Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №460/134/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Рівне№460/134/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернуся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач), в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.10.2025 №172050007420 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу відповідача період роботи в Республіці Казахстан з 05.03.1986 по 03.10.1994 (8 років 6 місяців 28 днів) та призначити та виплачувати відповідачу з 09.10.2025 пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення відповідача від 16.10.2025 №172050007420 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Тому, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду .

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження від 13 січня 2026 року в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , досягнувши 60 років, 09.10.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке рішенням від 16.10.2026 №172050007420 відмовило у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 31 рік 27 днів.

Згідно вказаного рішення, до загального трудового стажу позивача не зараховано:

- період роботи з 13.10.1983 по 26.05.1983 відповідно до трудової книжки від 13.10.1982 НОМЕР_1 оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » (російською мовою);

період роботи в Республіці Казахстан з 05.03.1986 по 03.10.1994 відповідно до довідки про неоримання пенсійних виплат від Республіки Казахстан від 23.09.2025 №646 та від 25.09.2025 №09-44/ЖТ-Л-280 виданої державним архівом Мангістауської області, оскільки в довідках зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » (російською мовою).

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV встановлює, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

У відповідності до ч.4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 25.02.2021 у справі № 683/3705/16-а.

Як вже встановлено судом, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи:

- період роботи в Республіці Казахстан з 05.03.1986 по 03.10.1994 відповідно до довідки про неоримання пенсійних виплат від Республіки Казахстан від 23.09.2025 №646 та від 25.09.2025 №09-44/ЖТ-Л-280 виданої державним архівом Мангістауської області, оскільки в довідках зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » (російською мовою).

Судом встановлено, що вказані періоди роботи відображені в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , яка, як вказано вище, є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Щодо стосується довідки від 25.09.2025 №09-44/ЖТ-Л-280, яка, на думку відповідача потребує надання уточнюючої довідки з посиланням на первинні документи, довідку про реогранізацію, суд зазначає, що вказана довідка лише підтверджує запис у трудовій книжці та видана на фірмовому бланку установи, підписана посадовими особами.

Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка позивача недійсною також не визнавалась.

При цьому суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також враховує відсутність вини позивача.

Також згідно з ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Крім того, відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Зі змісту викладених положень слідує, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Такі повноваження пенсійного органу повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідачі своїм право не скористалися і спірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком прийняте по формальним підставам.

Отже, не зараховані періоди з 05.03.1986 по 03.10.1994 слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Як встановив суд, страховий стаж позивача, вказаний в рішенні від 16.10.2025 №172050007420 становить 31 рік. З урахуванням періодів роботи з 05.03.1986 по 03.10.1994 страховий стаж позивача становить більше 31 року що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення.

Враховуючи вищевикладене, рішення відповідача 16.10.2025 №172050007420 щодо відмови в призначенні пенсії позивачу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.

При цьому, вимога щодо зобов`язання призначити пенсію є передчасною, оскільки функцію по обрахунку страхового стажу із урахуванням спірних періодів пенсійний орган не виконав. Враховуючи, що пенсійним органом не була надана оцінка усьому періоду трудової діяльності позивача, суд не може підміняти цей орган і обрахувати страховий стаж на предмет достатності для призначення пенсії за віком.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Така позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.10.2025 №172050007420 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл.,14005, ЄДРПОУ/РНОКПП 21390940)

Суддя С.М. Дуляницька