Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №560/18063/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18063/25

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запис про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

За позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що його електронний військово-обліковий документ, сформований у застосунку «Резерв+», а відповідно і Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить запис про порушення ним правил військового обліку.

Вказує, що зі змісту електронного військово-облікового документа вбачається, що щодо позивача відображено статус «Порушення правил військового обліку», причина розшуку - «Не прибули за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 », дата початку розшуку - 12.12.2024, ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки щодо нього не складено протоколу про адміністративне правопорушення, не прийнято постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не доведено факту належного вручення йому повістки, а також не встановлено факту неприбуття без поважних причин.

На підтвердження своїх доводів позивач, зокрема посилається також на лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.04.2025 № 6/3021, у якому повідомлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач з 12.12.2024 є порушником правил військового обліку за неприбуття за повісткою № 1313396 від 21.11.2024 та має прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для пояснення причин неприбуття і припинення заходів розшуку .

Позивач вказує, що наведений лист не містить відомостей про дату вручення йому повістки, спосіб її вручення, дату, час і місце виклику, докази отримання повістки, а також докази неприбуття без поважних причин.

Позивач також зазначає, що внесення спірного запису до Реєстру за відсутності встановленого факту адміністративного правопорушення порушує презумпцію невинуватості, принцип законності та створює для нього негативні наслідки, зокрема відображення у військово-обліковому документі інформації про розшук.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є військовозобов`язаним.

У його електронному військово-обліковому документі зазначено категорію обліку - « ІНФОРМАЦІЯ_6 », військове звання - «Солдат», ВОС - 900025, а також ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Електронний військово-обліковий документ позивача сформований 16.10.2025 о 20:25.

У ньому містяться відомості: «Порушення правил військового обліку», «Причина розшуку - Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», «Дата початку розшуку - 12.12.2024» .

Також у документі зазначено дату уточнення даних - 20.02.2025 .

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.04.2025 № 6/3021 повідомлено, що відповідно до даних Реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 12.12.2024 є порушником правил військового обліку за неприбуття за викликом у строк та місце, зазначені у повістці № 1313396 від 21.11.2024 .

Зі змісту цього листа суд встановив, що підставою відображення спірних відомостей у Реєстрі визначено саме неприбуття позивача за повісткою № 1313396 від 21.11.2024.

Разом з тим, лист від 26.04.2025 № 6/3021 не містить: доказів складення чи направлення позивачу повістки № 1313396 від 21.11.2024; дати, часу та місця, на які позивача було викликано; відомостей про спосіб вручення повістки; дати вручення повістки; доказів отримання позивачем повістки; відомостей про причини неприбуття; відомостей про складення протоколу про адміністративне правопорушення; відомостей про прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення; відомостей про звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення позивача.

Матеріали справи також не містять копії повістки № 1313396 від 21.11.2024, доказів її вручення позивачу, доказів повідомлення позивача про дату, час і місце виклику, доказів неприбуття позивача без поважних причин, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності або звернення відповідача до органів Національної поліції України.

Отже, наявними у справі доказами підтверджено факт існування в електронному військово-обліковому документі позивача спірних відомостей про порушення правил військового обліку та розшук, однак не підтверджено фактичні обставини, які могли б бути підставою для внесення таких відомостей.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 у справі № 817/580/17 зазначив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності .

У постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а Верховний Суд виходив із того, що суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на ті підстави, які були покладені в основу відповідного рішення, а не з урахуванням інших підстав, які можуть наводитися після його прийняття.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За частиною першою статті 2 Закону № 1951-VIII, основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

За частинами восьмою, дев`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з частинами першою, третьою статті 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.

Згода призовників, військовозобов`язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.

Пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

За частиною першою статті 8 Закону № 1951-VIII, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з частиною третьою статті 12 Закону № 1951-VIII, персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.

Пункт 2 частини першої статті 14 Закону № 1951-VIII визначає, що ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), передбачає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Реєстру, а також виправлення недостовірних відомостей Реєстру за результатами розгляду мотивованої заяви особи.

За частинами першою, третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частина третя статті 38 Закону № 2232-XII передбачає, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Національна поліція України або її територіальні підрозділи в межах компетенції за вимогою територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подають у десятиденний строк відомості стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості.

Пунктом 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Порядок № 1487, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Абзац третій пункту 56 Порядку № 1487 передбачає, що Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

За статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Статті 283, 284 КУпАП визначають вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення та види постанов, які приймаються за результатами розгляду справи.

Так, предметом спору у цій справі є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та належний спосіб усунення наслідків таких дій.

Наявність спірного запису підтверджується електронним військово-обліковим документом позивача, у якому прямо зазначено «Порушення правил військового обліку», «Причина розшуку - Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», «Дата початку розшуку - 12.12.2024» .

Суд також враховує, що в цьому ж документі як ТЦК та СП зазначено саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач є органом ведення Реєстру щодо позивача, а отже, саме на нього покладається обов`язок забезпечувати ведення та актуалізацію відповідних відомостей Реєстру.

Такий висновок відповідає частинам восьмій, дев`ятій статті 5 Закону № 1951-VIII та частині першій статті 34 Закону № 2232-XII.

При цьому, суд не погоджується з доводом позивача у тій частині, що будь-який запис про порушення правил військового обліку у Реєстрі може бути внесений виключно після прийняття постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Так, відомості про виконання військового обов`язку є службовими даними, а персональні та службові дані вносяться до бази даних Реєстру у формі запису.

Тому сама по собі відсутність постанови у справі про адміністративне правопорушення не є автоматичною і єдиною підставою для висновку про протиправність будь-якого службового запису в Реєстрі.

Водночас, суд виходить з того, що внесення до Реєстру запису, який за своїм змістом стверджує порушення правил військового обліку та відображається у військово-обліковому документі як причина розшуку, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такий запис повинен мати належну фактичну та правову основу, оскільки він створює для особи негативні юридичні наслідки та впливає на її правовий статус у сфері військового обліку.

У цій справі підставою спірного запису, відповідно до електронного військово-облікового документа позивача та листа від 26.04.2025 № 6/3021, визначено неприбуття позивача за повісткою № 1313396 від 21.11.2024.

Однак, суд виходить з того, що неприбуття за повісткою може бути покладене в основу висновку про порушення правил військового обліку лише за умови встановлення сукупності таких обставин: наявність належного виклику особи до ТЦК та СП; повідомлення особи про дату, час і місце виклику; наявність підтвердних документів про отримання особою виклику; факт неприбуття особи; відсутність поважних причин неприбуття або неповідомлення про такі причини.

Саме такі умови випливають із змісту статті 258 КУпАП, яка пов`язує можливість нескладення протоколу за статтями 210, 210-1 КУпАП із належним повідомленням особи про дату, час і місце виклику та наявністю підтвердних документів про отримання особою виклику.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17 зазначив, що сам факт констатації адміністративного правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку доведення правомірності свого рішення, а правомірність такого рішення має ґрунтуватися на доведеності факту правопорушення та дотриманні процедури його встановлення .

У цій справі відповідач не надав суду доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце виклику за повісткою № 1313396 від 21.11.2024.

Відповідач також не надав доказів отримання позивачем цієї повістки, доказів неприбуття позивача без поважних причин, доказів складення процесуальних документів щодо адміністративного правопорушення або прийняття постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Одночасно суд зазначає, що лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.04.2025 № 6/3021 лише констатує, що позивач з 12.12.2024 вважається порушником правил військового обліку за неприбуття за повісткою № 1313396 від 21.11.2024.

Проте цей лист не містить фактичних даних, які підтверджують вручення повістки позивачеві, дату вручення, спосіб вручення, зміст виклику, час і місце прибуття, факт неприбуття та відсутність поважних причин.

Тому зазначений лист не доводить правомірності внесення спірного запису до Реєстру відносно позивача.

Суд також враховує, що за частиною другою статті 77 КАС України саме відповідач повинен довести правомірність своїх дій та подати всі наявні в нього документи і матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Неподання відповідачем таких доказів не може покладатися на позивача.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє оспорювані дії ретроспективно, тобто з урахуванням тих обставин, які існували на момент вчинення дій.

У цій справі суд оцінює саме ті мотиви та підстави, які випливають із наявних доказів: спірного запису у військово-обліковому документі та листа від 26.04.2025 № 6/3021.

Інших фактичних або правових підстав внесення спірного запису відповідач суду не повідомив і доказами не підтвердив.

Отже, спірний запис про порушення позивачем правил військового обліку внесений до Реєстру без належного підтвердження фактичних обставин, які зазначені як його підстава.

За таких обставин, дії відповідача не відповідають критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Суд доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Реєстру стосовно позивача запису про порушення правил військового обліку є протиправними.

Щодо доводів позивача про строки притягнення до адміністративної відповідальності, то суд вказує на таке.

Позивач також посилається на сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи не є постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також не є питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення як самостійний предмет адміністративно-деліктного провадження.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність дій відповідача щодо внесення до Реєстру спірного запису та належний спосіб усунення наслідків таких дій.

Тому доводи позивача щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності не є самостійною підставою для задоволення позову.

Водночас, вони не спростовують головного висновку суду про те, що відповідач не довів наявності фактичної та правової підстави для внесення спірних відомостей до Реєстру.

Із приводу способу захисту, то суд виходить із такого.

Позивач просить не лише визнати дії відповідача протиправними, а й зобов`язати відповідача вилучити з Реєстру спірний запис.

Відповідно до змісту пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів .

Згідно з положеннями частини другої статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист.

У цій справі, суд зазначає, що визнання протиправними дій відповідача без зобов`язання вилучити спірний запис не забезпечить ефективного поновлення права позивача, оскільки спірні відомості продовжуватимуть відображатися у його електронному військово-обліковому документі.

Закон № 1951-VIII передбачає право особи звертатися щодо виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також повноваження органів ведення Реєстру вносити зміни до персональних та службових даних.

Крім того, Порядок ведення Реєстру, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, передбачає виправлення недостовірних відомостей Реєстру за результатами розгляду мотивованої заяви особи .

Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 у справі № 320/29761/25 звернув увагу, що у спорах щодо відомостей військового обліку суди повинні з`ясовувати, яка саме облікова дія була вчинена, яка фактична і правова підстава зумовила внесення відповідних відомостей, а також чи відповідають реєстрові дані дійсним обставинам .

Так, у цій справі суд встановив, що фактична підстава для внесення спірного запису не підтверджена належними доказами.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача вилучити з Реєстру стосовно позивача запис про порушення правил військового обліку, який відображається в електронному військово-обліковому документі із зазначенням причини розшуку «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та дати початку розшуку 12.12.2024.

Такий спосіб захисту не виходить за межі позовних вимог, а лише конкретизує спірний запис, вилучення якого просить позивач.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню повністю.

За ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у цій справі позивач сплатив судовий збір у сумі 1211, 20 грн.

Позов подано через систему «Електронний суд», що підтверджується матеріалами позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, у редакції, чинній на дату звернення до суду, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

За підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина третя статті 4 Закону № 3674-VI передбачає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору .

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становив 3028 грн .

Отже, належна до сплати сума судового збору за подання цього позову становила: 3028 грн х 0,4 х 0,8 = 968, 96 грн.

Так, суд враховує, що заявлені позивачем вимоги є пов`язаними: вимога про зобов`язання вилучити запис з Реєстру є похідною від вимоги про визнання протиправними дій щодо внесення такого запису.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі № 640/19362/20 зазначив, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права є однією вимогою немайнового характеру, якщо інша вимога є похідною від першої .

Тому судовий збір у цій справі підлягав сплаті як за одну вимогу немайнового характеру.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1211, 20 грн, тобто надмірно сплатив 242, 24 грн.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968, 96 грн.

Водночас, суд вказує на те, що надмірно сплачена сума судового збору 242, 24 грн може бути повернута позивачу за його відповідним клопотанням у порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , запису про порушення правил військового обліку, який відображається в електронному військово-обліковому документі із зазначенням причини розшуку «Не прибули за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 » та дати початку розшуку - 12.12.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , запис про порушення правил військового обліку, який відображається в електронному військово-обліковому документі із зазначенням причини розшуку «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та дати початку розшуку - 12.12.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя Є.В. Печений