Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №644/6763/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

21 липня 2026 р.

Справа №644/ 6763 /26

н/п 3/644/ 1557 /26

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі :

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Жигуна О.А.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

розглянувши адміністративний матеріал по справі про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петро-Іванівки Дворічанського району Харківської області, громадянки України, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 574797 від 24.05.2026, ОСОБА_1 24.05.2026 о 13-00 год. перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї невістки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході якого нанесла подряпини рук та шиї останньої, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілої.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП не визнала та зазначила, що 24.05.26 вона перебувала у квартирі АДРЕСА_2 , де проживає останні декілька місяців разом зі своїм сином ОСОБА_3 та невісткою ОСОБА_2 приблизно о 13.00 год до квартири повернулася ОСОБА_2 та відразу стала дорікати їй, що вона проживаючи у квартирі заважає нормальним сімейним стосункам з чоловіком. Внаслідок чого між нею та ОСОБА_2 виникла сварка. ОСОБА_3 став на її бік, і вони вдвох стали виганяти з квартири ОСОБА_2 . Під час конфлікту сторони застосовували фізичну силу. Не заперечує, що під час конфлікту ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження зазначені в протоколі. Разом з цим, зазначає, що і ОСОБА_2 нанесла табуретом удар ОСОБА_3 по голові, внаслідок чого у останнього пішла кров і для надання медичної допомоги була викликана швидка. Сімейний конфлікт був спровокований самою ОСОБА_2 . Протоколи за ч.1 ст. 173-2 КУпАП поліцейські склали лише відносно неї та її сина ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 в судовому засіданні не оспорювала причини виниклого конфлікту та перебіг подій, зазначених ОСОБА_1 . Також вказала, що між нею та ОСОБА_1 і раніше іноді виникали сварки з приводу проживання останньої в їх сім`ї, але вони були незначними, до виклику поліцейських не доходило.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , підтвердив показання ОСОБА_1 .

Статтею 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до наступних висновків.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад).

Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (матеріальний склад).

Отже, у справах про домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки завдано фізичному або психічному здоров`ю постраждалої особи, внаслідок дій кривдника, з урахуванням положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, яким врегульовані організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це систематична поведінка (образи, приниження, контроль, маніпуляції, ігнорування, погрози), що завдає емоційної шкоди, порушує психічний комфорт жертви, прагне її знищити самооцінку, змусити жити в страху та контролі. Воно проявляється у стосунках (сімейних, романтичних, професійних), може бути як усвідомленим, так і неусвідомленим, і залишає глибокі травми, руйнуючи психіку людини.

Фізичне насильство — це навмисне застосування сили, що призводить до тілесних ушкоджень (ударів, синців), загрози життю чи здоров`ю.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

При цьому слід зазначити, що конфлікт (лат. Conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

У справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.

В фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинила дії фізичного характеру відносно ОСОБА_2 , яке виразилося в нанесенні останній подряпин на руках та шиї.

Саме по собі таке формулювання не свідчить про те, що насильство було зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілої з боку ОСОБА_1 , мало на меті підтримання панівного становища по відношенню до потерпілої або одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства, що склалася між ОСОБА_1 та її невісткою.

До протоколу не додано будь-яких доказів, які б свідчили про навмисне нанесення шкоди фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 з метою вчинення саме домашнього насильства.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували вказані вище обставини, які встановлені судом після дослідження всіх доказів доданих до протоколу та наданих в судовому засіданні пояснень учасників конфлікту.

Постанова суду, відповідно до ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпцій, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже, суд дійшов висновку, що протокол складено на припущеннях, що ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи принцип презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року по справі № 463/1352/16-а (п. 39 постанови).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.173-2 КУпАП, не знайшов свого підтвердження, у зв`язку з цим, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7-9, 13, 173-2, 247, 268, 276, 279, 283-285 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова в порядку визначеному ст. 294 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: А. К. Сітало