.2026 року