Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №953/9363/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/9363/26

н/п 1-кп/953/843/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника- адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, направлений з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону обвинувальний акт за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024170030002772 від 24.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скалонівка, Зачепилівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який перебуває на посаді машиніста екскаватора другого відділення інженерної техніки інженерно-технічного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.02.2026 за ст. 126-1 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

УСТАНОВИВ:

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває по теперішній час.

ОСОБА_5 призваний на військову службу під час загальної мобілізації до ЗСУ та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №73 від 25.05.2024 зарахований до списків особового складу в/ч на всі види забезпечення та призначений на посаду машиніста екскаватора 2 відділення інженерної техніки інженерно-технічного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, не одержавши дозволу відповідних командирів і начальників, за відсутності поважних причин, 25 липня 2024 року, у невстановлений час, однак не пізніше 21:00 год., самовільно залишив місце тимчасового перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 . Командуванню про причини залишення місця служби ОСОБА_5 не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та, не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.

Таким чином, з 25.07.2024 солдат ОСОБА_5 відсутній за місцем несення служби, обов`язки з військової служби за посадою не виконує, поза місцем служби у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, а також про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, а вільний від службових обов`язків час проводив на власний розсуд.

У відповідності до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_5 повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам, обвинувачений ОСОБА_5 25.07.2024 в умовах воєнного стану самовільно залишив місце несення служби та не повернувся до військової частини понад три доби, а 19.05.2026 був затриманий для застосування запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні, тобто за місцем несення служби ОСОБА_5 був відсутній майже два роки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у повідомленій підозрі повністю визнав, щиро каявся у вчиненому.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим у кримінальному провадженні.

Даними, що характеризують особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має постійне місце проживання та матір похилого віку. В період самовільного залишення місця служби ОСОБА_5 був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства та вироком Зачепилівського районного суду Харківської області засуджений за ст. 126-1 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Визначаючи покарання суд враховує, що воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

ОСОБА_5 до постановлення вказаного вироку засуджений вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.02.2026 до покарання у виді обмеження волі до 3 років та на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік. Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку. У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно. У зв`язку з чим вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.02.2026слід виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 29.07.2026, тобто з дня ухвалення цього вироку суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати до строку відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення з 19.05.2026 року по 29.07.2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_5 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 29.07.2026, тобто з дня ухвалення цього вироку, зарахувавши в якості відбутого покарання с трок його попереднього ув`язнення з 19.05.2026 року по 29.07.2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання чинності цим вироком.

Вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.02.2026, яким ОСОБА_5 засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК, виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору та засудженому ОСОБА_5 .

Суддя ОСОБА_1