Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №638/12551/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 р.Справа № 638/12551/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Барабаш С.В.

представника відповідача Савицького І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 04.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Смирнов В.А., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, повний текст складено 04.06.26 року по справі № 638/12551/26

за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

до ОСОБА_1

про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

-затримати громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.06.2026 працівниками Новобаварського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив вимоги Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк. В ході опитування відповідача, управлінням встановлено, що останній приїхав в Україну в приватних справах у 1994 році. З того часу з території України не виїжджав. Мешкає на території України без жодного документу, який надавав би право легального проживання в Україні. Раніше, 12.03.2026 працівниками Шевченківського відділу у м.Харкові ГУДМС у Харківській області за порушення вимог міграційного законодавства України відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та у відношенні нього було винесено постанову про адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 5100 гривень. Штраф відповідачем сплачений. Того ж дня у відношенні ОСОБА_1 винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Задля виконання вищевказаного рішення, відповідач був зобов`язаний покинути територію України не пізніше 10.04.2026. Рішення виконане не було. За весь період часу знаходження на території України, відповідач за отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Інших заходів для легалізації факту перебування в країні не вживав і таким чином, на теперішній час, в порушення вимог законодавства України перебуває на її території нелегально.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 04.06.2026 позовні вимоги задоволено.

Затримано громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем громадянином рф ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 04.06.2026 скасувати та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідач не створює реальної загрози національним інтересам, наційнальній безпеці, не порушує права і свободи людини і громадянина, не сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та не поширює вплив організованої злочинності. Відповідач зазначає, що на територію України потрапив у 1994 році та весь час проживав на її території. 16.10.1997 у нього народився син ОСОБА_2 оскільки відповідач не мав документів на підтвердження своєї особи, то прізвище дитини та батька записано по прізвищу матері. З 04.03.2025 син проходить військову службу в лавах ЗСУ, що свідчить про неможливість повернення апелянта в країну походження, у зв`язку з вірогідністю бути підданим фізичному тиску, кримінальному та політичному переслідуванню за участь сина у бойових діях проти рф у складі ЗСУ. Вказує, що інформація щодо іноземця чи особи без громадянства та документи, які необхідні для забезпечення його примусового видворення мають бути надані саме з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства. Оскільки дипломатичні відносини між Україною та рф на даний момент фактично припинені, відтак забезпечити ідентифікацію, як і отримання будь-яких відповідей з країни походження на запити щодо ідентифікації та подальше примусове видворення апенлянта не вбачається за можливе, а затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України призведе до безпідставного та свавільного позбавлення волі. Вказує, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення позову, передбачених ст. 289 КАС України.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ГУ ДМС в Харківській області зазначено, що доводи апеляційної скарги щодо порушення процесу прийняття рішення про примусове видворення та подання позову про затримання відповідача є безпідставеними, оскільки станом на день розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні будь-які порушення прав відповідача. Також зазначено, що 17.07.2026 Державною міграційною службою України за результатами розгляду клопотання військової частини НОМЕР_1 ЗСУ МОУ від 23.06.2026 прийнято наказ №236, яким скасовано рішення Шевченківського районного відділу у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області від 12.03.2026 №6311130100020777 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця та особи без громадянства та рішення Новобаварського відділу у м.Харкові ГУ ДМС України у Харківській області від 04.06.2026 №6320100100000813 про примусове видворення з України іноземця та особи без громадянства стосовно громадянина рф ОСОБА_1 . Зазначено, що на даний час відсутня обставина, яка стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

В судовому засіданні представник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав зазначених в апеляційній скарзі та з урахуванням тих обставин, що рішення Шевченківського та Новобаварського відділів у м.Харкові ГУ ДМС України у Харківській області про примусове видворення з України громадянина рф ОСОБА_1 скасовані, а отже законні підстави для примусового видворення відповідача за межі України відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що на даний час предмет позову відсутній, при вирішення питання щодо задоволення вимог апеляційної скарги посилалась на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.06.2026 працівниками Новобаварського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області виявлено громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив вимоги Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк.

В ході опитування гр. рф ОСОБА_1 , ГУ ДМС України в Харківській області встановлено, що останній приїхав в Україну в приватних справах у 1994 році. З того часу з території України не виїжджав. Мешкає на території України без жодного документу, який надавав би право легального проживання в Україні.

