Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №560/4854/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4854/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2026, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати, ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2022 по день фактичного розрахунку – 27.02.2026; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2022 по день фактичного розрахунку – 27.02.2026 в розмірі грошового забезпечення за шість місяців.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що при звільненні відповідач протиправно на здійснив з ним усіх необхідних розрахунків. Військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 560/2906/23 виплатила індексацію грошового забезпечення в сумі 57040,26 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку. Оскільки, остаточний розрахунок був здійснений у 27.02.2026, відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України позивач вважає, що має право на отримання коштів за час затримки розрахунку (арк. спр.1-5).

Суд ухвалою від 30.03.2026 відкрив провадженні у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребував докази (арк. спр.13).

10.04.2026 до суду поступив відзив на позов від 08.04.2026 в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що причиною затримки належних позивачу виплат є їх спірний характер, який обумовлювався нечіткістю законодавства. Відповідно, такі виплати були проведені після набранням судовими рішеннями законної сили, з чого власне і виник значний період затримки розрахунку, зокрема, з 04.09.2022 по 27.02.2026 (арк. спр.18-19).

Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані ними докази, беручи до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.

Сторони не заперечують і це підтверджено матеріалами справи, що відповідач, 27.02.2026 виплатив на виконання судового рішення у справі 560/2906/23 індексацію належну ОСОБА_1 у розмірі 57040,26 гривень, яку не було виплачено позивачу при звільненні 04.09.2022, і звільнення позивача, відповідно до наказу №380 від 04.09.2022 (арк. спр.6), тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.

У судовому рішенні від 09.05.2023 по справі №560/2906/23 суд: 1) Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо врахування липня 2015 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; 2) Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до Довідки про види грошового забезпечення за останні два місяці перед звільненням від 07.04.2026 за №682/485/139/50/397/пс середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 602,55 гривень (арк. спр.20).

Згідно інформації банку про зарахування коштів - зарплата, 27.02.2026 зараховані 57040,26 гривень (арк. спр.7).

Відповідно до Інформації щодо проведених виплат при звільненні ОСОБА_1 від 07.04.2026 за №682/485/139/50/396/пс позивачу 07.09.2022 та 17.10.2022 виплачено 271485,79 ( 206367,95 + 65117,84) гривень та 27.02.2026 на виконання судового рішення перераховано 57040,26 гривень (арк. спр.21).

Згідно з рішенням від 25.04.2024 у справі №560/224/24 суд: 1) Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 вересня 2022 року по 04 березня 2023 року включно; 2) Стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 вересня 2022 року по 04 березня 2023 року включно в розмірі 22941 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сорок одна) грн 64 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Відтак, цим судовим рішенням встановлені також обставини про виплату позивачу: 1) на виконання судового рішення від 20.12.2022 у справі №560/10784/22 - 23528,85 гривень; 2) на виконання судового рішення від 20.06.2023 у справі №560/2903/23 - 98472,48 гривень. Сторони про ці обставини не повідомили суду, як і про понесену відповідальність роботодавця за ст.117 КЗпП України за період з 05 вересня 2022 року по 04 березня 2023 року на суму 22941,64 гривень, але вони (обставини) не потребують доказування в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України.

Отже, позивачу при звільненні зі служби 04.09.2022 належало до виплати 426998,53 гривень ( 271485,79 виплачено у 2022 році) + 57040,26 (виплачено 27.02.2026 на виконання судового рішення у справі №560/2906/23) + 23528,85 (справа №560/10784/22) + 98472,48 (справа №560/2903/23)), що було би повним розрахунком при звільненні зі служби старшого механіка інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї.

Відсоток невиплаченої суми позивачу становитиме 13,35% з розрахунку: 57040,26 грн (виплачено 27.02.2026) / 426998,53 грн х 100%.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 08.10.2025 у справі N 489/6074/23, серед іншого, зроблено відступ від правових висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі N 440/6856/22, а також вказано наступне.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців обчислюється наступним чином: 602,55 грн (середньоденний заробіток) х 184 дні (6 місяців) = 110869,20 гривень.

Відтак, 13,35% від 110869,20 гривень становитиме 14801,03 гривень, що і буде співмірною сумою відповідальності роботодавця за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно з статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, звертає увагу на те, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, потрібно враховувати, що розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі, справі №560/224/24 (відповідальність за ст.117 КЗпП України та проведені виплати на виконання судових рішень у справах №560/10784/22 і №560/2903/23) та правових позицій Верховного Суду щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку за відсутності законодавчого врегулювання, суд першої інстанції вважає, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку вчасно у повному обсязі у порушення вимог ст. 117 КЗпП України, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 від 25.03.2026 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2022 по 27.02.2026 в сумі 14801,03 (чотирнадцять тисяч вісімсот одна грн. 03 коп.) з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 липня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя А.І. Петричкович