Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №420/5513/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5513/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу";

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є солдатом ВЧ НОМЕР_1 , має право на звільнення з військової служби та бажає звільнитися з військової служби у запас відповідно до абз. 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю II групи, а саме своєю матір`ю. позивач звертався до командира з письмовими рапортами від 13.08.2025 року та 19.11.2025 року, з проханням звільнити з військової служби за сімейними обставинами, відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ ««Про військовий обов`язок і військову службу». Однак, за результатами розгляду рапортів було відмовлено у їх задоволенні, посилаючись на відсутність сукупності підстав для позитивного рішення командування, зокрема, фактична наявність рідного брата, тобто особи 1 ступеня спорідненості та відсутність, на думку командування достатніх доказів, які б підтверджували необхідність здійснення ним догляду за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи. Отримавши вказані необґрунтовані відмови в задоволенні поданих мною рапортів, ним було прийняте рішення, направити рапорт про звільнення через застосунок Армія + (ID p2260040) з визначеним законодавством переліком необхідних для звільнення документів. 19.12.2025 року в застосунку Армія + з`явився результат розгляду поданого мною рапорту на звільнення з відміткою - «ВІДХИЛЕНО», причини відхилення «БЕДІЯЛЬНІСТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО КОМАНДИРА». З результату було зрозуміло, що поданий ним рапорт взагалі було проігноровано командуванням та він не розглядався, на підставі чого, 22.01.2026 року на порталі Урядового контактного центру Міністерства оборони він подав електронну скаргу, зареєстровану за № ПО-19737984, яка була прийнята до розгляду. За результатами розгляду поданої скарги 18.02.2026 року його було викликано до командування військової часини та особисто отримано письмову відповідь, з якої вбачалося, зокрема, що поданий мною рапорт через застосунок Армія+ не надходив до військової частини.

Позивач вважає вказані відписки необґрунтованими та незаконними, затягування розгляду попередніх рапортів (кожен з яких розглядався більше місяця), не реагування на поданий ним рапорт через застосунок Армія+ (який, був отриманий командуванням, про що свідчить результат його розгляду в застосунку), свідчить про неправомірне обмеження його в реалізації права на звільнення від проходження військової служби за наявності на це визначених законодавством підстав, що стало підставою для звернення до суду з даними позовом.

Ухвалою суду від 04.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що 13.08.2025р. Позивач вперше звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його зі Збройних Сил України на підставі пп. г п. 2 ч. 4ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232, «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» Вказаний рапорт було розглянуто командиром військової частини НОМЕР_1 та надано обґрунтовану письмову відповідь Позивачу від 15.08.2025р. за вих №238, про відмову з його задоволенні.

06.11.2025р. Позивач вдруге звернувся до військової часини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з військової служби з тих самих підстав. Цей рапорт також було розглянуто військовою частиною НОМЕР_1 та Позивачу було надано відповідь від 29.11.2025р. Однак і в другому рапорті Позивач не виправив недоліки, що були вказані у відповіді на його перший рапорт.

Відповідач зазначив, що позивач, при подачі рапорту через електронну систему Армія +, повинен був подати вказаний рапорт на ID свого безпосереднього командира, а вже безпосередній командир мав або погодити рапорт або обґрунтовано відхилити. В разі погодження рапорту безпосереднім командиром Позивача, рапорт направляється на СЕДО військової частини, після чого він підлягає розгляду командиром військової частини. Однак вказаний рапорт, до СЕДО військової частини не надходив, про що свідчить роздруківка з Журналу вхідних документів з СЕДО військової частини за період 17.12.2025р. по 23.12.2025р. На підставі викладеного, військова частина НОМЕР_1 не мала можливості розглянути вказаний рапорт та прийняти по ньому рішення. Також Позивачем не вказаний ID командира, якому він направляв рапорт, що унеможливлює перевірку певного військовослужбовця на предмет отримання ним на погодження рапорту Позивача через систему Армія+ Можливо при складанні рапорту Позивачем було допущено помилку в написанні ID командира і рапорт був направлений не за потрібною адресою.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що законодавством визначено альтернативний перелік документів, які можуть бути подані для підтвердження необхідності постійного догляду за особою. На підтвердження наявності вказаних обставин, військовослужбовцем ОСОБА_1 до рапортів про звільнення неодноразово подавався разом з іншими документами, висновок № 299 (за формою № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 19.06.2025 року. Висновок ЛКК (форма № 080-4/о) або МСЕК - це офіційний документ, який підтверджує потребу особи у постійному сторонньому догляді через порушення функцій організму, що унеможливлюють самообслуговування. Документ видається закладом охорони здоров`я за місцем проживання/лікування на підставі оцінки стану здоров`я та є підставою для отримання відстрочки, догляду або допомоги. Вимоги Військової частини про надання будь - яких інших документів, є незаконними та не відповідають вимогам законодавства, оскільки факт необхідності здійснення постійного догляду за особою, повністю підтверджений належними доказами, а той факт, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд на непрофесійній основі за своєю матір`ю, крім доказів, долучених до позову також, підтверджується і Рішенням про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 26.06.2025 року. Посилання представника відповідача на положення ч. 1 ст. 172 Сімейного Кодексу України, не мають нічого спільного з питанням здійснення обов`язку постійного догляду за особою, оскільки, згідно з практикою Верховного Суду та нормами законодавства, «обов`язок утримання» (аліментні зобов`язання, переважно фінансові) та «обов`язок здійснення постійного догляду» (фізична допомога, нагляд) є різними юридичними поняттями. Вони мають різні підстави виникнення, правові наслідки та регулюються різними галузями права. Адміністративний позов містить достатньо обґрунтовані доводи позивача ОСОБА_1 , що наявність рідного брата, який проживає окремо, здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю ІІ групи на підставі висновку № 298 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 19.06.2025 року, Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 51/25/1639/В, (документ, який з 1 січня 2025 року замінює довідку МСЕК та підтверджує інвалідність особи).

Також представник позивача вказав, що на виконання вимог Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» ОСОБА_1 створив рапорт на Державному вебпорталі електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» за допомогою зразків рапортів, які доступні на ньому, заповнивши всі необхідні текстові поля, зазначивши тему та суть свого клопотання. Для направлення на погодження рапорту на Державному вебпорталі військовослужбовець ввів ID-номер свого безпосереднього командира ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), який йому було надано текстовим повідомленням на номер його мобільного телефону та підписав його електронним підписом. 19.12.2025 року в застосунку Армія + з`явився результат розгляду поданого рапорту на звільнення з відміткою - «ВІДХИЛЕНО», причини відхилення «БЕДІЯЛЬНІСТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО КОМАНДИРА»., Посилання командування на ненадходження рапорту через «Армія+» є безпідставними, оскільки позивачем долучено до матеріалів позову роздруківки електронних скріншотів на підтвердження відправки, отримання безпосереднім командиром рапорту, але наявний в стосунку результат його розгляду (ВІДХИЛЕНО), свідчить про те, що в порушення визначеного порядку розгляду рапорту військовослужбовця, безпосереднім командиром було проігноровано дане звернення (безпосередній командир мав або погодити рапорт або обґрунтовано його відхилити. В разі погодження рапорту безпосереднім командиром позивача, рапорт направляється на СЕДО військової частини, після чого він підлягає розгляду командиром військової частини). Той факт,що в результаті бездіяльності безпосереднього командира позивача, його рапорт не був зареєстрований в СЕДО військової частини, свідчить про наявність ознак протиправності дій командування, на які посилається позивач в поданому адміністративному позові, оскільки подальший рух поданого ним рапорту останній не міг контролювати самостійно через встановлений імперативних алгоритм його розгляду, а результат «ВІДХИЛЕНО» свідчить про фактичну незаконну відмову в його задоволенні.

Відповідачем до суду надано заперечення, в яких відповідач зазначив, що аналіз дій Позивача та його родини, свідчить про цілеспрямовані дії, направлені на ухиленням від виконання військового обов`язку двох придатних до військової служби громадян України, в той час як Держава перебуває в стані війни та потребує захисту та допомоги кожного її сина та доньки. При цьому, умовою для звільнення військовослужбовця з військової служби є: або відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Із наданих Позивачем документів вбачаєтеся, що окрім нього у його матері є ще другий син ОСОБА_3 . Таким чином у ОСОБА_4 наявні інші особи, які могли б здійснювати за нею постійний догляд. Тому, для звільнення Позивача за вказаною підставою, йому необхідно довести факт того, що ОСОБА_3 сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Однак, з наданих документів такі обставини підтверджені не були. Таким чином вважаю, що військовою частиною НОМЕР_1 було більш ніж детально розглянуто рапорти Позивача та надано на них вичерпну відповідь та підстави для розгляду його ще раз відсутні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025 № 21, вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов`язків: солдата служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити на посаду водія відділення інженерної техніки військової частини НОМЕР_1 , з 17 червня 2025 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 17 червня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 4 у сумі 2730 гривень, шпк "солдат".

13.08.2025 року ОСОБА_1 подано на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення зі служби в запас згідно підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Листом від 15.08.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт, в якому зазначено:

«… У відповідності до п. 26) ч. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009р. №170, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи необхідно подати наступні документи:

1. Документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами) - документи Вами подано;

2. Один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

Вами подано відповідні документи щодо інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка, дітей,) чи другого ступеня споріднення (рідної сестри). Однак Вами не доведено відсутності можливості догляду за рідною матір`ю Вашим братом - її сином - ОСОБА_3 , на якого за Законом (ч. 1 ст. 172 Сімейного Кодексу України «Дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу») покладений обов`язок догляду за матір`ю. Також, із наданих Вами Відомостей про зареєстрованих у жилому приміщенні осіб, власником якого являється Ваша матір - ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 31.08.2021р. там зареєстровані Ваш брат - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . З 24.06.2025р., тобто вже після того як Вас було призивано за мобілізацією до Лав Збройних Сил України (Вас призвали 17.06.2025р.), у вказаному домоволодінні була зареєстрована ОСОБА_8 тітка по матері - ОСОБА_9 . Через два дні після реєстрації ОСОБА_9 у вказаному домоволодінні, 26.06.2025р., Вознесенським МЦПМСД було складено Акт проведення обстеження сім`ї ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що він нібито здійснює догляд за своєю тіткою ОСОБА_9 . Вказаний Акт був складений з метою рекомендації про призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Таким чином, замість того щоб виконувати свій обов`язок турботи та догляду за хворою матір`ю, після призову Вас на військову службу під час мобілізації він почав оформлювати призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, щодо його тітки, а не матері.

3. Один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення (документи Вами надані), її потребу у постійному догляді (документи Вами не надані) та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки (документи Вами не надані);

4. Один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946 (документи Вами надані);

5. Висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді (документи не надано).

Таким чином, на теперішній час, до усунення вказаних недоліків, Ваш рапорт не підлягає задоволенню.

Після усунення зазначених недоліків, Ви маєте право повторно подати рапорт про звільнення».

06.11.2025 року ОСОБА_1 подано на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення зі служби в запас згідно підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Листом від 29.11.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт, в якому зазначено:

«… У відповідності до п. 26) ч. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009р. №170, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи необхідно подати наступні документи:

1. Документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами) - документи Вами подано;

2. Один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

Вами подано відповідні документи щодо інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка, дітей,) чи другого ступеня споріднення (рідної сестри). Однак Вами не доведено відсутності можливості догляду за рідною матір`ю Вашим братом - її сином - ОСОБА_3 , на якого за Законом (ч. 1 ст. 172 Сімейного Кодексу України «Дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу») покладений обов`язок догляду за матір`ю.

Також, із наданих Вами Відомостей про зареєстрованих у жилому приміщенні осіб, власником якого являється Ваша матір - ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 31.08.2021р. там зареєстровані Ваш брат - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

З 24.06.2025р., тобто вже після того як Вас було призивано за мобілізацією до Лав Збройних Сил України (Вас призвали 17.06.2025р.), у вказаному домоволодінні була зареєстрована ОСОБА_8 тітка по матері - ОСОБА_9 .

Через два дні після реєстрації ОСОБА_9 у вказаному домоволодінні, 26.06.2025р., Вознесенським МЦПМСД було складено Акт проведення обстеження сім`ї ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що він нібито здійснює догляд за своєю тіткою ОСОБА_9 . Вказаний Акт був складений з метою рекомендації про призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Таким чином, замість того щоб виконувати свій обов`язок турботи та догляду за хворою матір`ю, після призову Вас на військову службу під час мобілізації він почав оформлювати призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, щодо його тітки, а не матері.

3. Один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення (документи Вами надані), її потребу у постійному догляді (документи Вами не надані) та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки (документи Вами не надані);

4. Один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946 (документи Вами надані);

5. Висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді (документи не надано).

Таким чином, на підставі викладеного, Ваш рапорт не підлягає задоволенню».

19.12.2025 року ОСОБА_1 направлено рапорт про звільнення через застосунок Армія + (ID p2260040).

19.12.2025 року в застосунку Армія + з`явився результат розгляду поданого рапорту на звільнення з відміткою - «ВІДХИЛЕНО», причини відхилення «БЕДІЯЛЬНІСТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО КОМАНДИРА».

Не погодившись із відмовою відповідача щодо звільнення з військової служби в запас, позивач звернувся до суду.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі також Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі також - Положення №1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначені підстави для звільнення з військової служби.

Так, відповідно до пп. "г" пункту 2 частини четвертої вказаної статті, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з, інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідность здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі також - Інструкція №170), визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються такі документи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження року, матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 518776 від 27.05.2024 року, ОСОБА_4 встановлено II групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності - загальне захворювання.

Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 19.06.2025 № 299 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), вказано, що ОСОБА_4 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 19.06.2026 року.

Згідно акту проведення обстеження сім`ї № 99 від 26.06.2025, ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду.

Суд враховує, що у постанові Верховного суду від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23 викладений наступний правовий висновок:

« 54. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).

55. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

56. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

57. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

59. Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.

60. Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

61. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

62. Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

63. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

64. У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

65. Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

66. Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

67. За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

68. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

69. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

70. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

71. Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

72. Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

73. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

74. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.».

Відтак, в розумінні вищевикладеного висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг є належним документом, що підтверджує потребу постійного стороннього догляду.

Суд зазначає, що висновок ЛКК є похідним документом, який підтверджує потребу в догляді, а не встановлює або змінює строк інвалідності, а згідно довідки МСЕК ІІ група інвалідності матері позивача встановлена безстроково.

При цьому, суд зауважує, що зі змісту норми абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII слідує, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постанові Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24.

Так, відмовляючи у звільненні позивача зі служби відповідач серед іншого вказав про те, що позивачем не доведено відсутності можливості догляду за рідною матір`ю його братом - її сином - ОСОБА_3 , на якого за Законом (ч. 1 ст. 172 Сімейного Кодексу України «Дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу») покладений обов`язок догляду за матір`ю.

Проте, судом встановлено, що позивач надав відповідачу разом із рапортом акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 07.10.2025 року, що затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 в Миколаївській області, № 14105, згідно з яким підтверджено факт необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_4 , встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , а його рідний брат ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_4 , надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за громадянкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійне пересуватися самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 298 виданий 19.06.2025 р., акт проведення та обстеження сім`ї № 98 виданий управлінням соціального захисту населення Вознесенської міської ради від 26.06.2025 року).

Також, відповідно до військово-облікових документів ОСОБА_3 , має відстрочку від військової служби на підставі п.14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Разом з тим, висновки відповідача щодо обставин оформлення братом позивача послуг з догляду на непрофесійній основі за громадянкою ОСОБА_9 є безпідставними, не вказують на його реальну можливість здійснювати постійний догляд за матір`ю на теперішній час, зокрема взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.

Отже, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 07.10.2025 року є належним доказом відсутності інших членів сім`ї.

Відтак, суд дійшов висновку, що розглядаючи рапорт позивача від 06.11.2025 року про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано документів, які підтверджують необхідність здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю позивача та як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданого позивачем рапорту і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу у звільненні з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За таких підстав, з урахуванням зазначеного, наявні підстави для зобов`язання військової частини частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 12 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, суд зазначає таке.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано:

1. договір про надання правової допомоги від 17.12.2025, укладений між Позивачем та адвокатом Бінько М.А. відповідно до якого отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, який клієнт авансово сплачує адвокату у фіксованій сумі 10 000,00 грн. відповідно до домовленості сторін, не залежно від результату вирішення справи.

3. квитанцію про сплату правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн..

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

Так, між позивачем та його адвокатом встановлений порядок, спосіб сплати коштів за отриману професійну правничу допомогу - фіксований розмір гонорару.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Разом з тим, частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 4000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 06.11.2025 року про звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

Стягнути з бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя П.П. Марин