12.03.2026 Шевченківським відділом ГУДМС у Харківській області та 04.06.2026 Новобаварським відділом ГУДМС у Харківській області громадянин рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.203 КУпАП за порушення міграційного законодавства та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень.

12.03.2026 Шевченківським відділом ГУДМС у Харківській області прийнято рішення від 12.03.2026 №6311130100020777 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 10.04.2026. Новобаварським відділом у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області від 04.06.2026 №6320100100000813 прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача щодо виконання прийнятих стосовно нього рішень свідчить про те, що він ухиляється від цього, що унеможливлює здійснення процедури його примусового видворення з території України до країни походження або третьої країни.

При цьому відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні він не перебуває й, таким чином у нього, відсутні підстави, за наявності яких примусове видворення до особи не, застосовується (ч. 8 ст. 26 та ч. 8 ст. 30 Закону "Про правовий статус іноземців, та осіб без громадянства").

На підставі викладеного, ГУ ДПС у Харківській області звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Частиною шістнадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, третьої статті 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Частиною четвертою статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Згідно з частиною восьмою статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Пунктом 1 Типового положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1110 визначено, що пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.

Згідно з пунктом 5 Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України або передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи передачу відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, цей строк може бути продовжений, але не більш як до вісімнадцяти місяців. Про продовження строку тримання не пізніше ніж за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи передачу відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.

Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі - органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначено Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (у редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 13 травня 2020 року № 383/125), згідно з пунктом 3 Розділу І якої дія цієї Інструкції поширюється на посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону, органів СБУ та іноземців, які підлягають примусовому поверненню чи примусовому видворенню у випадках, передбачених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Пунктом 4 Розділу І Інструкції № 353/271/150 передбачено, що іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

У пункті 7 Розділу І Інструкції № 353/271/150 визначено, що підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є:

- невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення;

- наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави;

- якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію;

- якщо іноземець, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, - до набрання рішенням суду законної сили.

За приписами пунктів 1, 2 Розділу ІІІ Інструкції № 353/271/150 у разі виявлення підстав, передбачених частиною 1 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду.

За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до частини першої статті 289 КАСУ.

Так, згідно з частиною першою статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

З аналізу норм статей 26 та 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI встановлено, що процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 23.06.2026 до Голови ДМС України звернувся командир військової частини НОМЕР_1 з клопотанням про скасування рішення про примусове видворення за межі України громадянина рф ОСОБА_1 , кандитатуру якого позитивно розглянуто для укладення контракту про проходження іноземця та особами без громадянства військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу на посаду водій-сапер інженерно-саперного відділення (ВОС 790037А/662, тарифний розряд 5) у 2 батальйоні територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу Голови ДМС України від 17.07.2026 №236, скасовано рішення Шевченківського районного відділу у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області від 12.03.2026 №6311130100020777 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця та особи без громадянства та рішення Новобаварського відділу у м.Харкові ГУ ДМС України у Харківській області від 04.06.2026 №6320100100000813 про примусове видворення з України іноземця та особи без громадянства стосовно громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (п. 1); начальникові ГУ ДМС у Харківській області О. Тімонову наказано ужити відповідні заходи. (п. 2); контроль за виконанням наказу покладено на директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства П. Синявського (п. 3).

В подальшому, ГУ ДМС у Харківській області прийнято висновок від 27.07.2026 про неможливість примусового видворення з України громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаному висновку зокрема зазначено, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням країни агресора-російської федерації на територію України, розривом дипломатичних відносин між Україною та рф, закриття пунктів пропуску та технічними і логістичними перешкодами у транзиту через треті країни, на теперішній час відсутня можливість видворити громадянина рф ОСОБА_1 до країни походження.

Відповідно до ч. 18 ст. 4 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України.

Колегія суддів зазначає, що зазначена норма прямо пов`язує законність подальшого перебування іноземця на території України із скасуванням рішення про його примусове видворення, що узгоджується із встановленими у цій справі обставинами і додатково підтверджує відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДМС України.

Отже, враховуючи скасування в позасудовому порядку рішень, якими обґрунтовувалась необхідність застосування до громадянина рф ОСОБА_3 заходу примусового видворення за межі України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ДМС України є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 04.06.2026 по справі № 638/12551/26 скасувати.

Ухвалити постанову, якою у задоволенні позовнмх вимог Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до ОСОБА_1 про затриманя з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова

Повний текст постанови складено 29.07.2026 року