Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №208/5620/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/5620/25

провадження № 2/208/769/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого судді ПохвалітоїС.М., за участю секретаря судового засідання Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, -

в с т а н о в и в:

І.Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду із позовом до про припинення права власност, яке знаходиться в спільній частковій власності, визнання права власності.

У своєму позові позивач просить суд:

Припинити право власності відповідача на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Визнати за позивачем право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з позивача на користь позивача вартість частки квартири в розмірі 49800,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача— ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Спадкоємцями померлого є позивач (його мати) та його син (онук позивача) — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До складу спадщини входить 1/2 квартири АДРЕСА_1 . Сторонам перейшло в порядку спадкування по 1/4 частки вказаної квартири. Відповідно, позивачу належить 3/4 частки квартири (21,6 кв.м загальної площі з яких 11,4 кв.м житлової площі), а відповідачу — 1/4 частки (7,2 кв.м загальної площі, з яких 3,8 кв.м житлової). Відповідач не зареєстрований у вказаній квартирі та не проживає там з 2017 року. Відповідач виїхав з України та перебуває закордоном. Вартість 1/4 частки вказаної квартири складає 49800,00 грн. Відповідно до довідки від 13.02.2025 від ДП «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект», відсутня технічна можливість виконати поділ/виділ частки з об`єкта нерухомого майна. З цих підстав позивач змушений звернутись до суду.

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, надали заяву про слухання справи без їх участі. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явились, повідомлені належним чином. Надали відзив відповідно до якого заперечують щодо задоволення позовних вимог, зазначає, що жодного конфлікту між позивачем та відповідачем на підставі спільного володіння і користування спільним майном не відбулося. Також вказує, що своїм правом власності 1/4 квартири АДРЕСА_2 жодни чином не порушує права в користуванні позивача належною нею часткою квартири АДРЕСА_2 .

ІІІ. Процесуальні дії по справі.

09 травня 2025року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

21 жовтня 2025 року ухвалою суду витребувано від Головного центра обробки спеціальної інфорації Державної прикордоної служби України про перетинання державного кордону України ОСОБА_2 .

23 грудня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження та смерть.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2024 року спадкоємцями померлого є позивач (його мати) та його син (онук позивача) — ОСОБА_2 . До складу спадщини входить 1/2 квартири АДРЕСА_1 .

Сторонам перейшло в порядку спадкування по 1/4 частки вказаної квартири, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав. Відповідно, позивачу належить 3/4 частки квартири (21,6 кв.м загальної площі з яких 11,4 кв.м житлової площі), а відповідачу — 1/4 частки (7,2 кв.м загальної площі, з яких 3,8 кв.м житлової).

Відповідно до акту про не проживання від 21.01.2025 за № 52, відповідач не зареєстрований у спірній квартирі та не проживає там з 2017 року, що також підтверджується відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону України, відповідач виїхав з України і назад не повертався, тобто перебуває за кордоном.

Відповідно до довідки від 13.02.2025 року від ДП «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект», відсутня технічна можливість виконати поділ/виділ частки з об`єкта нерухомого майна.

Також судом встановлено, що позивач самостійно утримує квартиру згідно квитанцій про сплату комунальних послуг наданих позивачем.

Згідно звіту про оцінку вартість 1/4 частки вказаної квартири складає 49800,00 грн.

Згідно квитанції за № 27 від 23.06.2025 року позивач вніс на депозитний рахунок суду суму грошової компенсації вартості вищезазначеної частки у спільному майні, яка складає 49800,00 грн.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16, та неодноразово підтриманій Верховним Судом.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Аналогічні висновки щодо застосування норм статті 365 ЦК України викладено також у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 343/2271/16-ц (провадження № 61-32св19), від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61-33924св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 17 травня 2021 року у справі № 183/4432/16-ц (провадження № 61-385св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 289/398/16, провадження № 61-16865св20) та інших.

Як зазначено в постановах Верховного суду від 07.02.2019 року у справі №686/17974/17, від 18.07.2019 року у справі №210/2236/15-ц, при вирішенні справ про припинення права на частку у спільному майні в частині не завдання шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї суди насамперед зобов`язані дослідити наявність у відповідача іншого житла. У разі відсутності такого житла позбавлення особи права на частку у спільному майні, яке є єдиним зареєстрованим за ним житлом, буде розцінюватися як завдання шкоди його інтересам та інтересам членам його сім`ї.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На теперішній час позивачу належить 3/4 частки квартири (21,6 кв.м загальної площі з яких 11,4 кв.м житлової площі), а відповідачу — 1/4 частки (7,2 кв.м загальної площі, з яких 3,8 кв.м житлової) квартири АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що припинення права спільної часткової власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки ОСОБА_1 надала суду докази неможливості спільного користування спірною квартирою, а також докази того, що припинення права відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника.

Звітом про оцінку майна визначено оціночну (ринкову) вартість об`єкта оцінки яким є спірна квартира АДРЕСА_1 , яким вартість 1/4 визначена у розмірі 49800,00 гривень 00 копійок.

Позивачем на депозитний рахунок суду внесено грошову компенсацію вартості частки у спільному майні у розмірі 49800,00 гривень 00 копійок.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін

Такі правові регулювання містяться і в ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

При розгляді цих спірних правовідносин судом враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 557/1209/16-ц від 10.10.2018.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, встановлені та підтверджені обсягом наявних доказів обставини, поза розумним сумнівом приводять суд до переконання про доведеність обставин, що частка відповідача у праві спільної часткової власності на нерухоме майно є незначною і не може бути виділена в натурі, розподілити вказану квартиру неможливо, спільне володіння і користування сторонами спірною квартирою є неможливим, припинення права власності відповідача не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки відповідач не проживає в даній квартирі, витрати по утриманню майна не несе.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

VII. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3. ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено з матеріалів справи позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір, який доведений та пов`язаний з розглядом справи, він підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 76, 77, 80, 81, 89, 141, 206, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 , на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею квартири 28,8 кв.м., житловою площею 15,2 кв м.

Стягнути на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 , грошову компенсацію у розмірі 49800,00 (сорок дев`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок за належну йому 1/4 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 із депозитного рахунку Заводського районного суду міста Кам`янського, що внесена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_2 , згідно з квитанцією № 27 від 23 червня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_2 , понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення ,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя Похваліта С. М.