Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №351/858/26 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/858/26

Номер провадження №1-кп/351/167/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Снятині кримінальне провадження № 62025140160000350, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Білолуцьк, Новопсковського району, Луганської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою освітою, розлученого, згідно ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого за ч.5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину, тривалістю понад три доби.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 16.02.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 09.06.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби,

Він же, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 14.07.2025 повторно самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 18.03.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

18.03.2026 старшого солдата ОСОБА_4 затримано за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому визнав, зазначив, що перебуваючи на службі в ЗСУ самовільно залишив розташування військової частини, оскільки перебував у неналежних побутових умовах. У місці його перебування були відсутні належні умови для сну та дотримання особистої гігієни, зокрема можливість прати та висушувати одяг. В подальшому, перебувачи у військовій частині в Рівненській області, йому на вихідні дні було надано увільнення від виконання обов`язків військової служби у встановленому порядку, він залишив військову частину і назад не повернувся, а перебував вдома. На той час вважав, що вчинив правильно, однак зараз усвідомив неправомірність свого вчинку та щиро розкаявся.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав, щиро розкаявся, просив обрати йому мінімальну міру покарання.

Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора, обвинуваченого та його захисника про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_4 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого; має постійне місце проживання; на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває; посередньо характеризується по місцю проходження військової служби; згідно ст. 89 КК України раніше не судимий.

Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України, пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою повторно.

Ураховуючи викладені вище обставини по справі, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , наведені пом`якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставину, що обтяжує покарання, з урахуванням загальних засад призначення покарання, зокрема законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, думку обвинуваченого та його захисника, які просили обвинуваченого ОСОБА_4 суворо не карати,суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.5 ст.407 КК України.

Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_6