Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №380/7859/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7859/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні солдата ОСОБА_1 за пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" , а саме: через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з наявністю батька, який є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду. Однак, відповідач відмовив у звільненні з військової служби.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем подано документи на підтвердження родинних відносин із батьком ОСОБА_2 , який відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією є особою з інвалідністю ІІ групи, а також висновок лікарсько-консультативної комісії №272 від 15.12.2025 щодо потреби у соціальній послузі з догляду на непрофесійній основі. Водночас у відповіді було зазначено, що відповідно до акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 09.02.2026, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька позивача наявні інші члени сім`ї другого ступеня споріднення, зокрема сестри ОСОБА_3 , особа з інвалідністю ІІ групи, пенсіонерка, та ОСОБА_4 , особа з інвалідністю ІІІ групи, пенсіонерка. При цьому за актом перевірки встановлено, що іншою особою, яка може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , є ОСОБА_4 .

Вказує, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає можливість звільнення військовослужбовця з військової служби під час воєнного стану через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за відповідним висновком чи рішенням компетентного органу. Отже, законодавець встановив не одну, а сукупність обов`язкових умов для звільнення. По-перше, має бути підтверджено родинний зв`язок військовослужбовця з особою, за якою необхідно здійснювати догляд. По-друге, така особа повинна бути особою з інвалідністю І або ІІ групи. По-третє, має бути підтверджено потребу такої особи у постійному догляді. По-четверте, має бути підтверджено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд, або те, що такі особи самі потребують постійного догляду за відповідним висновком медико соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Саме четверта умова є самостійною і не може бути поглинута першими трьома. Тобто наявність у батька позивача інвалідності ІІ групи та потреби у догляді не означає автоматичного обов`язку військової частини звільнити позивача з військової служби, якщо не підтверджено відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Продовжує, що матеріали, подані позивачем, не містили належного документа, який би підтверджував, що ОСОБА_4 сама потребує постійного догляду. Інвалідність ІІІ групи як така не є тотожною потребі у постійному сторонньому догляді. Вважає, що пенсійний вік також не є юридичним доказом неможливості здійснювати догляд. Проживання окремо може мати фактичне значення, але саме по собі не є передбаченою законом підставою для неврахування такої особи, тим більше коли акт перевірки сімейного стану прямо зазначає її як особу, яка може здійснювати догляд.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 27.04.2026 суддя відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

29.01.2026 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком, ОСОБА_2 , який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

На підтвердження зазначених обставин до рапорту було долучено: копії документів, що посвідчують особу та родинні зв`язки, витяг з реєстру територіальної громади, довідку до акту МСЕК, висновок ЛКК від 15.12.2025 року № 272, документи щодо інших членів сім`ї, рішення суду, а також документи, що підтверджують звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо проведення перевірки сімейного стану.

Листом від 15.02.2026 №690/ВихЗВГ/48 відповідач повідомив, зокрема що під час перевірки сімейного стану встановлено інші особи, які можуть здійснювати постійний догляд ОСОБА_2 , а саме сестра ОСОБА_4 . За даним актом не підтверджено факт необхідності постійного стороннього догляду позивачем. Відтак, оскільки позивачем не дотримано одну з умов для задоволення рапорту на звільнення, а саме за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII (далі за тестом Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положенням частини шостою статі 2 Закону України №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до частини третьої якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Так, згідно з абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану:

"необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи".

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, обов`язковою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі Положення №1153/2008).

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до пункту 23 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, який є Додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), при поданні до звільнення з військової служби за підставами у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, обов`язковими умовами для отримання позивачем права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:

- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою, яка є особою з інвалідністю I або II групи;

- відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.

Спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами у зв`язку із оскарженням відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби, згідно поданого рапорту відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ. Як на підставу для відмови у задоволенні рапорта позивача, відповідач вказав на наявність інших осіб, що можуть здійснювати догляд за батьком позивача, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ).

Відповідно до довідки до акта медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №725178, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання).

Також, відповідно до висновку ЛКК №272 від 15.12.2025 про наявні порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Отже, позивач є сином особи з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійної сторонньої допомоги.

Перевіряючи наявність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_2 , суд встановив таке.

Відповідно до Акта обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 09.02.2026 установлено, що під час перевірки сімейного стану встановлено інші особи, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а саме сестра ОСОБА_4 .

З приводу можливості здійснення постійного догляду ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ОСОБА_4 є пенсіонеркою за віком, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має хронічні захворювання, що обмежують її фізичні можливості, проживає окремо від особи, яка потребує догляду.

Повертаючись до підстав звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.

Згідно з абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану:

«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Аналізуючи вищенаведену норму, суд зазначає, що необхідною умовою у звільненні військовослужбовця з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, є:

відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи;

інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12ААБ №323074 від 06.09.2020 ОСОБА_4 є особою з інвалідністю третьої групи.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_4 є особою, яка сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а сторонами такі не надано.

Крім цього в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 відмовляється здійснювати догляд за своїм батьком.

Щодо доводів позивача, що така особа є пенсіонером, суд зазначає, що чинне законодавство пов`язує можливість звільнення військовослужбовця, а саме для догляду за батьком не з фактом досягнення особою, як іншого члена сім`ї першого та другого ступенів споріднення пенсійного чи пенсійного віку, а виключно з наявністю висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що особа потребує постійного стороннього догляду.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у звільненні з військової служби, оскільки останній не підтвердив наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: інші члени сім`ї першого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Резюмуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу належних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77,139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у позові ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.