Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №308/4602/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4602/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000946 від 07.08.2025 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпрорудне, Запорізької області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, з освітою середньо-спеціальною, військовослужбовця військової служби, призваного на службу під час мобілізації на особливий період, сапера розмінування 1 відділення розмінування 3 взводу розмінування військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді сапера розмінування 1 відділення розмінування 3 взводу розмінування 4 роти розмінування 3 батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 28.05.2025 не прибув із лікувального закладу до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 та з того часу відсутній без поважних причин на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Пояснив, що вважає мобілізацію його до лав Збройних сил незаконною, ВЛК він не проходив, а відмовився від її проходження. Стверджував, що він не являється військовослужбовцем, ніякі документи не підписував, військову форму не отримував і не носив, грошове та інше забезпечення під час перебування у військовій частині не отримував, військової спеціальності не має. Раніше він був виключений з військового обліку, про що зазначено в його військовому квитку, але йому надали новий військовий квиток незаконно. Він хворий на епілепсію. В судовому засіданні допитані свідки давали неправдиві покази. Клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України не заявив.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила виправдати ОСОБА_4 , посилаючись на те, що у його діях відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки мобілізація ОСОБА_4 здійснена незаконно, він був примусово зарахований до військової частини, хворіє на епілепсію. У ОСОБА_4 не було умислу на ухилення від військової служби.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого. 5 ст. 407 КК України, підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є заступником командира бригади з психологічної підтримки персоналу – начальником відділення психологічної підтримки персоналу ВЧ НОМЕР_1 , пояснив, що ОСОБА_4 був призваний на службу по мобілізації, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , має військове звання «солдат» та з лютого 2025 року знаходився у розташуванні ВЧ НОМЕР_1 . Він особисто роз`яснював, в тому числі і ОСОБА_4 , про обов`язок у військовий час проходити службу за мобілізацією та наслідки залишення військової служби. Однак, ОСОБА_4 висловлював небажання проходити військову службу. ОСОБА_4 був направлений до лікарні, звідки той не повернувся до військової частини, а зник.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який є старшим офіцером відділення психологічної підтримки персоналу ВЧ НОМЕР_1 , пояснив, що ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем за мобілізацією, самовільно залишив лікарню в м. Ужгороді, куди він був направлений в травні 2025. ОСОБА_4 доводились наслідки СЗЧ.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який є офіцером відділення психологічної підтримки персоналу ВЧ НОМЕР_1 що ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем за мобілізацією, самовільно покинув лікування в м. Ужгороді в травні 2025. ОСОБА_4 проходив інструктаж, де роз`яснювались наслідки СЗЧ.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який є старшим солдатом ВЧ НОМЕР_1 , водієм санітарно-медичного пункту, пояснив, що при відвідувані лікарні в м. Ужгороді, було виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_4 . Телефон ОСОБА_4 не відповідав, встановити його місцезнаходження біля лікарні не надалось можливим.

Згідно повідомлення про вчинення кримінального правопорушення № 814/1/1/4966 від 29.07.2025 28.05.2025 виявлено відсутність на лікуванні у КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який станом на 29.07.2025 до військової частини не повернувся.

Відповідно до заяви про вчинене військовослужбовцем кримінальне правопорушення № 1838/3-886 від 19.07.2025 командир ВЧ НОМЕР_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про самовільне залишення місця служби тривалістю понад 3 доби військовослужбовцем ОСОБА_4 .

Згідно акту службового розслідування від 10.06.2025 сапер розмінування 1 відділення розмінування 3 взводу розмінування 4 роти розмінування 3 батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 не з`явився з лікування у КНП Ужгородській міській багатопрофільній клінічній лікарні Ужгородської міської ради, яке відбувалось на підставі направлення на лікування від 24.05.2025 року №344/МР-ЧОП, та був відсутній на місці служби більше 3 діб.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 1019 від 28.05.2025 вирішено провести службове розслідування за фактом СЗЧ солдата ОСОБА_4 .

Згідно витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 165 від 18.05.2025 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення і вважати таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до рапорту начальника лікувального відділення медичної роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 від 28.05.2025 під час перевірки 28.05.2025 о 12:30 встановлено, що солдат ОСОБА_4 на лікуванні не перебуває. Встановити його місцезнаходження не вдалося.

Згідно направлення на обстеження № 344/МР-ЧОП від 24.05.2025 солдата ОСОБА_4 24.05.2025 направлено на стаціонарне лікування із ВЧ НОМЕР_1 до АДРЕСА_4 .

Військовим квитком НОМЕР_2 від 17.02.2025 підтверджується, що ОСОБА_4 17.02.2025 зарахований в запас.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 1287 від 28.06.2025 за результатами службового розслідування за фактом СЗЧ солдата ОСОБА_4 вирішено повідомити про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Згідно довідки №2/642 військової-лікарської комісії від 17.02.2025 № 2944 ОСОБА_4 придатний до військової служби.

Відповідно до листа Закарпаської ОВА департаменту охорони здоров`я №02- 07/3783 від 21.10.2025 на запит №12-61 -78959-25 від 24.09.2025 ОСОБА_4 у період 3 24.05.2025 за медичною допомогою ОСОБА_4 не звертався, на обліку лікаря психіатра не перебуває.

Згідно відповіді Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної військової адміністрації ОСОБА_4 24.05.2025 госпіталізований згідно направлення ВЧ НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та 28.05.2025 виписаний за порушення режиму (самовільно покинув медичний заклад).

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №991/02-07 від 03.10.2025 24.05.2025 на лінію 103 поступив виклик до гр. ОСОБА_4 . Діагноз: стан після судомного нападу. Підшкірна гематома чола зліва. Доставлений до КНП «Ужгородська МБКЛ».

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 17.03.2026 копію акту службового розслідування щодо самовільного залишення місця служби сапером розмінування 1 відділення розмінування 3 взводу розмінування 4 проти розмінування 3 батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , копію наказу командиру військової частини НОМЕР_1 № 1019 від 28.05.2025, копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 165 від 18.05.2025, копію рапорту начальника лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_10 № СЗ/2101 від 28.05.2025, копію направлення на обстеження військової частини № 344/МР-ЧОП від 24.05.2025, копію паспорта ОСОБА_4 , копію військового квитка серія НОМЕР_2 ОСОБА_4 , визнано речовими доказами.

Відповідно до витягу з ЄРДР від 26.02.2025 за №12025071030000279 внесено дані про вчинення кримінального правопорушення за ст. 336 КК України ОСОБА_4 .

Згідно військового квитка НОМЕР_3 ОСОБА_4 26.01.2005 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З об`єктивної сторони ч. 5 ст. 407 КК України полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби чи у нез`явленні вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або лікувального закладу. Самовільне залишення частини полягає у тому, що військовослужбовець в будь-який час залишає територію військової частини або місце служби, не одержавши дозволу командира чи не з`являється на службу, маючи об`єктивні можливості для явки в установлений час, перебуває поза її розташуванням понад установлений строк. Місцем служби військовослужбовця є військова частина, в якій він проходить службу.

В даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 являючись військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді сапера розмінування 1 відділення розмінування 3 взводу розмінування 4 роти розмінування 3 батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 та будучи направлений на лікування до КНП «Ужгородська МБКЛ» 24.05.2025, самовільно покинув медичний заклад та за місцем проходження служби не з`явився 28.05.2055, був відсутній на службі без поважних причин, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.

Твердження ОСОБА_4 про те, що його мобілізація до війська є незаконною, суд не приймає до уваги, оскільки ні обвинуваченим, ні його захисником не надано жодного доказу про незаконність мобілізації такого: будь-то докази наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу на час його мобілізації; докази непридатності ОСОБА_4 до військової служби за станом здоров`я; наявність "бронювання" тощо, як і не надано доказів звернення ОСОБА_4 до адміністративного суду щодо визнання мобілізації незаконною.

Твердження ОСОБА_4 про те, що він не є військовослужбовцем спростовується дослідженими судом доказами, які достовірно підтверджують, що ОСОБА_4 призваний до лав ЗСУ за мобілізацією та є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , має військове звання солдат.

До твердження ОСОБА_4 про те, що він знятий, виключений з військового обліку у 2005 та не підлягає мобілізації, суд ставиться критично, оскільки вказані обставини підтверджуються лише копією документу, крім того, суд під час розгляду кримінального провадження за ч. 5 ст. 407 КК України, не має надавати оцінку правомірності мобілізації, що належить до сфери адміністративного судочинства, а лише з`ясовує той факт, чи набула особа статус військовослужбовця та чи вчинила дії із самовільного залишення служби без поважних причин в умовах воєнного стану.

В даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 був зарахований до військової частини, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні відповідними наказами та встановлено факт самовільного залишення ОСОБА_4 місця лікування та не з`явлення до місця служби, що підтверджено відповідним актом службового розслідування, показами свідків, тощо.

Виходячи із проведеного вище аналізу доказів, суд визнає покази свідків, письмові докази сторони обвинувачення в їх сукупності належними і допустимими, оскільки всі досліджені докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, вони передбачені, як джерела доказування у КПК, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством і не дають підстав для сумніву у винуватості останнього.

Жоден із доказів не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування.

З огляду на вищевказане, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обставин, що відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, а саме те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та відповідно до статті 65 КК враховує, що ОСОБА_4 на обліку лікарів нарколога, психіатра, не перебуває.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі в розмірі нижньої межі санкції статті.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувались.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання законної сили вироком суду слід залишити тримання під вартою, зарахувавши йому в строк відбуття покарання період перебування його під вартою під час досудового розслідування та суду згідно ст. 72 КК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 , у виді тримання до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Зарахувати ОСОБА_4 , в строк покарання тримання під вартою на досудовому розслідуванні та судовому розгляді, згідно ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, за період з 12.02.2026 по 21.07.2026.

Речові докази у вигляді: копії акту службового розслідування щодо самовільного залишення місця служби сапером розмінування 1 відділення розмінування 3 взводу розмінування 4 проти розмінування 3 батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , копії наказу командиру військової частини НОМЕР_1 № 1019 від 28.05.2025, копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 165 від 18.05.2025, копії рапорту начальника лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_10 № СЗ/2101 від 28.05.2025, копії направлення на обстеження військової частини № 344/МР-ЧОП від 24.05.2025, копії паспорта ОСОБА_4 , копії військового квитка серія НОМЕР_2 ОСОБА_4 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1