Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №560/18006/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18006/25

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку; зобов`язати відповідача направити відповідним органам Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 21.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що 01.09.2025 сформував електронний військово-обліковий документ через застосунок «Резерв+», у якому щодо нього відображено позначку «Порушення правил військового обліку», причину розшуку «Не уточнили дані до 16.07.2024» та дату початку розшуку 29.12.2024.

Водночас, позивач звертає увагу, що у цьому ж електронному військово-обліковому документі зазначено «Дані уточнено вчасно», а також вказано дату уточнення даних - 19.08.2024.

Також позивач посилається на документ зі штрих-кодом, який, на його думку, підтверджує своєчасне уточнення/звірку даних, оскільки у ньому міститься дата звірки контактних даних - 11.06.2024.

Стверджує, що 02.09.2025 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив: закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення; виправити недостовірні відомості у Реєстрі шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та перебування позивача в розшуку; направити відповідним органам Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення.

Позивач вказує, що зазначена заява була направлена відповідачу поштовим відправленням та отримана відповідачем 03.09.2025.

Крім того, зазначає, що адвокат позивача направила відповідачу адвокатський запит №16/09/2025 від 16.09.2025 щодо надання інформації та документів щодо розгляду заяви позивача та прийнятого за результатами її розгляду рішення.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно вніс до Реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку, оскільки матеріали справи не містять доказів складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, направлення звернення до органів Національної поліції або прийняття іншого рішення, яке могло б бути підставою для спірних відомостей.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З електронного військово-облікового документа вбачається, що позивач має номер у Реєстрі 050320209326667800012, категорію обліку - військовозобов`язаний, військове звання - солдат, ВОС - 790037.

Електронний військово-обліковий документ, наявний у матеріалах справи, сформовано 16.10.2025 о 12:38.

У ньому зазначено ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_3 (Ярмолинці).

У цьому документі відображено позначку «Порушення правил військового обліку», причину розшуку - «Не уточнили дані до 16.07.2024», дату початку розшуку - 29.12.2024.

Водночас, у тому ж електронному військово-обліковому документі міститься відмітка «Дані уточнено вчасно» та зазначено дату уточнення даних - 19.08.2024.

Суд окремо зазначає, що дата уточнення даних 19.08.2024, зазначена в електронному військово-обліковому документі, сама по собі не підтверджує уточнення даних до 16.07.2024.

Водночас, вона підтверджує наявність у документі внутрішньо суперечливих відомостей: з одного боку - причина розшуку «Не уточнили дані до 16.07.2024», з іншого - відмітка «Дані уточнено вчасно».

Крім того, у матеріалах справи є документ зі штрих-кодом щодо військово-облікових даних позивача, у якому міститься дата звірки контактних даних - 11.06.2024.

Ця дата передує 16.07.2024.

02.09.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив: закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; виправити недостовірні відомості в Реєстрі шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та перебування позивача в розшуку; направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення.

Докази направлення заяви підтверджують, що поштове відправлення №3210001396809 прийняте 02.09.2025 і вручено 03.09.2025.

16.09.2025 адвокат позивача направила до відповідача адвокатський запит №16/09/2025 щодо надання інформації та документів про розгляд заяви позивача.

Докази поштового відстеження свідчать, що це відправлення було вручено відповідачу 18.09.2025.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на заяву позивача від 02.09.2025 або на адвокатський запит від 16.09.2025.

Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання або доставлення позивача до ТЦК та СП.

Саме лише відображення в електронному військово-обліковому документі відомостей про розшук не є достатнім доказом направлення такого звернення, його дати, адресата, змісту або чинності.

Матеріали справи також не містять технічного журналу Реєстру, службового рішення, витягу з Реєстру або іншого документа, з якого можна було б встановити точну дату, посадову особу та документальну підставу внесення спірних відомостей.

Водночас, електронний військово-обліковий документ, сформований 16.10.2025, підтверджує, що станом на цю дату спірні відомості щодо позивача були відображені.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі – Закон №1951-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону, основними завданнями Реєстру є, серед іншого, ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Частина восьма статті 5 Закону №1951-VIII визначає, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Частина перша статті 6 Закону №1951-VIII передбачає, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

За пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частина четверта статті 10 Закону №1951-VIII встановлює, що за внесення завідомо недостовірної інформації про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органи ведення Реєстру несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Частина перша статті 14 Закону №1951-VIII визначає, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Абзац перший частини третьої цієї статті передбачає, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни чоловічої статі, які мають спеціальні звання (класні чини) та проходять службу в Національній поліції України, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, органах прокуратури, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом стати на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за своїм місцем проживання; громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов`язані протягом 30 днів з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, що визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, стати на військовий облік громадян України; громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); звільнені зі служби громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які мають спеціальні звання (класні чини), в тому числі у зв`язку з виходом на пенсію, з Міністерства внутрішніх справ України, Національного антикорупційного бюро України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Служби судової охорони, органів прокуратури, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, Бюро економічної безпеки України, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом стати на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за своїм місцем проживання; військовозобов`язані працівники центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, та державного правоохоронного органу, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Вказаний Закон набрав чинності 18.05.2024, тому 60-денний строк спливав 16.07.2024.

Відповідно до частини сьомої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Абзац перший статті 259 КУпАП передбачає, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов`язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.

Абзац третій пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Порядок № 1487 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), передбачає, що Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 у справі №817/580/17 зазначив, що суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, а судове рішення має містити мотиви, чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною.

Також у цій постанові Верховний Суд наголосив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на обставини, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

У постанові від 16.03.2023 у справі №160/18668/21 Верховний Суд звернув увагу на необхідність обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема наведення конкретних фактичних та юридичних підстав його прийняття.

У постанові від 19.10.2022 у справі №522/22225/21 Верховний Суд зазначив, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, попри відсутність статусу юридичної особи, є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов`язаному з реалізацією його владних повноважень.

Так, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо внесення та подальшого відображення у Реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, а також наявність підстав для зобов`язання відповідача виключити такі відомості та повідомити Національну поліцію.

При цьому, суд жодним чином не підміняє собою орган ведення Реєстру та не встановлює замість відповідача нові фактичні підстави для внесення спірних відомостей.

Як зазначено вище, суд перевіряє правомірність оспорюваних дій ретроспективно - з урахуванням тих обставин, які існували на час внесення або подальшого відображення спірних відомостей та які підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

У цій справі її матеріали не містять окремого рішення, службового документа, витягу з Реєстру або технічного журналу, з яких можна було б встановити мотиви, дату, посадову особу та документальну підставу внесення спірних відомостей.

За таких умов суд не може самостійно конструювати мотиви відповідача або замінювати їх припущеннями.

Оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, саме на ньому відповідно до частини другої статті 77 КАС України лежить обов`язок довести правомірність спірних дій.

У цій справі відповідач такого обов`язку не виконав: відзиву не подав, доказів правомірності внесення або відображення спірних відомостей не надав.

Щодо правомірності внесення відповідачем відомостей про порушення правил військового обліку позивачем, то суд зазначає про таке.

Так, суд встановив, що електронний військово-обліковий документ позивача містить відомості про порушення правил військового обліку, причину розшуку «Не уточнили дані до 16.07.2024» та дату початку розшуку 29.12.2024.

Водночас, у цьому ж документі міститься відмітка «Дані уточнено вчасно», що не узгоджується із зазначеною причиною розшуку.

Крім того, матеріали справи містять документ зі штрих-кодом, у якому зазначено дату звірки контактних даних - 11.06.2024, тобто до 16.07.2024.

Суд не встановлює на підставі цих доказів усіх технічних обставин внесення запису до Реєстру, оскільки матеріали справи не містять технічного журналу, службового рішення або витягу з Реєстру із зазначенням дати, посадової особи та підстави внесення спірних відомостей.

Разом з тим, суд вказує на те, що саме відповідач як орган, пов`язаний з веденням військово-облікових відомостей позивача, мав довести, що такі відомості були внесені або відображалися на законній та фактичній підставі.

У той же час, матеріали справи не містять: протоколу про адміністративне правопорушення щодо позивача; постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; матеріалів справи про адміністративне правопорушення позивача; доказів виклику позивача для розгляду справи про адміністративне правопорушення; доказів направлення позивачу повістки у справі про адміністративне правопорушення; доказів прийняття відповідачем будь-якого рішення, яке стало підставою для відображення позначки «Порушення правил військового обліку» щодо позивача.

Пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає можливість відображення у Реєстрі відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП із зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу та/або постанови.

Проте жодного протоколу або постанови відносно позивача відповідач не надав.

Крім того, відповідач не надав жодного іншого документа - службового рішення, звернення до поліції, технічного запису Реєстру або іншого доказу, - з якого можна було б встановити фактичну та правову підставу відображення щодо позивача відомостей про порушення ним правил військового обліку.

Отже, суд не має доказів того, що відомості про порушення позивачем правил військового обліку ґрунтуються на встановлених у передбаченому законом порядку обставинах.

За таких умов, відображення щодо позивача відомостей про порушення правил військового обліку та причини розшуку «Не уточнили дані до 16.07.2024» є необґрунтованим, недоведеним і таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Тому позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача у цій частині підлягає задоволенню.

Із приводу зобов`язання відповідача виключити спірні відомості щодо позивача з Реєстру, то суд вказує на таке.

Позивач просить не лише визнати дії відповідача протиправними, а й зобов`язати відповідача виключити з Реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку.

Суд зазначає, що визнання протиправними дій відповідача без усунення їх наслідків не забезпечить ефективного поновлення прав позивача, оскільки спірні відомості продовжуватимуть відображатися в електронному військово-обліковому документі.

Пункт 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII прямо передбачає право військовозобов`язаного звертатися щодо виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Оскільки відповідач не довів правомірності спірних відомостей, належним і ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача виключити з Реєстру відомості про порушення позивачем правил військового обліку, а саме відомості, які відображаються в електронному військово-обліковому документі як: «Порушення правил військового обліку», причина розшуку - «Не уточнили дані до 16.07.2024», дата початку розшуку - 29.12.2024.

Така конкретизація не змінює предмета позову, а лише визначає спосіб виконання рішення відповідно до фактично встановленого змісту спірних відомостей.

Щодо доводів позивача про строки притягнення до адміністративної відповідальності, то суд виходить з таких міркувань.

Позивач посилається на частину дев`яту статті 38 та пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП, вважаючи, що строки накладення адміністративного стягнення сплинули.

Так, суд враховує ці доводи як аргумент позивача щодо необґрунтованості подальшого відображення спірних відомостей у Реєстрі.

Водночас, суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи не є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення або закриття провадження у такій справі.

Матеріали справи не містять ні постанови, ні протоколу, ні інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Тому суд не встановлює факту існування конкретного провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача і не вирішує питання про його закриття.

У той же час, відсутність доказів такого провадження додатково підтверджує висновок суду про недоведеність правових підстав для відображення у Реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Із приводу вимоги про зобов`язання відповідача направити повідомлення відповідним органам Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , то суд зазначає про таке.

Позивач просить зобов`язати відповідача направити відповідним органам Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Абзац третій пункту 56 Порядку №1487 передбачає, що адміністративне затримання та доставлення здійснюється Національною поліцією за зверненням, надісланим шляхом електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та єдиною інформаційною системою МВС.

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає повідомлення Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення щодо осіб, стосовно яких надсилалося відповідне звернення згідно з абзацом третім пункту 56 цього Порядку.

Отже, обов`язок направити таке повідомлення виникає за наявності попереднього звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції щодо конкретної особи.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання або доставлення позивача.

Сам факт наявності в електронному військово-обліковому документі причини розшуку не дозволяє суду встановити: чи направляв відповідач звернення до органів Національної поліції; до якого саме органу Національної поліції воно було направлене; коли таке звернення було направлене; який зміст мало таке звернення; чи залишається таке звернення чинним на час розгляду справи.

За відсутності доказів попереднього звернення відповідача до Національної поліції суд не має правових і доказових підстав для зобов`язання відповідача направити повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Тому в цій частині позову слід відмовити.

Водночас, така відмова не спростовує висновку суду про протиправність спірних відомостей у Реєстрі щодо позивача та не перешкоджає їх виключенню.

Із приводу належності відповідача у цій справі, то суд вказує на таке.

Електронний військово-обліковий документ позивача містить зазначення ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_3 (Ярмолинці).

Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №522/22225/21 дійшов висновку, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, попри відсутність статусу юридичної особи, є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов`язаному з реалізацією його владних повноважень.

З урахуванням цього суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 як орган, зазначений у військово-обліковому документі позивача та пов`язаний із веденням відповідних військово-облікових відомостей, є належним відповідачем у цій справі.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, то суд виходить із такого.

Позивач просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Так, позов у цій справі подано через систему «Електронний суд», тому при визначенні ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8, передбачений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн.

За підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, ставка судового збору за одну немайнову вимогу, подану через «Електронний суд», становить 968,96 грн: 3028 грн х 0,4 х 0,8.

Суд зазначає, що вимога про визнання протиправними дій щодо внесення спірних відомостей та вимога про зобов`язання виключити ці відомості з Реєстру є взаємопов`язаними і становлять одну комплексну немайнову вимогу, оскільки друга вимога спрямована на усунення наслідків першої.

Водночас, вимога про зобов`язання направити повідомлення до Національної поліції заявлена як окремий спосіб захисту, оскільки її задоволення залежить від окремої фактичної передумови - наявності доказів попереднього звернення відповідача до органів Національної поліції.

Сплачена позивачем сума судового збору 1211,20 грн перевищує ставку судового збору за одну немайнову вимогу, подану через систему «Електронний суд», однак є меншою, ніж розмір судового збору у разі кваліфікації позову як такого, що містить дві самостійні немайнові вимоги.

Оскільки провадження у справі відкрито, справу розглянуто по суті, а питання залишення позову без руху на цій стадії не вирішується, суд здійснює розподіл фактично понесених позивачем витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до змісту частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. \

За змістом частини третьої статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє комплексну вимогу щодо визнання протиправними дій відповідача та виключення спірних відомостей із Реєстру, але відмовляє у вимозі про зобов`язання направити повідомлення до Національної поліції, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача половина фактично сплаченого судового збору: 1211,20 грн х 1/2 = 605,60 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку, а саме відомості, які відображаються в електронному військово-обліковому документі як: «Порушення правил військового обліку», причина розшуку - «Не уточнили дані до 16.07.2024», дата початку розшуку - 29.12.2024.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя Є.В. Печений