Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №171/546/25 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/546/25

Номер провадження 2/171/1448/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Шкарлат Я.Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Бахтіяровій Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Апостолове матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою, у якій просила змінити спосіб стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області про визнання батьківства, стягнення аліментів на дитину від 12.03.2012 року по справі №2-844/2011 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дачне Широківського району Дніпропетровської області, громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Шевченко Апостолівського району Дніпропетровської області, та стягнути з ОСОБА_2 , на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 400 грн. щомісяця, починаючи з 07 липня 2011 року, до його повноліття з індексацією розміру аліментів, але менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що на даний час розмір аліментів, який був визначений за рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2012 року по справі №2-844/2011, значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Зазначає, що аліментів, визначених рішенням суду на утримання дитини, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання сина, що ставить позивачку у скрутне матеріальне становище.

Відповідач залишив дитину без належної батьківської уваги, а також ніяким чином не бере участі в її утриманні та вихованні. Повідомляє суд, що вона власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати неповнолітню дитину, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання їх дитини.

Оскільки, відповідач працездатний, отже має можливість сплачувати аліменти в належному розмірі. На даний час позивач самостійно виховує двох дітей, працює кухарем в Апостолівському ліцеї №4 Криворізького району Дніпропетровської області та отримує мінімальну заробітну плату в розмірі 8000 грн. Неодноразові прохання до відповідача стосовно належного матеріального забезпечення дитини є безрезультатними. Зважаючи на вище викладене, вважає, що оскільки на момент звернення до суду з позовом, між ними не досягнуто згоди з приводу зміни способу стягнення аліментів та не досягнуто домовленості щодо його обов`язку належно утримувати неповнолітню дитину, вона звернулась до суду.

20.08.2025 року на адресу суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 – адвоката Довбня О.В. У відзиві зазначено, що дійсно, з часу прийняття рішення , пройшло більше 13 років, а тому, за цей час змінилися не тільки обставини, на підставі яких було прийнято рішення, але і з`явилися інші, зокрема погіршився стан здоров`я ОСОБА_2 , змінилось його матеріальне становище, з`явилась ще одна дитина, при цьому на утриманні перебуває його матір та матір дружини. Просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу).

22.07.2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Довбня О.В. про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Позивач в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні. Просила стягнути з відповідача на її користь на утримання сина аліменти у розмір 1/4 частини заробітку (доходу). Водночас заперечувала проти визначення способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, зазначаючи про недоцільність такого способу, та наполягала на стягненні аліментів у частці від доходу відповідача відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що на його утриманні перебуває ще одна дитина, на користь якої він добровільно надає матеріальну допомогу в розмірі від 5 000 грн до 7 000 грн щомісячно. Також відповідач зазначив, що проходить військову службу у Збройних Силах України. На даний час перебуває на лікуванні, проходить військово-лікарську комісію (ВЛК), після чого планує повернутися до виконання службових обов`язків. Повідомив, що його дохід наразі становить близько 30 000 грн. Крім того, відповідач зазначив, що на його утриманні перебуває хвора мати, яка потребує додаткової допомоги та матеріального забезпечення. Відповідач також пояснив, що після звернення позивача до суду ним добровільно протягом трьох місяців здійснювалася сплата коштів на утримання дитини у розмірі 5 000 грн щомісячно. З урахуванням наведених обставин відповідач просив визначити спосіб стягнення аліментів, який просив у відзиві, або у твердій грошовій сумі, встановивши їх розмір у межах від 5 000 грн до 7 000 грн щомісячно.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив визначити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 який просили у відзиві, або у твердій грошовій сумі, встановивши їх розмір у межах від 5 000 грн до 7 000 грн щомісячно

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до наступного висновку.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області про визнання батьківства, стягнення аліментів на дитину від 12.03.2012 року по справі №2-844/2011 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дачне Широківського району Дніпропетровської області, громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Шевченко Апостолівського району Дніпропетровської області, та стягнути з ОСОБА_2 , на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 400 грн. щомісяця, починаючи з 07 липня 2011 року, до його повноліття з індексацією розміру аліментів, але менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

У відповідності до ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».

Згідно долучених в судовому засіданні відповідачем письмових доказів судом встановлено, що 04.02.2012 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що виконкомом Нивотрудівської сільської ради в Книзі реєстрації шлюбів 04 лютого 2012 року зроблено відповідний актовий запис № 05. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_7 , дружини – ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Також відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .

10.09.2019 року рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області шлюб між ними розірвано. Рішення набрало законної сили 11.10.2019 року.

