Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №340/2439/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2439/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати у період з 31.12.2015 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 31.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року гривень з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.11.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3655,09 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3655,09 гривень за період з 01.03.2018 по 12.11.2025 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 13.03.2015 по 12.11.2025, а під час звільнення зі списків особового складу відповідач не здійснив належного перерахунку та виплати всіх сум грошового забезпечення. Позивач вважає, що упродовж періоду з 31.12.2015 по 12.11.2025 індексація його грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася не в повному обсязі всупереч вимогам Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Позивач стверджує, що за період з 31.12.2015 по 28.02.2018 базовим місяцем для обчислення індексації мав бути січень 2008 року, оскільки саме тоді відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців. Крім того, він вважає, що після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 з 01.03.2018 відповідач не застосував вимоги абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, унаслідок чого не нарахував та не виплатив індексацію-різницю у фіксованому розмірі за період з 01.03.2018 по 12.11.2025. На думку позивача, така бездіяльність призвела до порушення його права на належне грошове забезпечення.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову. Вказав, що грошове забезпечення позивача нараховувалося відповідно до вимог чинного законодавства, а індексація здійснювалася з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078. Відповідач вказав, що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 1013 базовим місяцем для проведення індексації слід вважати січень 2016 року, а тому доводи позивача щодо застосування січня 2008 року є помилковими. Також, у грудні 2015 відбулося підвищення постійних складових грошового забезпечення військовослужбовців, що, на думку відповідача, відповідало вимогам чинного законодавства та виключало підстави для нарахування індексації у заявленому позивачем порядку. Крім того, відповідач зазначив, що з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 березень 2018 року став новим місяцем підвищення доходу для цілей індексації. Посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач стверджував, що право на індексацію-різницю залежить від співвідношення суми підвищення грошового забезпечення та суми можливої індексації. Так, за результатами проведеного відповідачем розрахунку підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становило 4178,92 грн, тоді як можлива сума індексації складала 4463,15 грн, що, на думку відповідача, потребує оцінки судом із урахуванням фактичних складових грошового забезпечення. Водночас він заперечив наявність протиправної бездіяльності, вказавши, що військова частина діяла в межах наданих повноважень, відповідно до чинного законодавства та в межах бюджетного фінансування, а тому просив відмовити у задоволенні позову (а.с.30-37).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач у період з 13.03.2015 по 12.11.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (раніше – пп НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2025 №330 позивача з 12.11.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби (а.с.27).

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що відомості про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.12.2015 по 28.02.2018 включно матеріали справи не містять. При цьому у відзиві на позов відповідач не заперечує факту ненарахування індексації із застосуванням базового місяця січня 2008 року, натомість обґрунтовує своїх заперечення в цій частині вимог тим, що при проведенні індексації підлягав застосуванню базовий місяць січень 2016 року.

Також, з наданих відповідачем суду архівних відомостей про нарахування грошового забезпечення вбачається, що у період з 01.03.2018 по 12.11.2025 позивачу нараховувалася виключно поточна індексація грошового забезпечення, а саме: з грудня 2018 року по грудень 2022 року, з серпня 2024 року по грудень 2024 року та з липня 2025 року по листопад 2025 року. У 2023 році індексація не нараховувалася у зв`язку із встановленим законодавством обмеженням (зупиненням) проведення індексації грошових доходів населення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1, 2 та 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року- 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015 року).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно із статтею 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №825/565/17, від 23.09.2020 у справі №620/3282/18.

Щодо визначення місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексації суд зазначає таке.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2015 року) визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008 року.

Тобто за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає саме базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018 року.

Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року – березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 по справі №400/1119/21.

При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень саме щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17 та від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації грошового забезпечення, – січня 2008 року.

З огляду на встановлене судом порушення належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 31.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця – січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.11.2025, суд зазначає таке.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідачем, на його думку, в порушення вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.11.2025 у фіксованому розмірі 3655,09 грн щомісячно. При цьому позивач не навів належного обґрунтування складових зазначеного розрахунку, зокрема не зазначив, з яких підстав визначено розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року саме в сумі 808,06 грн. Зазначена сума використана позивачем при визначенні розміру індексації-різниці шляхом віднімання її від суми можливої індексації за березень 2018 (4463,15 грн - 808,06 грн = 3655,09 грн), однак документального підтвердження чи розрахунку такого розміру підвищення доходу до матеріалів справи не надано.

Водночас відповідач у відзиві зазначив, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становив 4178,92 грн, який визначено як різницю між розміром грошового забезпечення за березень 2018 (10179,92 грн) та розміром грошового забезпечення за лютий 2018 (6001,00 грн). При цьому можлива сума індексації за березень 2018 становила 4463,15 грн.

Відтак, вказані обставини підлягають оцінці судом з урахуванням встановлених у справі обставин щодо належного розміру грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року та необхідності застосування механізму, передбаченого абзацами 4-6 пункту 5 Порядку №1078.

Так, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, серед іншого, Верховний Суд вказав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

За наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З урахуванням вищенаведеного, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Суд зазначає, що при вирішенні суми, яка належить до перерахунку та виплати з боку відповідача за спірний період, слід враховувати: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); проведено співставлення розміру підвищення доходу (А) та суми можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд зазначає, що для вирішення питання щодо наявності у позивача права на індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року необхідно встановити розмір підвищення його грошового доходу у березні 2018 року та порівняти його із сумою індексації, яка склалася у цьому місяці відповідно до положень абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін – 253,30 %. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації, яка могла бути визначена у березні 2018 року, становила 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100). При цьому відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці, визначається індексація-різниця, яка підлягає виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідач у відзиві зазначив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 6001,00 грн, а за березень 2018 року – 10179,92 грн, у зв`язку з чим визначив розмір підвищення доходу у березні 2018 року в сумі 4178,92 грн.

Разом із тим судом враховано, що у межах цієї справи встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця – січня 2008 року. Таким чином, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, визначений відповідачем, не включає суми індексації, які підлягали нарахуванню та виплаті за цей період відповідно до вимог Порядку №1078.

За таких обставин визначений відповідачем розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року не може вважатися остаточним для цілей визначення розміру індексації-різниці, оскільки розрахунок здійснено без урахування належного розміру грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року. До виконання рішення суду в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період до 28.02.2018 року включно відсутні об`єктивні підстави для визначення остаточного розміру підвищення доходу у березні 2018 року та, відповідно, розміру індексації-різниці.

Отже, вимога позивача про визначення конкретної суми індексації-різниці за спірні періоди не підлягає задоволенню, оскільки її розмір має бути визначений відповідачем під час виконання рішення суду з урахуванням фактичного розміру підвищення доходу у березні 2018 року.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що відповідач при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивачу після підвищення посадових окладів у березні 2018 року не здійснив перевірку наявності підстав для застосування механізму індексації-різниці, передбаченого абзацами 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, не визначив розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року з урахуванням вимог зазначеної норми та не вирішив питання щодо наявності у позивача права на отримання індексації-різниці.

При цьому суд враховує, що березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Саме у цьому місяці відповідач був зобов`язаний застосувати положення абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, встановити співвідношення між сумою підвищення грошового доходу та сумою індексації, яка склалася у березні 2018 року, і у разі наявності підстав визначити розмір індексації-різниці.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 визначена сума індексації-різниці підлягає виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Суд також враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022 дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у 2023 році було зупинено.

Зазначене положення є чинним та не визнане неконституційним, а тому підлягає застосуванню. У зв`язку з цим у 2023 році у відповідача був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.

Водночас статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Таким чином, з 2024 року поновлено застосування механізму індексації грошових доходів населення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу у періоди після підвищення посадових окладів у березні 2018 року та після поновлення дії механізму індексації у 2024 році, не застосував положення абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, унаслідок чого не здійснив належного нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.11.2025 включно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.11.2025 включно без урахування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.11.2025 включно із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, після визначення розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року та встановлення наявності підстав для виплати індексації-різниці, з урахуванням виконання цього рішення в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період до 28.02.2018 включно, а також з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є передчасною, оскільки обов`язок щодо виплати такої компенсації є похідним від фактичного нарахування та виплати відповідних сум грошового забезпечення, а тому на момент вирішення спору право позивача у цій частині не порушене. Питання про виплату зазначеної компенсації підлягає вирішенню відповідачем під час виконання судового рішення відповідно до вимог Порядку № 44.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову часткового.

Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.12.2015 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.12.2015 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.11.2025 включно без урахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 12.11.2025 включно відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, після визначення розміру підвищення його грошового доходу у березні 2018 року та встановлення наявності підстав для виплати індексації-різниці, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН