Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №420/11036/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11036/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позов ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 25 лютого 2022 року по 28 березня 2026 року - день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 25 лютого 2022 року по 28 березня 2026 року - день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно, починаючи з 25 лютого 2022 року розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, та що 28 березня 2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/18096/25 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума перерахованого грошового забезпечення.

Позивач вважає за необхідне стягнути на його користь з відповідача втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за весь час затримки виплати - за період 25 лютого 2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача зазначено, що 297 комендатура охорони та обслуговування заперечує проти позову та вважає, що зазначений адміністративний позов є безпідставним, а викладені в ньому доводи підлягають відхиленню.

Представник відповідача вказує, що оскільки сума, виплачена на виконання судового рішення, не була нарахована до ухвалення такого рішення, вона не може вважатися «нарахованим, але не виплаченим доходом» у розумінні статті 3 Закону № 2050-III, і, отже, на неї не може бути нарахована передбачена цим Законом компенсація. До ухвалення судового рішення у справі № 420/18096/25 не існувало юридично встановленого факту порушення прав позивача щодо розміру грошового забезпечення, що є необхідною передумовою для застосування компенсаційного механізму, передбаченого Законом № 2050-III. Позивач не надав жодного розрахунку, не вказав конкретні суми, на які, на його думку, повинна нараховуватися компенсація, та не визначив, які саме види виплат підлягають компенсації (грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку, одноразова грошова допомога при звільненні тощо).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив вiйськову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2024 року № 21 підполковника ОСОБА_1 , офіцера відділу планування застосування штабу військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 червня 2024 року №461 у відставку, з 31 липня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі №420/18096/25, яке набрало законної сили 17.12.2025 року, зокрема зобов`язано НОМЕР_3 комендатуру охорони та обслуговування Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем позивачу 28.03.2026 року виплачено 138129,90 грн.

При цьому, з розрахунку на виплату перерахунку грошового забезпечення, за рішеннями суду, у справі: №420/18096/25 ОСОБА_1 від 23.04.2026 року № 2709/174/29/2/112 вбачається, що позивачу було нараховано на виконання зазначеного рішення суду 179389,48 грн та утримано 32290,11 грн ПДФО та 8969,47 грн військового збору.

Як вбачається з довідки-перерахунку №2709/174/29/2/288 від 25.12.2025 року грошового забезпечення колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/18096/25 від 25.11.2025 року, донарахована сума грошового забезпечення 179389,48 грн позивача утворилась також внаслідок перерахунку грошової допомоги на оздоровлення (виплачених у серпні 2022 року) та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань (виплаченої у грудні 2022 року), сума донарахування за вказані одноразові види грошового забезпечення - 10533,75 грн (з утриманням ПДФО та військового збору - 8110,99 грн).

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 3 Закону України від 19.10.2000 за № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон - №2050-ІІІ) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Стаття 4 Закону № 2050-ІІІ визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Із норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року за №159 випливає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Щодо доводів відповідача, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю правовою природою є разовими виплатами і не підлягають компенсації відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159 суд зазначає.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 року у справі №280/8933/24 зробила такі висновки: “39. Необхідно зазначити, що у практиці суду касаційної інстанції сформувався усталений підхід, за якого однією з умов для порушення особою питання про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є проведення з нею повного розрахунку (тобто хоча і не своєчасне, але фактичне отримання тих доходів, про компенсацію втрати частини яких просить особа).

До прикладу, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі № 380/103/22 зазначено, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Оскільки суб`єкт владних повноважень не здійснив виплату доходу, компенсація втрати частини якого була предметом спору у цій справі, то пред`явлені позовні вимоги є передчасними.

40. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Водночас не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації.

41. Вирішуючи питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, насамперед необхідно з`ясувати, на який саме вид доходу провадиться така компенсація.

…46. Так, в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III законодавець визначив одним із видів доходів, за порушення строків виплати якого передбачає компенсацію громадянам втрати частини доходів, - заробітну плату (грошове забезпечення).

Отже, в контексті спірних правовідносин, для їх правильного вирішення, суду, зокрема, але не виключно потрібно дати відповідь на питання, чи є наведена додаткова винагорода військовослужбовцю складовою його грошового забезпечення.

… 58. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що предметом цього спору є не стягнення самої додаткової винагороди, що підлягає виплаті особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях чи у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я чи у відпустці для лікування, а винятково корегування такої виплати на індекс інфляції (індекс споживчих цін), що згідно з чинним законодавством допускається лише в частині тих доходів, які не мають разового характеру.

Оскільки пунктом 2 розділу І Порядку № 260 чітко визначено, що виплачена позивачу додаткова грошова винагорода має одноразовий характер, то немає підстав для застосування у цій справі приписів Закону № 2050-ІІІ та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідної додаткової винагороди”.

Отже, з викладеного вбачається (враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 року у справі №280/8933/24), що не підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразових видів грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходу, та що бездіяльність відповідача щодо невиплати такої компенсації є протиправною, відповідно, адміністративний позов належить задовольнити шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_3 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року у справі №420/18096/25 у сумі 130018,91 грн.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням вимог ч.2 ст. 9 КАС України шляхом: визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року у справі №420/18096/25 у сумі 130018,91 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі по 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року у справі №420/18096/25 у сумі 138129,90 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: НОМЕР_3 комендатура охорони та обслуговування Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя П.П. Марин