Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №200/9053/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року справа №200/9053/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року (повне судове рішення складено 10 квітня 2026 року) у справі № 200/9053/25 (суддя в І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії – задоволений частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно, що належало до виплати при звільненні 28.08.2025.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 15.09.2015 по 28.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Рішення набрало законної сили 31.03.2026.

У квітні 2026 року від позивача надійшла до суду заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/9053/25.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у місячний строк подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі 200/9053/25.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, прийняти постанову, якою в задоволенні заяви позивача відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Військовою частиною на адресу Першого апеляційного адміністративного суду спрямовано апеляційну скаргу від 04.03.2026 № 1107/247/1/367/пс на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 по справі № 200/9053/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, оскільки вважаємо адміністративний позов необґрунтованим, недоведеним та таким, що ґрунтується виключно на суб`єктивній точці зору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду по справі № 200/9053/25 від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів після отримання копії цієї ухвали шляхом надання документу про сплату судового збору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду по справі № 200/9053/25 від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 200/9053/25 повернуто заявникові.

Військова частина НОМЕР_1 на адресу Першого апеляційного адміністративного суду повторно спрямувала апеляційну скаргу від 22.04.2026 № 1107/247/1/658/пс на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2026 по справі № 200/9053/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, оскільки вважаємо адміністративний позов необґрунтованим, недоведеним та таким, що ґрунтується виключно на суб`єктивній точці зору.

У квітні 2026 року від позивача надійшла до Донецького окружного адміністративного суду заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі. Однак, варто зазначити, що Позивач не спрямувала зазначену заяву на адресу військової частини НОМЕР_1 .

Також, варто зазначити, що суд не повідомив військову частину про прийняття вищевказаної заяви до розгляду та не надав строк для подачі відзиву на заяву, у зв`язку з чим військової частини НОМЕР_1 не змогла скористатись своїми процесуальними правами, як сторона адміністративної справи.

У даному випадку має місце невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, з підстав обмеженого бюджетного асигнування, що не є тотожним обставинам ухилення або свідомого невиконання судового рішення. Тому відсутня недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень щодо несвоєчасного виконання судового рішення в адміністративній справі. Таким чином, правові підстави для встановлення судового контрою у даному випадку відсутні.

Позивач надіслав відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За змістом частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.

Норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі №286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі №206/3911/17.

Так, виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.

Якщо, рішення суду відповідачем не виконується, це є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".

Між тим, за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.

Втім, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 640/3719/18, від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.

Водночас, суд наголошує на тому, що відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим.

Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 КАС України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю:

зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення (ч. 1– 2 ст. 382 КАС України);

накладення штрафу за невиконання судового рішення (ч. 2 ст. 382 КАС України);

визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України);

визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (ст. 287 КАС України).

Згідно з положеннями частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частинами 2-3 зазначеної статті встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Таким чином, подання звіту про виконання рішення суду є однією із форм судового контролю нарівні з визнанням протиправними дії, бездіяльність чи рішення суб`єкта ладних повноважень у порядку статті 383 КАС України, що виключає необхідність застосування двох форм судового контролю одночасно.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі підлягала задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Так, згідно із ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до вказаної норми, у судовому засіданні з повідомленням учасників справи суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення за ініціативою суду чи клопотанням заявника, що в нинішній справі відсутнє. Розгляд окружним судом зазначеного питання в порядку письмового провадження не суперечить процесуальному законодавству.

Заява про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення подавалась позивачкою засобами ЄСІТС, кабінет в якому наявний у відповідача.

Далі, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження – відмовлено.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 200/9053/25.

Доказів виконання судового рішення відповідачем не надано.

Обмежене бюджетне асигнування не є підставою для відмови у встановленні судового контролю. Подібні обставини можуть з`ясовуватись при розгляді відповідного звіту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 200/9053/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 29 липня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук