Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №620/3805/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/3805/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, змінивши позовні вимоги, просить наступне.

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та урахуванням положень Постанови кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2024 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2025 рік”, Законом України на 2026 рік”, на відповідний коефіцієнт згідно до додатків 1,14,16 Постанови №704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки за роботу з документами, які містять державну таємницю, доплати, підвищення, премії тощо), в період з 17.07.2023 року по 05.05.2026 року.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та урахуванням положень Постанови кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2024 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2025 рік”, Законом України на 2026 рік”, на відповідний коефіцієнт згідно до додатків 1,14,16 Постанови №704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки за роботу з документами, які містять державну таємницю, доплати, підвищення, премії тощо), в період з 17.07.2023 року по 05.05.2026 року відповідно, з урахуванням виплачених сум.

3. Визначити протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення в 2023, 2024, 2025, 2026роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2023, 2024, 2025, 2026 році з врахуванням обчислених відповідно до Положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.217 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” посадового окладу і окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2023 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2025рік”, Закону України “Про Державний бюджет на 2026 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно до постанови Кабінету Міністрів України №704.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025, 2026 роках, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025, 2026 році з врахуванням обчислених відповідно до Положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.217 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” посадового окладу і окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2023 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2025рік”, Закону України “Про Державний бюджет на 2026 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

17.07.2023 старший лейтенант ОСОБА_1 (далі- позивач) був мобілізований до лав Збройних Сил України з урахуванням військового стану в країні.

Військову службу проходить в військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника групи логістики штабу військової частини.

24 березня 2026 року діючи в інтересах позивача - адвокат Аль-Раджабі Юлія Володимирівна (далі- представник позивача) звернулась до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом №102 та просила:

- надати довідку щодо розміру грошового забезпечення та інших додаткових виплат, які нараховані та виплачені військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 17.07.2023 по 31.03.2026рр., розрахунок вислуги років.

- повідомити, чи здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення (посадового окладу, надбавки, премії, доплати, матеріальної допомоги тощо.) та додаткових виплат з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2024 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2025 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2026 рік ” позивачу у період з 17.07.2023 та по 31.03.2026 року, проводилась індексація грошового забезпечення в зазначений період чи ні.

06.04.2026 року відповідачем надано інформаційну довідку про нарахування грошового забезпечення та інших одноразових виплат, в тому числі додаткової винагороди від 05.04.2026 року вих. №2008, інформаційну довідку про нарахування грошового забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі і додаткової винагороди за період проходження служби в військовій частині з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року від 05.04.2026 року вих. №206, інформаційну довідку про нарахування грошового забезпечення та інших одноразових виплат, в тому числі додаткової винагороди від 05.04.2026 року вих.№2007.

З наданої інформації встановлюється, що відповідач не здійснював позивачу нарахування та виплату грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2024 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2025 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2026 рік ” у період з 17.07.2023 та по 06.04.2026 року, проведення індексація грошового забезпечення.

Отже, доказів застосування до виплат позивача прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року у відповідності до закону про бюджет на відповідний рік відповідачем не надано.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Наказом МО України від 07.06.2018 року №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», п.1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та Постанов КМУ від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року №648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року №1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до п.2 Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди, крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту.

Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку виплата грошової допомоги для оздоровлення, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.1 Розділу XXIV Порядку виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно Пункту 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Як вбачається з примітки 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до Постанови №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Відтак, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.

Аналогічна правова позиція відображена у рішенні від 17.12.2019 року Верховного Суду, викладеним за результатами розгляду зразкової адміністративної справи

№160/8324/19.

Таким чином, саме з 30.01.2020 року - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Звертаю увагу суду першої інстанції на актуальну позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 року у справі №440/6017/21, постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/22, постанові від 12.09.2022 року у справі №500/1813/21 .

Так, у рішенні суду зроблено наступні висновки: з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

На підставі викладених вище висновків Верховного Суду, вважаю, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п.4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки тощо) позивач виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025, на 01 січня 2026 року календарних років.

Вказана правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 та від 12.09.2022 року у справі №500/1813/21.

Отже, враховуючи викладене, з позивачем мали бути проведені нарахування та виплати за періоди з 17.07.2023 року по 06.04.2026 року (дата звернення до суд) грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо) виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Таким чином дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу, у період з 17.07.2023 року по 06.04.2026 року, основних видів грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення тощо) за 2023 рік, 2024рік, 2025 рік, 2026 рік та по 06.04.2026 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року, на 01.01.2024 року, на 01.01.2025року, 01.01.2026року, - є протиправними.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2023 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб, становив- 2684 грн., Закону України “Про Державний бюджет на 2024 рік” - 3028грн.,Закону України “Про Державний бюджет на 2025 рік” -3028,00гр., Закону України “Про Державний бюджет на 2026 рік”- 3328,00грн.

Згідно ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2018р. встановлено на рівні 1 762грн..

Вказане свідчить, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за 2023-2026 роки і є більшим ніж в 2018 році.

Отже, виходячи з змісту правових норм зазначених вище, відповідачем порушено соціальні права позивача на отримання грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, та інших складових (надбавок, премії тощо) як військовослужбовця в розмірі встановленому законом.

Крім того, у відповідності до ст.9 ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, щодо необхідності зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ “Про Державний бюджет на 2023 рік ”, ЗУ “Про державний бюджет на 2024 рік”, ЗУ “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, ЗУ “Про Державний бюджет на 2026 рік” станом на 01.01.2023р., 01.01.2024р., 01.01.2025р., 01.01.2026р. на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН- НОМЕР_3 ) грошового забезпечення у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та урахуванням положень Постанови кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2024 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2025 рік”, Законом України на 2026 рік”, на відповідний коефіцієнт згідно до додатків 1,14,16 Постанови №704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки за роботу з документами, які містять державну таємницю, доплати, підвищення, премії тощо), в період з 17.07.2023 року по 05.05.2026 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) перерахувати, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та урахуванням положень Постанови кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2024 рік”, Законом України “Про державний бюджет на 2025 рік”, Законом України на 2026 рік”, на відповідний коефіцієнт згідно до додатків 1,14,16 Постанови №704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки за роботу з документами, які містять державну таємницю, доплати, підвищення, премії тощо), в період з 17.07.2023 року по 05.05.2026 року відповідно, з урахуванням виплачених сум;

Визначити протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення в 2023, 2024, 2025, 2026роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2023, 2024, 2025, 2026 році з врахуванням обчислених відповідно до Положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.217 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” посадового окладу і окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2023 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2025рік”, Закону України “Про Державний бюджет на 2026 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно до постанови Кабінету Міністрів України №704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) перерахувати, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025, 2026 роках, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025, 2026 році з врахуванням обчислених відповідно до Положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.217 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” посадового окладу і окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2023 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2025рік”, Закону України “Про Державний бюджет на 2026 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