Відповідно до засвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С.М., заяви від 01.08.2025 року, ОСОБА_9 розуміючи обставини, які мають істотне значення, без застосування до неї фізичного та психологічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею повідомляє, що за спільною згодою отримує від громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти на утримання їх спільної малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 7500 гривень готівкою та додаткові витрати. Аліменти сплачуються вчасно, претензій до ОСОБА_2 не має.

Відповідно до довідки від 08.01.2025 року підписаної Начальником відділення кадрової роботи секції персоналу штабу ОСОБА_10 , ОСОБА_2 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 07.12.2023 року по теперішній час.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрували шлюб 13 листопада 2024 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 13 листопада 2024 року складено відповідний актовий запис 658. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_7 , дружини – ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 ОСОБА_12 , являється матір`ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до акту обстеження уповноваженої особи виконавчого комітету Апостолівської міської ради Петрова С.Г. від 13.08.2025 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_15 , дітьми дружини ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та тещею ОСОБА_16 , які знаходяться на його утриманні, що підтверджується показами сусідів.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батьками зазначені: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

Посилання відповідача на необхідність утримання та надання допомоги матері і тещі суд оцінює критично. Надані медичні документи свідчать про наявність у зазначених осіб захворювань, характерних для осіб відповідної вікової категорії, однак не підтверджують наявності тяжких захворювань, потреби у постійному сторонньому догляді чи інших виняткових обставин, які б свідчили про істотне додаткове фінансове навантаження на відповідача.

При цьому суд враховує, що як матір відповідача, так і його тещу було госпіталізовано вже після звернення позивача до суду з позовною заявою. Зокрема, теща проходила стаціонарне лікування у зв`язку із сечокам`яною хворобою. Сам по собі факт госпіталізації та стаціонарного лікування не є належним і достатнім доказом існування виняткових обставин, які б могли вплинути на обсяг виконання відповідачем його обов`язків або бути підставою для іншої правової оцінки спірних правовідносин.

Судом враховано надані відповідачем медичні документи, з яких вбачається, що він проходить лікування та військово-лікарську комісію у зв`язку з уламковим переломом кісточок лівої гомілки, що зрісся після МОС. Водночас зазначені документи не підтверджують втрати відповідачем працездатності, неможливості отримання доходу чи наявності інших обставин, які б звільняли його від обов`язку належного утримання дитини або істотно впливали на визначення розміру аліментів.

Суд також оцінює наданий відповідачем рахунок-фактуру на придбання медичного виробу критично, оскільки зазначений документ не підтверджує факту придбання такого виробу саме відповідачем, не містить відомостей про те, для якої особи його було придбано, а також не підтверджується належними медичними документами щодо необхідності його придбання чи використання. Відтак зазначений документ сам по собі не є належним та достатнім доказом понесення відповідачем відповідних витрат.

Дослідивши долучені до матеріалів справи квитанції про перерахування коштів, суд встановив, що відповідач фактично здійснював утримання доньки, що підтверджено також нотаріально посвідченою заявою її матері про отримання відповідних коштів. Вказана обставина свідчить про наявність у відповідача обов`язку щодо утримання іншої дитини та підлягає врахуванню судом при вирішенні питання щодо визначення розміру аліментів.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Відтак, суд враховує, що розмір стягуваних з відповідача аліментів за рішенням суду від 12.03.2012 року становить менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину.

Оскільки з моменту ухвалення 12.03.2012 року рішення суду змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дитини із віком змінилися та збільшилися в силу їх росту та розвитку, змінився прожитковий мінімум для дитини, а обов`язок по утриманню дитини не може бути покладений виключно на матір.

При цьому, відсутні також підстави для стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), оскільки положення ч. 5 ст. 183 СК України передбачають такий розмір аліментів для однієї дитини, а в даній справі встановлено перебування на утриманні ОСОБА_2 ще однієї дитини, доньки ОСОБА_8 . Відтак, задоволення позовних вимог в заявленому розмірі порушуватиме права ОСОБА_8 на їх рівне утримання з ОСОБА_2 , оскільки унеможливлюватиме присудження такого ж розміру аліментів на утримання доньки відповідача так як стягнення аліментів на кожну дитину в розмірі 1/4 частки перевищуватиме половину заробітку (доходу) платника аліментів, що суперечитиме вимогам законодавства.

За вищевикладених обставин суд доходить висновку, що є підстави для зміни способу стягнення аліментів, а вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

При такому вирішенні справи, з врахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2012 року справа №2-844/2011 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Припинивши з цього моменту стягнення аліментів за рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2012 року у цивільній справі №2-844/2011, а виконавчий лист у справі №2-844/2011відкликати.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2026 року.

Суддя Я.Ю.Шкарлат