Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №340/2402/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2402/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.98-99), просить:

1) визнати протиправними дії відповідача-1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1195 від 21.03.2026 року в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації;

3) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №85 від 22.03.2026 року (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та продовольства;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та продовольства.

В обґрунтування вимог зазначено, що 21.03.2026 року позивача посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого його було призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 з направленням до військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 85 від 22.03.2026 року позивача зараховано до списків особового складу частини, призначено на посаду майстра та присвоєно військове звання "матрос". Отримавши військово-обліковий документ, позивач дізнався про те, що його взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча раніше він був виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на момент такого виключення, у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Позивач зазначає, що рішення про виключення його з військового обліку створило завершений юридичний стан, унаслідок якого він припинив бути військовозобов`язаним та був звільнений від виконання військового обов`язку. На його переконання, чинне законодавство не містить механізму поновлення на військовому обліку осіб, які були виключені з нього на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у попередній редакції, а внесені Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ зміни не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли та припинилися до набрання ним чинності. Посилаючись на статтю 58 Конституції України, практику Конституційного Суду України, принцип правової визначеності та незворотності дії закону в часі, позивач вважає, що повторне взяття його на військовий облік та подальший призов на військову службу призвели до погіршення його правового становища та є незаконними. Крім того, позивач вказує, що взяття його на військовий облік було здійснено без його особистої присутності, без передбачених законом правових підстав, шляхом внесення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. На його думку, відомості Реєстру суперечать первинним військово-обліковим документам, які підтверджують факт виключення його з військового обліку, а тому не можуть бути підставою для зміни його правового статусу. Виходячи із зазначеного, позивач просить визнати протиправними дії щодо внесення відомостей про взяття його на військовий облік, скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2026 року № 1195 у частині його призову на військову службу, скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2026 року № 85 у частині зарахування його до списків особового складу та зобов`язати військову частину видати наказ про виключення його зі списків особового складу.

Представник відповідача-1 подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що виключення позивача з військового обліку у лютому 2023 року було здійснено відповідно до редакції пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка діяла на той час. Разом із тим Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ, який набрав чинності 18 травня 2024 року, таку підставу для виключення з військового обліку виключено, а чинне законодавство, навпаки, передбачило можливість призову на військову службу осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини, за винятком визначених законом випадків. Відповідач зазначає, що після внесення відповідних законодавчих змін позивач підлягав взяттю на військовий облік на загальних підставах, оскільки підстав для його подальшого виключення з військового обліку чинне законодавство не передбачало. Таким чином взяття позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснено відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, а також із застосуванням механізму інформаційної взаємодії державних реєстрів. Відповідач наголошує, що чинне законодавство допускає взяття окремих категорій осіб на військовий облік без їх особистої присутності, а тому доводи позивача щодо обов`язковості його особистого прибуття є безпідставними. Також відповідач зазначає, що призов позивача здійснено відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та оформлено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 березня 2026 року № 1195. У зв`язку з цим відповідач вважає, що дії щодо взяття позивача на військовий облік, внесення відповідних відомостей про нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також його призову на військову службу відповідають вимогам чинного законодавства, а підстави для задоволення позову відсутні (а.с.144-148).

У відповіді на відзив представник позивача послався на те, що доводи відповідача-1 ґрунтуються на неправильному розумінні ним принципу незворотності дії закону в часі та принципу правової визначеності. Так, рішення про виключення позивача з військового обліку, прийняте у 2023 році, повністю припинило відповідні правовідносини між позивачем та державою щодо виконання військового обов`язку, а тому подальші зміни законодавства не можуть скасовувати правові наслідки такого рішення чи погіршувати правове становище особи. Представник позивача також вказав, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не є самостійною процедурою взяття на військовий облік, а має виключно технічний характер. На його думку, відповідач-1 не довів наявності законних підстав для повторного взяття позивача на військовий облік, тоді як паперові військово-облікові документи підтверджують факт його виключення з військового обліку у 2023 році та мають пріоритет перед електронними відомостями Реєстру. Крім того, представник позивача звернув увагу на відсутність у законодавстві механізму автоматичного поновлення осіб на військовому обліку після зміни законодавства, а також послався на положення статей 19, 58 та 64 Конституції України, практику Конституційного Суду України, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, вважаючи, що відповідач-1 не довів правомірності своїх дій у розумінні статті 77 КАС України, тому позов просив задовольнити (а.с.153-158).

Представник відповідача-2 також подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції вказав, що призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснювався у суворій відповідності до вимог чинного законодавства (зокрема статті 19 Конституції України та статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"). Зокрема, позивача було прийнято на військовий облік, мобілізовано відповідним наказом начальника районного ТЦК та СП, зараховано до списків особового складу військової частини із призначенням на відповідну посаду та присвоєнням військового звання. Відповідач наголошує на відсутності протиправних дій у процедурі призову та відсутності підстав для скасування наказу про мобілізацію. Крім того, відповідач посилається на релевантну правову позицію Верховного Суду (постанова КАС ВС від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23), згідно з якою процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, а її скасування чи визнання протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи шляхом звільнення зі служби, оскільки такий спосіб захисту є неефективним та виходить за межі спірних правовідносин щодо призову (а.с.113-115).

У відповідь на відзив військової частини представник позивача послався на те, що доводи відповідача-2 є безпідставними, а посилання ним на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 – неналежним, оскільки вказані справи не є подібними за предметом, підставами та змістом правовідносин. Підкреслив, що за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду (зокрема у справах № 910/8358/19, № 910/4450/19, № 910/719/19 тощо) подібність правовідносин визначається тотожністю суб`єктного складу, предмета, підстав позову та фактичних обставин. На відміну від справи № 160/2592/23, де спір стосувався лише недотримання процедури призову (непроходження медичного огляду) щодо військовозобов`язаної особи, у даній справі позивач до моменту призову взагалі був виключений з військового обліку, тобто не мав статусу військовозобов`язаного. З огляду на істотну відмінність фактичних обставин та змісту правовідносин, позивач наполягає на неврахуванні заперечень відповідача та задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.122-127).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач перебував на військовому обліку та відповідно до відомостей його військово-облікових документів 17.02.2023 був виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на той час) у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (а.с.18).

Після набрання чинності 18 травня 2024 року Законом України № 3633-ІХ, яким змінено правове регулювання військового обліку та виключено підставу для виключення з військового обліку осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також набрання чинності відповідними змінами до підзаконних нормативно-правових актів, позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (а.с.19). Не погодившись із зазначеними діями, позивач оскаржив їх до суду у іншій справі № 340/5430/25.

21 березня 2026 року позивача, з його слів, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до відомостей, наявних у військовому квитку серії НОМЕР_2 , перед проведенням мобілізаційних заходів 21 березня 2026 року позивача було взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.35зв.).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 березня 2026 року № 1195 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 (а.с.83, 83зв.).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 березня 2026 року № 85, позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду майстра (ВОС– 240244 М) та присвоєно військове звання "матрос" (а.с.27).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ).

За змістом частини першої, третьої та дев`ятої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ в редакції, чинної до 17.05.2024, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024 (далі – Закон № 3633-ІХ), яким статтю 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Частиною шостою статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, з переліку громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, виключено осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною четвертою статті 39 Закону №2232-XI передбачено, що на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.

Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Крім того, згідно з пунктом 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;

підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;

підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 81 Порядку № 560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Встановлені обставини справи свідчать, що в силу пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла до 18.05.2024, позивач був виключений з військового обліку військовозобов`язаних, як особа, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів (ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 ч.1 ст.70 КК України), що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного (а.с.18), водночас з 18.05.2024 підлягав взяттю на військовий облік з огляду на вимоги чинного законодавства.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції з 18.05.2024 чітко визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, тому порушень в цій частині з боку відповідача-1 судом не встановлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на принцип незворотності дії закону в часі, закріплений у статті 58 Конституції України, стверджуючи, що вказана норма забороняє Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 поширюватись на вже здійснені 17.02.2023 дії.

Втім, суд зауважує, що вказані доводи позивача засновані на хибному розумінні як природи спірних правовідносин, так і змісту згаданого конституційного принципу.

Так, стаття 58 Конституції України забороняє зворотну дію законів, що встановлюють або обтяжують юридичну відповідальність. Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 роз`яснив, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим Конституційний Суд підкреслив, що триваючі правовідносини за своєю природою підпорядковуються чинному на момент їх розгляду законодавству.

Правовідносини у сфері військового обліку, безперечно, є триваючими: вони виникають у момент досягнення особою відповідного віку і, в разі відсутності безповоротних підстав для звільнення (смерть, втрата громадянства, непридатність за станом здоров`я, досягнення граничного віку перебування у запасі), тривають безперервно. Із цього випливає, що зміна законодавства, яка регулює поточний статус особи у системі військового обліку, не є наданням закону зворотної дії – вона є зміною умов триваючих правовідносин на майбутнє, що є звичайною законодавчою практикою і не суперечить статті 58 Конституції України.

Підпункт 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції до 18.05.2024 визначав категорію осіб, що підлягали виключенню з військового обліку на певний проміжок часу. Ця норма не породжувала безповоротного, незмінного правового статусу "виключеного з обліку назавжди". Вона лише відображала тогочасне законодавче рішення про те, яких осіб держава не вважала доцільним залучати до виконання військового обов`язку. Скасування цієї підстави законом від 11.04.2024 означає не скасування вже вчинених у минулому адміністративних дій, а зміну вимог до поточного статусу в системі обліку.

Суд наголошує, що правовідносини щодо виконання військового обов`язку є триваючими і їх правове регулювання може змінюватися залежно від загроз для незалежності та територіальної цілісності держави, а посилання на статтю 58 Конституції не є релевантним з огляду на конституційний обов`язок захисту Вітчизни, притаманний кожному громадянину.

Така позиція повністю узгоджується із системним тлумаченням Конституції України: стаття 65 прямо встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян; стаття 58 стоїть на захисті від репресивного застосування закону, проте не може тлумачитись як перепона для зміни регулювання поточних відносин у сфері публічного обов`язку, особливо в умовах воєнного стану. Конституційні права і обов`язки перебувають у системному зв`язку, а ізольоване застосування статті 58 на шкоду статті 65 суперечитиме принципу верховенства права.

Окремо суд звертає увагу, що запис у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного від 17.02.2023 не є індивідуальним адміністративним актом у розумінні статті 4 КАС України і не надавав позивачу безповоротного правового статусу особи,виключеної з військового обліку. Він лише фіксував, що на момент його вчинення існувала відповідна законодавча підстава. Із скасуванням цієї підстави зник і правовий стан, який вона породжувала.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що повторне взяття позивача на військовий облік після набрання чинності Законом № 3633-ІХ відповідає вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про взяття позивача на військовий облік задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів у частині призову позивача на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини, суд звертає увагу на таке.

Згідно із абзацом 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України

від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008), звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 вбачається, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Вказаними актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Також в контексті викладеного вище варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 року по справі №160/2592/23 при розгляді подібних до спірних правовідносин та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при розгляді цієї справи.

З огляду на те, що наказ про призов на військову службу є реалізованим, а чинне законодавство не передбачає припинення проходження військової служби шляхом скасування такого наказу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів у частині призову позивача на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України і законами України, а доводи позивача не спростовують правомірності оскаржуваних дій та рішень, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН