Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №345/3048/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3048/26

Провадження № 2-а/345/126/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, а саме просить скасувати постанову №3406 від 01.12.2025 року, винесену т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 якою ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити, та стягнути судові витрати по справі.

Позов мотивує тим, що 01.05.2026 року отримав копію постанови ВР №80777537 від 21.04.2026 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, винесену Калуським ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області, звідки дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі-Відповідач) склав відносно нього Постанову № 3406 від 01 грудня 2025 року (надалі-Постанова), зареєстровану за № 1/1/15648 від 01.12.2025. На підставі зазначеної Постанови позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за нібито вчинене порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. У Постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, визначені ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу «та п.22 Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ за №560 від 16.05.2024 року, а саме: перебуваючи на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби мобілізації та військового обліку №3633-ІХ від 11.04.2024 року. Будучи непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Куйбіда свою вину у вчиненому не визнав.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи наступного, він не був повідомлений про дату та час розгляду справи, не отримував викликів до ТЦК та СП, а також був фактично позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення без номера складений 22.11.2025 року заступником начальника ТЦК та СП підполковником ОСОБА_3 складений із істотними порушеннями вимог закону, а саме: у графі про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено «відмова», однак відсутні належні докази такої відмови; протокол ОСОБА_1 не підписаний; свідок ОСОБА_4 не зазначив адресу проживання та не поставив підпис; щодо іншого свідка зазначено лише прізвище « ОСОБА_5 », без повних анкетних даних та адреси проживання; відсутні належні та допустимі докази вручення Позивачу копії протоколу; відсутні докази належного повідомлення Позивача про розгляд справи. Крім того, Відповідачем не надано жодного належного доказу того, що Позивач був належним чином повідомлений про необхідність проходження ВЛК, отримував відповідні повістки чи ухилявся від виконання обов`язку. Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

У постанові ІНФОРМАЦІЯ_4 № 3406 від 01.12.2026 року вказано, що правопорушення полягає саме у непроходженні ВЛК до 05.06.2025 року. Натомість у застосунку Резерв+ зазначено іншу підставу «не прибув за повісткою». Це свідчить про неузгодженість та суперечливість позиції Відповідача, а також про відсутність чіткого встановлення суті адміністративного правопорушення.

Таким чином, відомості щодо суті нібито вчиненого ОСОБА_1 правопорушення є суперечливими та взаємовиключними, що свідчить про неналежне з`ясування обставин справи та відсутність належних і допустимих доказів вини Позивача.

З огляду на викладене просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін і запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Представник відповідача правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Як встановлено зі протоколу про адміністративне правопорушення від 22.11.2025 ОСОБА_1 був доставлений патрульною поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 22.11.2025 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При перевірці облікових даних було виявлено, що ОСОБА_1 є особою яка не пройшла ВЛК відповідально до Наказу №402 від 2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у ЗСУ». Суть правопорушення: військовозобов`язаний ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним під час дії в Україні особливого періоду порушив вимоги ЗУ №4235-ІХ п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.12).

На підставі вказаного протоколу т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №3406 від 01.12.2026 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та обрано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. (а.с.4-5).

Відповідно до Постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних у ВП №80777537 від 21.04.2026 внесено зміни в автоматизовані системі виконавчого провадження, зокрема встановлено, що прізвище боржника « ОСОБА_7 » (а.с.13).

У витязі з мобільного застосунку «Резерв +», який надано ОСОБА_1 вказано, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. При цьому присутня відмітка «Порушення правил військового обліку» не прибув за повісткою до ТЦК та СП (а.с.14-18).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.

Як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за не виконання ним вимог п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року, та його дії кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (01.12.2025 року), так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 ст. 22 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як слідує з матеріалів справи, а саме Витягу з мобільного застосунку «Резерв +», який надано ОСОБА_1 зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час

При цьому, станом на день винесення оскаржуваної постанови останньому виповнилося 39 років.

Отже, ОСОБА_1 будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.

Суд наголошує, що з набранням чинності вище вказаним Законом обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05 червня 2025 року покладено на позивача.

Окрім того п. 69 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Щодо посилання позивача на те що у графі про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено «відмова», та відсутні належні докази такої відмови, окрім того протокол ОСОБА_1 не підписаний. З цього приводу суд зауважує наступне, 22.11.2025 ОСОБА_1 був доставлений патрульною поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При перевірці облікових даних було виявлено, що ОСОБА_1 є особою яка не пройшла ВЛК відповідально до Наказу №402 від 2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у ЗСУ». Факт вчинення правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , при цьому підпис ОСОБА_4 відсутній. Окрім того ОСОБА_1 аналогічно відмовився підписувати даний протокол, однак примірник цього проколу отримав, що засвідчено його власним підписом.

Щодо доводів позивача, про те, що у постанові ІНФОРМАЦІЯ_4 № 3406 від 01.12.2026 року вказано, що правопорушення полягає саме у непроходженні ВЛК до 05.06.2025 року. Натомість у застосунку Резерв+ зазначено іншу підставу «не прибув за повісткою». І це свідчить про неузгодженість та суперечливість позиції Відповідача, а також про відсутність чіткого встановлення суті адміністративного правопорушення.

У даному випадку суд зауважує, що витяг із застосунку Резерв+ сформовано 13.11.2025, присутня відмітка «Порушення правил військового обліку» не прибув за повісткою до ТЦК та СП, однак протокол про адмінправовпорушення складено 22.11.2025, а постанову винесено 01.12.2025, тобто через певний проміжок часу, де було зафіксовано порушення вимоги ЗУ №4235-ІХ п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП».

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає, що обов`язок відповідача доводити правомірність свого рішення у випадку заперечення проти позову, не позбавляє обов`язку позивача наводити докази в підтвердження своїх вимог.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду до 05.06.2025 року, що, як правильно зазначено відповідачем, є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням встановлених у справі обставин та вищезазначених норм законодавства, суд вважає що постанова т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №3406 від 01.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно за ч.3 ст.210-1 КУпАП є правомірною та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя