Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №380/19272/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 рокусправа № 380/19272/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в/ч НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_3 , в якому просить :

- Визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_3 про відмову у звільненні з військової служби за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.09.2024р;

- Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_3 щодо не поновлення військової служби ОСОБА_1 у зв?язку із набранням законної сили постанови про закриття кримінального провадження від 20.11.2023р;

- Зобов?язати військову частину НОМЕР_3 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.09.2024року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що постановою слідчого ДБР від 20.11.2023 було закрито кримінальне провадження № 62023170020000298 за ч. 4 ст. 408 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Позивач вважає, що із закриттям кримінального провадження у відповідача виник імперативний обов`язок поновити його на військовій службі відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та розглянути його рапорт від 12.09.2024 про звільнення з військової служби за станом здоров`я (у зв`язку з наявністю III групи інвалідності). Не погоджується з діями та бездіяльністю відповідача, на думку позивача, порушено його соціальні та життєві права. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив (вх.№81464 від 13.10.2025) на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позову. Наполягає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 20.05.2023 № 24-РС позивачу з 24.02.2023 призупинено військову службу та звільнено з посади на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через внесення відомостей до ЄРДР за фактом самовільного залишення частини (ч. 4 ст. 408 КК України). Також відповідач зауважив, що постанова слідчого від 20.11.2023 про закриття кримінального провадження скасована ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.04.2024 у справі № 642/1257/24, а матеріали направлено прокурору для організації досудового розслідування. Відтак кримінальне провадження є незавершеним, підстави для поновлення військової служби відсутні. Крім того, відповідач підкреслив, що особа, якій призупинено військову службу та яка виключена зі списків особового складу, не входить до чисельності ЗСУ, не має безпосередніх і прямих начальників та не може бути звільнена з військової служби за загальними підставами статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до моменту поновлення на службі. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 з 27.02.2022 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_4 (батальйон, підпорядкований Військовій частині НОМЕР_3 — бригаді) на посаді сапера інженерно-саперного взводу.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020000298 від 24.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, за фактом відсутності позивача на службі з 23.10.2022.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 20.05.2023 № 24-РС позивачу з 24.02.2023 призупинено військову службу та звільнено з займаної посади. Наказами командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.05.2023 № 142 та від 07.07.2023 № 188 позивача виключено з 24.02.2023 зі списків особового складу військової частини та призупинено виплату грошового й інших видів забезпечення.

Постановою старшого слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві від 20.11.2023 кримінальне провадження № 62023170020000298 було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Однак ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.04.2024 у справі № 642/1257/24 вищевказану постанову слідчого від 20.11.2023 про закриття кримінального провадження скасовано, а матеріали направлено прокурору для організації досудового розслідування.

12.09.2024 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_3 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 3 пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я — у зв`язку з наявністю III групи інвалідності).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі № 380/23768/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.09.2024 та прийняти рішення.

На виконання рішення суду командир Військової частини НОМЕР_3 листом від 05.08.2025 № 1480/1/3/2270 розглянув рапорт позивача та повідомив про відмову у його задоволенні, оскільки військову службу позивача призупинено, постанову про закриття кримінального провадження скасовано судом, а поновлення військової служби не відбулося, що унеможливлює звільнення особи за загальними підставами статті 26 Закону.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Указами Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та № 69/2022 введено в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Наразі воєнний стан на території України триває.

Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця службы, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законом.

Абзацами 3– 5 частини другої статті 24 Закону № 2232-XII та пунктами 144-1– 144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі — Положення № 1153/2008), імперативно встановлено наслідки призупинення військової служби:

військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби;

контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення призупиняються;

час призупинення військової служби не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки та призначення пенсії;

на таких осіб не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені для військовослужбовців;

військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

За приписами абзацу 9 частини другої статті 24 Закону № 2232-XII та пункту 144-6 Положення № 1153/2008, для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 КПК України, військова служба та дія контракту продовжуються. Продовження військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що необхідною та юридично незамінною умовою для видання наказу по особовому складу про поновлення (продовження) військової служби є наявність процесуального рішення про закриття кримінального провадження, яке набрало законної сили та є чинним.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено відзивом відповідача, постанова слідчого від 20.11.2023 про закриття кримінального провадження № 62023170020000298 скасована ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.04.2024 у справі № 642/1257/24.

Оскільки процесуальне рішення про закриття кримінального провадження скасовано у судовому порядку, а досудове розслідування відносно ОСОБА_1 триває, юридичні підстави для видання наказу про поновлення (продовження) йому військової служби у порядку пункту 144-6 Положення № 1153/2008 відсутні. Тому бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_3 щодо непоновлення позивача на військовій службі є правомірною та обґрунтованою.

Щодо вимог позивача про зобов`язання звільнити його з військової служби на підставі ст. 26 Закону № 2232-XII за станом здоров`я (через наявність інвалідності), суд підкреслює таке.

Стаття 26 Закону № 2232-XII визначає загальний порядок та підстави звільнення для військовослужбовців, які проходять військову службу та входять до чисельності Збройних Сил України.

Натомість стосовно осіб, військову службу яким призупинено, діє спеціальний правовий режим, врегульований абзацами 6, 8 частини другої статті 24 Закону № 2232-XII та пунктом 144-5 Положення № 1153/2008. Вказані спеціальні норми передбачають виключні підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби під час її призупинення без відновлення на службі, а саме:

1)Набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання (крім покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні);

2)Призначення судовим рішенням покарання у виді штрафу, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статей 47, 48, 49 КК України або звільнення від відбування покарання на підставі амністії.

Жодних інших підстав — у тому числі звільнення за станом здоров`я або у зв`язку з наявністю групи інвалідності — для осіб, військову службу яким призупинено, до моменту її офіційного поновлення наказом по особовому складу, закон не передбачає.

Зазначений підхід повністю узгоджується зі сталими правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.02.2021 у справі № 815/1803/17, від 15.04.2021 у справі № 815/1218/17, від 26.05.2022 у справі № 821/1169/17 та від 09.11.2023 у справі № 420/12133/21.

Верховний Суд у своїх рішеннях послідовно вказує, що призупинення військової служби є спеціальним правовим станом, під час якого особа не виконує службових обов`язків та вилучається з чисельності Збройних Сил України.

Правові відносини щодо порядку звільнення осіб, яким військову службу призупинено, регулюються спеціальними нормами ст. 24 Закону № 2232-XII та Положення № 1153/2008, які мають пріоритет над загальними нормами ст. 26 цього Закону.

Реалізація військовослужбовцем права на звільнення за загальними підставами (у тому числі за станом здоров`я) можлива виключно після скасування рішення про призупинення військової служби та поновлення особи на службі на підставі наказу по особовому складу.

Звільнення особи, чия служба призупинена, за загальними підставами статті 26 Закону № 2232-XII без попереднього поновлення на службі суперечить спеціальному законодавству.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статей 29, 31, 32, 66, 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пунктів 225, 233 Положення № 1153/2008, рапорт про звільнення подається військовослужбовцем «по команді» через його безпосереднього та прямого начальників.

Оскільки позивача з 24.02.2023 виключено зі списків особового складу військової частини, він не входить до чисельності ЗСУ, відтак у нього відсутні безпосередній та прямий командири у розумінні Статуту, які наділені повноваженнями розглядати такий рапорт по суті та клопотати про видачу наказу по особовому складу до моменту поновлення особи на службі.

Зважаючи на викладене, відповідач, відмовляючи листом від 05.08.2025 № 1480/1/3/2270 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 12.09.2024, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач підтвердив правомірність своїх дій та рішення належними та допустимими доказами. Натомість позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи, вищевказаними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд висновує про відмову в адміністративному позові та наявність підстав для відмови у задоволенні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72– 77, 139, 241– 246, 256– 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії — відмовити повністю.

2. Судові витрати не розподіляються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна