Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №280/1376/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р. № 280/1376/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. за участю секретаря судового засідання розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

треті особиОСОБА_2 , ,

провизнання бездіяльності протиправною; скасування наказів; стягнення 85 000,00 грн,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), за участю третьої особи – ОСОБА_2 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника логістики військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення за станом здоров`я №р1326371 від 04.07.2025;

- скасувати наказ про накладення на Позивача дисциплінарного стягнення (догана №83) та наказу про внесення позивачки до списків СЗЧ як таких що видані без законних підстав;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь Позивачки заборгованість зі сплат грошового забезпечення за травень-червень 2025 року у розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2025 року під час реорганізації військової частини НОМЕР_3 вона подала рапорт на переміщення до військової частини НОМЕР_4 , однак начальник логістики ОСОБА_2 умисно допустив втрату її рапорту. Також позивач 04.07.2025 року подала рапорт про звільнення за станом здоров`я, однак ОСОБА_2 вчинив протиправну бездіяльність, що підтверджується офіційним статусом у системі «Армія +»: «відхилено через бездіяльність безпосереднього керівника». Того ж дня, позивачем було подано рапорт на відпустку за сімейними обставинами, який було погоджено, що зафіксовано в системі. Тобто, перебування поза межами частини було законним. Пропри це, позивача було позбавлено виплат за травень – червень 2025 року Для усунення штучних перешкод та пришвидшення переведення до військової частини НОМЕР_4 позивач була змушена подати рапорт на «Повернення з СЗЧ». Відтак, бездіяльність третьої особи та накази щодо догани і внесення позивача до списків СЗЧ.

Ухвалою від 19.03.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу фактичного подання рапорту про переміщення, рекомендаційного листа №6151 або рапорту про звільнення за станом здоров`я безпосередньо майору ОСОБА_2 чи до відповідного структурного підрозділу військової частини. Саме лише посилання Позивача на існування відповідних рапортів або рекомендаційного листа не є достатнім доказом того, що вони були належним чином подані, отримані та перебували на розгляді майора ОСОБА_2 . Також, відповідач звертає увагу, що рекомендаційний лист військової частини НОМЕР_4 №6151, на підставі якого могло бути здійснено переміщення старшого солдата ОСОБА_1 та який відповідно до вимог чинних нормативних документів мав подаватися разом із рапортом на переміщення, був виданий лише 05.07.2025, тобто фактично за один день до самовільного залишення Позивачкою військової частини 07.07.2025. Таким чином, враховуючи алгоритм процедури переміщення військовослужбовців до іншої військової частини, що описується вище, процедура її переміщення не була завершена, а відповідний пакет документів не міг бути належним чином сформований, погоджений та розглянутий у встановленому порядку. Щодо відпустки позивача, то належним та завершальним юридичним фактом, який підтверджує надання військовослужбовцю відпустки та надає право на вибуття до місця її проведення, є видання відповідного наказу по стройовій частині та оформлення відпускного квитка. Оскільки позивачка бажаною датою вибуття у відпустку зазначила 10.07.2025, а 07.07.2025 самовільно залишила військову частину, наказ про її вибуття у відпустку не міг бути виданий, оскільки станом на момент підготовки відповідного наказу позивачка фактично була відсутня у військовій частині без поважних причин та без належного правового оформлення відпустки. А дисциплінарні стягнення, накладені на старшого солдата ОСОБА_1 , застосовані командиром військової частини в межах наданих йому повноважень, у порядку та спосіб, передбачені вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких заперечила обгрунтування відповідача та повністю підтримала позовні вимоги.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 26.01.2025 №26 матроса ОСОБА_1 була призначена на посаду діловода служби паливно-мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_5 , зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 та на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 07.07.2025 №188 старший солдат ОСОБА_1 вважається такою, що самовільно залишила розташування військової частини НОМЕР_5 без поважних причин.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2025 №256 старший солдат ОСОБА_1 , яка самовільно залишила місце служби, вважається такою що з 14.07.2025 повернулась для подальшого проходження служби та знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №260 від 10.08.2025 старший солдат ОСОБА_1 вважається такою, що вибула до нового місця служби на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №1391-РС від 05.08.2025.

Позивачка вважає протиправною бездіяльність начальника логістики військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення за станом здоров`я №р1326371 від 04.07.2025, а також наказ про накладення на Позивача дисциплінарного стягнення (догана №83) та наказу про внесення позивачки до списків СЗЧ як таких що видані без законних підстав. Тому, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами 2-4 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до визначень наведених у статтях 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина 3 статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно з частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Згідно з статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Згідно зі статтею 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 07.07.2025 року №221 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли самовільному залишенню позивачкою тимчасового розташування військової частини НОМЕР_5 . За результатами службового розслідування було складено акт, за висновками якого запропоновано за порушення ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивачу оголосити стягнення «сувора догана» та не включати до позивачу за липень 2025 року для виплати додаткової грошової винагороди.

Підставою для висновків про самовільне залишення позивачкою встановлення факту, що позивач виявилася відсутньою під час ранкової перевірки та станом на 12.07.2025 року не повернулась, тобто позивач залишила місце розташування військової частини на більше трьох діб, тому вважається такою, що 07.07.2025 самовільно залишила частину. Доказів зворотного

Щодо посилання позивача на подання нею рапорту на переміщення та нерозгляду його її безпосереднім керівником, то до суду не надано жодного доказу подання позивачем рапорту безпосередньому керівнику.

Крім того, судом взято до уваги, що рекомендаційний лист військової частини НОМЕР_4 №6151, на підставі якого могло бути здійснено переміщення старшого солдата ОСОБА_1 та який відповідно до вимог чинних нормативних документів мав подаватися разом із рапортом на переміщення, був виданий лише 05.07.2025, тобто фактично за один день до самовільного залишення Позивачкою військової частини 07.07.2025. При цьому, у період з 19.06.2025 по 06.07.2025 майор ОСОБА_2 перебував у щорічній основній відпустці, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №170 від 19.06.2025 та №187 від 06.07.2025.

Щодо посилання позивача на перебування її у відпустці з 04.07.2025 та розгляду рапорту №884/р від 04.07.2025, суд зазначає наступне.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення про рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 (далі – Порядок №531).

Відповідно до положень розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі – Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Створення та подання на погодження електронного рапорту може здійснюватися засобами Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу, за умови здійснення електронної ідентифікації, яка дає змогу однозначно встановити особу військовослужбовця, що звертається із відповідним електронним рапортом.

Розгляд рапорту командиром (начальником), який має право приймати рішення по суті рапорту, в електронній формі здійснюється шляхом оформлення електронної резолюції про погодження або непогодження рапорту в СЕДО з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

При цьому, пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, належним та завершальним юридичним фактом, який підтверджує надання військовослужбовцю відпустки та надає право на вибуття до місця її проведення, є видання відповідного наказу по стройовій частині.

Так, позивачем 03.07.2025 на ім`я командира військової частини НОМЕР_5 було подано рапорт про надання старшому солдату ОСОБА_3 відпустки за сімейними обставинами терміном на 7 календарних днів з 10.07.2025. Зазначений рапорт був зареєстрований та погоджений усіма відповідними посадовими особами 04.07.2025, однак саме по собі погодження рапорту не є остаточним рішенням про надання відпустки та не породжує у військовослужбовця права на самостійне вибуття до місця її проведення.

Крім того, самовільне залишення позивачкою військової частини додатково підтверджується тим, що позивачкою було подано рапорт на «Повернення з СЗЧ».

Щодо утримання з грошового забезпечення Позивача у період за травень-червень 2025, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 84 Розділу 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відтак, проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно із абзацом 2 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 військовослужбовцям не виплачуються щомісячна премія в повному обсязі за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Також, згідно з пунктом 10 рішення Міністра оборони України до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включаються військовослужбовців, які:

беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;

добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира;

самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира;

відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира;

усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира;

відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення; перебували:

під вартою чи домашнім арештом; на навчанні за кордоном;

у відпустках, за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене, командир військової частини наділений повноваженнями застосовувати дисциплянарні стягнення у зв`язку із конкретними встановленими фактами порушення військової дисципліни.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з військової частини 85 000,00 грн є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, оскільки утримання премій та додаткової винагороди здійснювалося правомірно, на підставі відповідних наказів командира військової частини та у зв`язку із наявністю встановлених порушень військової дисципліни.

Враховуючи наведене вище, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказів, стягнення 85 000,00 грн - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар