Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №320/16875/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Київ №320/16875/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними відмови, дій та зобов`язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , викладену у листі від 22.03.2026 №1300, у наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);

- визнати протиправними дії відповідача щодо оцінки обставин отримання ОСОБА_1 травми, які виразились у використанні необґрунтованих та внутрішньо суперечливих висновків акту службового розслідування від 18.10.2025 №4281 як підстави для відмови у видачі довідки про обставини травми;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми відповідно до додатку 5 до Положення №402 із зазначенням, що травма отримана 01.11.2022 під час виконання обов`язків військової служби внаслідок ворожого ракетного обстрілу.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає про те, що 01.11.2022 під час виконання обов`язків військової служби внаслідок ворожого ракетного обстрілу місця дислокації підрозділу отримав вибухову травму (акубаротравму). Після отримання травми йому була надана медична допомога, а в подальшому погіршення стану здоров`я підтверджено медичними документами, висновками військово-лікарської комісії та встановленням інвалідності. Позивач вказує, що відповідач безпідставно відмовив у видачі довідки про обставини травми, незважаючи на те, що матеріалами службового розслідування підтверджено факт ракетного обстрілу, перебування позивача у зоні ураження, втрату ним свідомості, звернення за медичною допомогою та наявність симптомів акубаротравми. На думку позивача, відмова відповідача ґрунтується виключно на формальному підході до оцінки доказів, тоді як сукупність наявних доказів підтверджує факт отримання травми під час виконання обов`язків військової служби. У зв`язку з цим позивач просить визнати відмову та дії відповідача протиправними і зобов`язати військову частину видати довідку про обставини травми.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві зазначив про те, що за заявою позивача було проведено службове розслідування щодо обставин отримання травми. Під час розслідування встановлено факт ракетного обстрілу 01.11.2022, перебування позивача у місці обстрілу та його направлення 02.11.2022 до госпіталю НОМЕР_2. Разом із тим відповідач посилається на те, що надані позивачем копії медичних документів не містять належної ідентифікації пацієнта, мають неналежну якість та не посвідчені належним чином. Крім того, відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_2 позивач 02.11.2022 на стаціонарному лікуванні не перебував та за медичною допомогою не звертався. Відповідач вважає, що службовим розслідуванням не доведено факт отримання позивачем травми внаслідок ворожого обстрілу, а тому правові підстави для видачі довідки про обставини травми відсутні. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзив зазначає про те, що відзив та матеріали службового розслідування підтверджують факт ракетного обстрілу, його перебування у зоні ураження, звернення за медичною допомогою та направлення до госпіталю, а тому висновок відповідача про недоведеність травми є суперечливим. Позивач вказує, що відсутність окремих медичних документів або записів не спростовує факту отримання травми, оскільки вона підтверджується сукупністю доказів, зокрема висновками ВЛК, медичними документами, поясненнями свідків та матеріалами службового розслідування. Також позивач наголошує, що відповідач формально оцінив докази, не врахував їх у сукупності та безпідставно поклав негативні наслідки відсутності окремих документів на позивача, що суперечить вимогам КАС України та практиці Європейського суду з прав людини.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_1.

01 листопада 2022 року під час виконання обов`язків військової служби оперативним черговим зведеного підрозділу в районі АДРЕСА_1 він перебував у місці дислокації підрозділу, яке зазнало ворожого ракетного обстрілу. За твердженням позивача, внаслідок вибуху він отримав вибухову травму (акубаротравму), яка супроводжувалася втратою свідомості, шумом у вухах, порушенням координації та іншими характерними симптомами.

Після зазначеної події позивачу було надано медичну допомогу у підрозділі.

02.11.2022 медичним працівником було здійснено відповідний запис у медичній картці, а також зафіксовано звернення за медичною допомогою у журналі обліку амбулаторних хворих.

У подальшому стан здоров`я позивача погіршувався. Виписними епікризами, свідоцтвом про хворобу №907, висновками військово-лікарської комісії та іншими медичними документами встановлено наслідки вибухової травми від 01.11.2022, акубаротравму обох вух, причинний зв`язок захворювання з проходженням військової служби, непридатність до військової служби та встановлення III групи інвалідності.

Зокрема, виписний епікриз №523-ДС від 22.07.2024 містить діагноз: наслідки вибухової травми від 01.11.2022, акубаротравма обох вух, правобічна глухота, лівобічна нейросенсорна приглухуватість, а також зазначає про поступове погіршення слуху після перенесеної вибухової травми, проведені обстеження та рекомендацію щодо направлення документів на розгляд ВЛК.

Позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявами про видачу довідки про обставини травми, необхідної для належного оформлення причинного зв`язку травми.

За результатами розгляду заяви відповідачем проведено службове розслідування.

Листом від 22.03.2026 №1300 позивачу відмовлено у видачі довідки про обставини травми, пославшись на відсутність документального підтвердження отримання травми. Зазначену відповідь позивач отримав 14.04.2026.

Під час службового розслідування відповідачем встановлено, що 01.11.2022 відбувся ворожий ракетний обстріл місця дислокації особового складу зведеного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого позивач перебував у будівлі. Також встановлено, що 02.11.2022 позивач був направлений на консультацію до госпіталю НОМЕР_2 , однак, за інформацією відповідача, факт отримання ним травми службовим розслідуванням не підтверджено.

Не погодившись із відмовою у видачі довідки про обставини травми та вважаючи дії відповідача щодо оцінки встановлених обставин протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Згідно з ч.ч.1-5 ст. 260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до військового закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ якого визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Додатком 5 до Положення №402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом видається така довідка.

Отже, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є документом, який оформлюється військовою частиною та містить відомості про встановлені обставини отримання військовослужбовцем травми. Саме цей документ використовується військово-лікарською комісією для вирішення питання про причинний зв`язок травми відповідно до Положення №402.

Із наведених норм убачається, що довідка про обставини травми оформлюється, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин її отримання, а її видача здійснюється на підставі рішення командира військової частини.

Тобто, фактичною підставою для складання спірної довідки відповідний наказ.

Судовим розглядом встановлено, що після звернення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 із заявою про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідачем було призначено службове розслідування з метою перевірки викладених у заяві обставин отримання позивачем вибухової травми 01.11.2022 під час виконання обов`язків військової служби внаслідок ворожого ракетного обстрілу місця дислокації підрозділу.

За результатами проведеного службового розслідування складено акт від 18.10.2025 №4281, у якому, незважаючи на встановлення факту ракетного обстрілу, перебування позивача у зоні ураження, його направлення 02.11.2022 до військового госпіталю НОМЕР_2 та інших встановлених обставин, зроблено висновок про недоведеність факту отримання ОСОБА_1 травми внаслідок зазначеного обстрілу, що стало підставою для відмови у видачі довідки про обставини травми.

Натомість, матеріали справи містять довідку військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №3886, складену за результатами медичного огляду позивача 11.07.2024. Із зазначеної довідки вбачається, що позивач, головний сержант за призовом ОСОБА_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , був оглянутий військово-лікарською комісією. За результатами огляду встановлено діагноз: наслідки вибухової травми від 01.11.2022 у вигляді акубаротравми без пошкодження барабанних перетинок із двобічною стійкою туговухістю, глибоким порушенням слуху на ліве вухо та повною глухотою на праве вухо. У довідці зазначено, що травма пов`язана з проходженням військової служби, при цьому окремо вказано, що довідка про обставини травми на момент огляду військово-лікарській комісії не була надана. Позивачу рекомендовано стаціонарне обстеження з подальшим переоглядом.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №938 від 30.04.2024, під час медичного огляду у позивача встановлено наслідки вибухової травми від 01.11.2022 у вигляді хронічної двобічної змішаної приглухуватості, що виникла внаслідок акубаротравматичного ураження обох вух. У зазначеній довідці ВЛК дійшла висновку, що травма пов`язана з проходженням військової служби, незважаючи на відсутність довідки про обставини травми, а також визначила причинний зв`язок інших виявлених захворювань із проходженням військової служби та постановила, що позивач є обмежено придатним до військової служби.

Із Свідоцтва про хворобу №907, складеного військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 22.07.2024, убачається, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з березня 2022 року. Під час медичного огляду позивач повідомив, що 01.11.2022 внаслідок ворожого ракетного обстрілу місця розташування частини отримав акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок. У свідоцтві зазначено, що після зазначених подій позивач проходив лікування, однак незважаючи на проведене лікування відбулося прогресування втрати слуху, а за результатами аудіометричних досліджень встановлено значне погіршення слуху на обидва вуха. Також у документі зазначено, що довідка про обставини травми відсутня.

З наданої копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №220/25/1881/В від 26.09.2025 убачається, що за результатами оцінювання позивачеві продовжено ІІІ групу інвалідності, визначено помірне обмеження здатності до трудової діяльності та легкий ступінь обмеження здатності до орієнтації і спілкування, а також надано відповідні рекомендації щодо реабілітації.

Матеріали справи також містять рекомендації, що є складовою індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, затверджені за результатами рішення експертної команди від 26.09.2025 №220/25/1881/Р. Із зазначеного документа вбачається, що позивачу рекомендовано забезпечення допоміжними засобами реабілітації, зокрема слуховими апаратами, у зв`язку зі встановленими порушеннями слуху.

Крім того, до матеріалів справи долучено витяг з рішення Центру оцінювання функціонального стану особи №ЦО-4806 від 15.04.2025, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що підтверджує факт перегляду відповідного рішення у адміністративному порядку.

Також у матеріалах справи міститься книга обліку амбулаторних хворих медичної служби 3 батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка ведеться медичною службою підрозділу та містить записи щодо звернень військовослужбовців за медичною допомогою. Із зазначеної книги вбачається, що 02.11.2022 позивач звернувся до медичного пункту зі скаргами на погіршення слуху після ракетного обстрілу, у зв`язку із чим був направлений для подальшого медичного обстеження та лікування. Зазначений запис підтверджує факт звернення позивача за медичною допомогою безпосередньо після події, яка, за його твердженням, спричинила отримання вибухової травми.

Судом також досліджено виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №523 ДС, виданий військовою частиною НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ЛОР-відділенні військової частини НОМЕР_2 у період з 12.07.2024 по 22.07.2024. У виписному епікризі зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу зв`язку, призваний на військову службу під час мобілізації у березні 2022 року.

Із зазначеного епікризу вбачається, що основним діагнозом позивача є наслідки вибухової травми від 01.11.2022, отриманої внаслідок акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок, що проявляється правобічною глухотою, лівобічною приглухуватістю, а також іншими супутніми захворюваннями. У документі зазначено, що зі слів позивача 01.11.2022 під час ворожого ракетного обстрілу місця розташування військової частини він отримав акубаротравму, після чого проходив амбулаторне та стаціонарне лікування, однак, незважаючи на проведене лікування, спостерігалося поступове прогресування втрати слуху. При цьому в епікризі окремо зазначено, що довідка про обставини травми не надана.

Як убачається із виписного епікризу, під час перебування на лікуванні позивачу проведено комплекс клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень, у тому числі аудіометричне дослідження, комп`ютерну томографію, електрокардіографію, ультразвукове дослідження внутрішніх органів, ехокардіографію та інші діагностичні дослідження. За результатами аудіометричного обстеження встановлено двобічну сенсоневральну втрату слуху: праворуч - V ступеня (глухота), ліворуч - IV ступеня, у зв`язку з чим рекомендовано слухопротезування.

Відповідно до виписного епікризу позивачу проведено стаціонарне лікування, після завершення якого медичні документи направлено для затвердження до регіональної військово-лікарської комісії, рекомендовано звільнення від виконання службових обов`язків строком на 15 календарних днів та подальше вирішення питання військово-лікарською комісією щодо придатності до військової служби.

Крім наведених документів, позивачем подано копії рукописних медичних записів, які підтверджують звернення позивача за медичною допомогою після подій 01.11.2022 та подальше лікування.

Таким чином, досліджені судом медичні документи у своїй сукупності свідчать, що у позивача діагностовано наслідки вибухової травми від 01.11.2022 у вигляді акубаротравми з подальшим стійким порушенням слуху, а також підтверджують тривале лікування позивача, проведення численних клінічних та інструментальних обстежень, проходження військово-лікарської експертизи та встановлення причинного зв`язку між станом його здоров`я і проходженням військової служби. При цьому всі досліджені медичні документи містять відомості про те, що погіршення стану здоров`я позивача пов`язується саме з вибуховою травмою, отриманою 01.11.2022.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок травми приймається, зокрема, на підставі довідки про обставини травми, у якій зазначаються обставини її отримання.

Разом із тим пунктом 21.8 зазначеного Положення передбачено можливість встановлення причинного зв`язку і на підставі інших документів, якщо довідка про обставини травми відсутня, що свідчить про відсутність формального підходу до оцінки доказів та необхідність їх дослідження у сукупності.

Отже, довідка про обставини травми не є єдиним документом, яким можуть підтверджуватися обставини її отримання, однак є передбаченим законодавством документом, що оформлюється військовою частиною та має істотне значення для визначення військово-лікарською комісією причинного зв`язку травми.

Як убачається з матеріалів справи, військово-лікарськими комісіями неодноразово встановлювався причинний зв`язок травми позивача з проходженням військової служби, однак у відповідних медичних документах також зазначалося про відсутність довідки про обставини травми. Саме відсутність такого документа унеможливила вирішення питання про визначення причинного зв`язку травми із зазначенням конкретних обставин її отримання відповідно до вимог Положення №402.

За таких обставин суд вважає, що відмова відповідача в оформленні та видачі довідки про обставини травми безпосередньо впливає на реалізацію позивачем прав, пов`язаних із належним документальним підтвердженням обставин отримання травми під час проходження військової служби та подальшим вирішенням питань соціального і правового захисту.

Разом із тим суд звертає увагу, що наведені в акті службового розслідування фактичні обставини не узгоджуються із висновком комісії про недоведеність факту отримання позивачем травми внаслідок ворожого ракетного обстрілу.

Так, відповідачем встановлено обставини ворожого ракетного обстрілу місця дислокації підрозділу, перебування позивача у зоні ураження, його звернення за медичною допомогою безпосередньо після зазначеної події, а також досліджено пояснення свідків та медичного працівника щодо стану здоров`я позивача після обстрілу. Одночасно матеріали справи містять медичні документи, складені у різні періоди лікування позивача, які пов`язують наявні у нього ушкодження здоров`я саме з вибуховою травмою від 01.11.2022.

За таких обставин висновок службового розслідування про недоведеність факту отримання позивачем травми не випливає із встановлених під час розслідування обставин та не узгоджується з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідно до статей 72, 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює кожний доказ окремо, а також їх сукупність, з урахуванням належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку. При цьому жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що спір між сторонами фактично не стосується обставин ворожого ракетного обстрілу, перебування позивача під час нього у місці дислокації підрозділу, його звернення за медичною допомогою та подальшого лікування. Предметом спору є правомірність висновку відповідача про недоведеність факту отримання позивачем травми та, як наслідок, відмови у видачі довідки про обставини травми.

Водночас відповідач, встановивши у ході службового розслідування фактичні обставини, які у своїй сукупності підтверджують можливість отримання позивачем травми під час виконання обов`язків військової служби, не навів належних мотивів, з яких дійшов протилежного висновку про недоведеність такого факту.

За відсутності належного обґрунтування такий висновок не відповідає вимогам щодо повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та не може бути визнаний судом достатньо мотивованим.

Натомість зі змісту акта службового розслідування вбачається, що відповідач, посилаючись на відсутність окремих документів, не надав належної оцінки іншим доказам, які були зібрані під час проведення службового розслідування та містяться у матеріалах справи, зокрема поясненням військовослужбовців, поясненням медичного працівника, записам медичної документації, висновкам військово-лікарських комісій та іншим медичним документам.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінка доказів здійснюється судом на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження у сукупності. Такий самий підхід має застосовуватися і суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення за результатами службового розслідування.

При цьому, відсутність окремого документа або недоліки оформлення окремих медичних документів не можуть безумовно свідчити про відсутність самої події отримання травми, якщо така обставина підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Суд бере до уваги, що матеріали справи містять медичні документи, складені у різні періоди лікування позивача, які містять відомості про наслідки вибухової травми від 01.11.2022, а також висновки військово-лікарських комісій щодо причинного зв`язку встановлених у позивача захворювань із проходженням військової служби. Крім того, у матеріалах справи наявні записи книги обліку амбулаторних хворих, а також матеріали службового розслідування, якими підтверджуються обставини ворожого ракетного обстрілу, перебування позивача у місці події та його звернення за медичною допомогою після зазначених подій.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, поклавши в основу оскаржуваного рішення виключно відсутність окремих документів та не здійснивши належної оцінки всіх зібраних доказів у їх взаємному зв`язку, дійшов передчасного висновку про недоведеність факту отримання позивачем травми.

Суд також враховує, що відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України довідка про обставини травми оформлюється, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми, а відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України така довідка є одним із документів, на підставі яких військово-лікарська комісія вирішує питання про причинний зв`язок травми.

Отже, предметом розгляду у цій справі є не встановлення військово-лікарською комісією причинного зв`язку травми, а перевірка правомірності відмови відповідача в оформленні довідки про обставини травми за наявності встановлених службовим розслідуванням фактичних обставин.

Оскільки відповідачем не наведено належного обґрунтування, чому встановлені під час службового розслідування обставини у їх сукупності не можуть бути підставою для оформлення довідки про обставини травми, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова не відповідає критеріям обґрунтованості та об`єктивності, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправною.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо оцінки обставин отримання позивачем травми, які виразилися у використанні необґрунтованих та внутрішньо суперечливих висновків акта службового розслідування від 18.10.2025 №4281 як підстави для відмови у видачі довідки про обставини травми, суд зазначає таке.

З огляду на наведені вище висновки суду щодо оцінки доказів та мотивів прийняття відповідачем оскаржуваної відмови, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо оцінки обставин отримання позивачем травми є протиправними. Висновок акта службового розслідування про недоведеність факту отримання позивачем травми не узгоджується із встановленими під час розслідування обставинами, не випливає з досліджених доказів та не містить належного мотивування. Натомість матеріали справи у своїй сукупності підтверджують отримання позивачем вибухової травми 01.11.2022 під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статей 2 та 90 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний приймати рішення з урахуванням усіх обставин справи та на підставі всебічної оцінки доказів. Однак відповідач, надавши визначальне значення відсутності окремих документів та не оцінивши інші докази у їх сукупності, дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність факту отримання позивачем травми. За таких обставин дії відповідача щодо оцінки обставин отримання ОСОБА_1 травми є протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми відповідно до додатку 5 до Положення №402 із зазначенням, що травма отримана 01.11.2022 під час виконання обов`язків військової служби внаслідок ворожого ракетного обстрілу, суд зазначає таке.

Оскільки під час розгляду справи судом установлено обставини отримання позивачем травми, а саме те, що 01.11.2022 під час виконання обов`язків військової служби позивач отримав вибухову травму внаслідок ворожого ракетного обстрілу місця дислокації підрозділу, зазначені обставини підлягають відображенню у довідці про обставини травми відповідно до фактично встановлених даних.

Згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України довідка про обставини травми повинна містити відомості про обставини, за яких отримано травму.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у видачі довідки про обставини травми та зобов`язати відповідача оформити і видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, із зазначенням встановлених судом обставин отримання ним 01.11.2022 вибухової травми під час виконання обов`язків військової служби внаслідок ворожого ракетного обстрілу місця дислокації підрозділу.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 та ч.1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , викладену у листі від 22.03.2026 №1300, у наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Визнати протиправними дії відповідача щодо оцінки обставин отримання ОСОБА_1 травми, які виразились у використанні необґрунтованих та внутрішньо суперечливих висновків акту службового розслідування від 18.10.2025 №4281 як підстави для відмови у видачі довідки про обставини травми.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) довідку про обставини травми відповідно до додатку 5 до Положення №402 із зазначенням, що травма отримана 01.11.2022 під час виконання обов`язків військової служби внаслідок ворожого ракетного обстрілу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.