Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №338/1204/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1204/26

29 липня 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценко О. О., за участю захисника - адвоката Грабовецького О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ,

за статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

11 липня 2026 року о 13 годині 57 хвилин на паркувальному майданчику, розташованому в с. Підгір`я по вул. Сагайдачного, 1-В, Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Acura RDX, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконалася у безпечності маневру та допустила наїзд на припаркований автомобіль марки Renault Trafic, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 716875 за ст. 122-4 КУпАП, відповідно до якого вона, будучи причетною до зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце її вчинення, чим порушила вимоги підпункту «а» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її захисник - адвокат Грабовецький О.Б. просив розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 . Пояснив, що остання вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнає повністю, фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди не оспорює. Водночас вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, ОСОБА_1 не визнає, оскільки не усвідомлювала, що під час руху заднім ходом допустила зіткнення з іншим транспортним засобом, а тому умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди не мала. Захисник зазначив, що надані працівниками поліції докази не підтверджують того, що ОСОБА_1 усвідомлювала свою причетність до ДТП і, попри це, умисно залишила місце пригоди.

Враховуючи позицію захисника, його клопотання про проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , а також те, що обов`язкова участь особи під час розгляду справ за статтями 124, 122-4 КУпАП законом не передбачена, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення захисника, суд дійшов таких висновків.

Щодо обвинувачення за ст. 124 КУпАП

Вина ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, підтверджується:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 716864 від 11 липня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Acura RDX, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконалася у безпечності маневру та допустила наїзд на припаркований автомобіль Renault Trafic, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

схемою місця ДТП від 11 липня 2026 року;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 11 липня 2026 року, у яких вона підтвердила, що керувала автомобілем Acura RDX та виїжджала заднім ходом із паркувального місця;

письмовими поясненнями водія (користувача) автомобіля Renault Trafic ОСОБА_2 , який зазначив, що залишив автомобіль на паркувальному майданчику, а після повернення виявив на ньому механічні пошкодження;

поясненнями захисника в судовому засіданні про повне визнання ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до пункту 10.9 Правил дорожнього руху України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а для забезпечення безпеки руху в разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Сукупність досліджених доказів підтверджує, що ОСОБА_1 перед початком та під час руху заднім ходом не вжила достатніх заходів для забезпечення безпечності маневру, внаслідок чого допустила зіткнення з припаркованим транспортним засобом.

Між порушенням ОСОБА_1 вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів наявний безпосередній причинний зв`язок.

За таких обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а кваліфікацію її дій за ст. 124 КУпАП - правильною.

Щодо обвинувачення за ст. 122-4 КУпАП

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів або іншими учасниками дорожнього руху, на порушення встановлених правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Для висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, необхідно встановити не лише факт залишення місця події, але й те, що водій усвідомлював свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди та, попри це, залишив її місце.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 убачається, що під час виїзду заднім ходом на паркувальному майданчику вона не відчула зіткнення з іншим автомобілем. За її поясненнями, у цей час була сильна злива, у салоні автомобіля перебували діти, які галасували, а паркувальний майданчик мав гравійне покриття. Після виїзду з паркувального місця вона не оглядала транспортний засіб, оскільки не усвідомлювала, що сталося зіткнення.

Письмові пояснення водія автомобіля Renault Trafic ОСОБА_2 також не підтверджують того, що ОСОБА_1 усвідомлювала свою причетність до ДТП. З їхнього змісту вбачається, що він не був очевидцем зіткнення, оскільки залишив автомобіль на паркувальному майданчику, а механічні пошкодження виявив лише після повернення приблизно через півтори години.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 716875 містить висновок працівника поліції про залишення ОСОБА_1 місця ДТП, однак у ньому не наведено конкретних обставин, які б підтверджували, що вона відчула або побачила зіткнення, усвідомила свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди та після цього умисно залишила місце події.

Матеріали справи не містять показань очевидців, відеозапису моменту зіткнення або інших об`єктивних даних, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 і беззаперечно свідчили про її обізнаність щодо настання ДТП до моменту виїзду з паркувального майданчика.

Сам факт того, що ОСОБА_1 після зіткнення виїхала з паркувального майданчика, за відсутності доказів усвідомлення нею факту ДТП, не є достатнім для висновку про наявність у її діях усіх ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП жоден доказ не має наперед установленої сили, а всі докази підлягають оцінці в їх сукупності.

Обвинувачення особи не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.

Отже, належними та допустимими доказами не доведено наявності у ОСОБА_1 умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, тобто не встановлено суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

За таких обставин провадження у справі в цій частині відповідно до пункту 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Щодо адміністративного стягнення

При накладенні адміністративного стягнення суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, визнання нею вини за ст. 124 КУпАП та обставини вчинення правопорушення.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що для її виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень достатнім буде застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, встановленому санкцією ст. 124 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись статтями 9, 23, 33, 40-1, 122-4, 124, пунктом 1 ст. 247, статтями 251, 252, 268, 280, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень у дохід держави.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі пункту 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Копію постанови надіслати ОСОБА_1 та вручити її захиснику.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня вручення їй постанови, а в разі її оскарження - не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова підлягає направленню для примусового виконання. Відповідно до ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, що становить 1700 гривень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених законом, протягом десяти днів із дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя