Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №320/48358/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Київ № 320/48358/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 932500137377 від 19.06.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із застосуванням механізму обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, характерного для особи яку направлено у відрядження для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначеного пунктом 1, підпунктом 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 25.09.2023 року перерахунок пенсії за матеріалами пенсійної справи за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській в 1986 році № 100 від 17 серпня 2017 року із застосуванням механізму обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, характерного для особи яку направлено у відрядження для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначеного пунктом 1, підпунктом 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, без застосування методу розрахунку характерного для виконання робіт вахтовим методом, та виплачувати в подальшому з урахуванням надбавок, підвищень, цільової допомоги інвалідам війни, індексації пенсійних виплат, інших доплат та з урахуванням вже проведених виплат.

Позивач стверджує, що роботи у зоні відчуження з 13.09.1986 до 28.09.1986 він виконував у межах звичайного службового відрядження, а не вахтовим методом. На думку позивача, тривалість роботи понад 14 днів сама собою не надає такій роботі ознак вахтового методу. Вахтовий метод повинен був бути запроваджений відповідним рішенням підприємства, оформлений наказами та підтверджений первинними документами. Позивач наголошує, що відповідачі не надали жодного документа про запровадження на підприємстві вахтового методу роботи або направлення позивача саме на вахту. Натомість підприємством-правонаступником видано довідки про відсутність такого методу роботи. Рішення ГУ ПФУ в Одеській області, на переконання позивача, не містить оцінки цих довідок, не пояснює причини застосування пункту 4 Порядку №1210 та фактично не вирішує питання, порушене у заяві від 12.06.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що за результатами розгляду заяви було встановлено, що позивач уже отримує пенсію з урахуванням заробітку в сумі 1876,65 крб., тому підстав для повторного перерахунку немає. Відповідач посилається на рішення суду у справі №810/2519/18, яким зобов`язано провести перерахунок пенсії саме із заробітку 1876,65 крб. На думку відповідача, оскільки позивач працював у зоні відчуження 16 днів підряд, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Порядку №1210, відповідно до якого повна вахта тривалістю не менше 14 робочих днів вважається повним місяцем.

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області підтримало аналогічну позицію та вказало, що пенсію позивача обчислено з урахуванням заробітної плати за роботу у зоні відчуження, а тому право на заявлений перерахунок відсутнє. Також відповідач послався на необхідність застосування шестимісячного строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до категорії 1.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №810/2519/18 пенсійний орган зобов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії виходячи із заробітної плати у розмірі 1876,65 крб., одержаної за період роботи у зоні відчуження з 13.09.1986 до 28.09.1986, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №320/13681/24 ГУ ПФУ в Київській області зобов`язано здійснити позивачу з 25.09.2023 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

До травня 2025 року пенсія позивача обчислювалася із застосуванням підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210. Заробітна плата за фактично відпрацьовані у зоні відчуження 16 днів ділилася на кількість відпрацьованих днів, а отримана сума множилася на 25,4. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 16,06704.

У травні 2025 року ГУ ПФУ в Київській області змінило механізм обчислення пенсії, застосувавши пункт 4 Порядку №1210, який регулює обчислення пенсії у разі виконання робіт вахтовим методом. Унаслідок цього заробіток у розмірі 1876,65 крб. був врахований як заробіток за повну вахту, що вважається повним місяцем, а коефіцієнт заробітної плати зменшився до 10,48603.

Листом від 06.06.2025 ГУ ПФУ в Київській області повідомило позивача, що його коефіцієнт заробітної плати визначено шляхом ділення 1877 крб. на середню заробітну плату по народному господарству за 1986 рік - 179 крб., із посиланням на пункт 4 Порядку №1210.

ТзДВ «Броварське АТП-13209», яке є правонаступником підприємства, що направляло позивача для виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видало довідки №27, №28 та №29 від 09.06.2025. У цих довідках зазначено, що вахтовий метод роботи на підприємстві у 1986 році не запроваджувався, а позивач був направлений у звичайне службове відрядження на підставі наказу від 12.09.1986 №247.

12.06.2025 позивач звернувся із заявою №7222 про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210 та додав зазначені довідки підприємства.

За принципом екстериторіальності, заяву розглянуло ГУ ПФУ в Одеській області, яке рішенням від 19.06.2025 №932500137377 відмовило у перерахунку пенсії з тієї підстави, що позивач уже отримує пенсію з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження. При цьому в рішенні зазначено суму 1986,65 крб., тоді як з матеріалів справи та відзивів відповідачів убачається, що фактичний заробіток становив 1876,65 крб.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Механізм обчислення таких пенсій визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Постанова №1210 є чинною; поточна редакція діє з 11.09.2025.

За змістом підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210, якщо особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986- 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за весь фактично відпрацьований час в одному з неповних календарних місяців, без додавання заробітної плати за період роботи поза зоною відчуження. Заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4.

Натомість пунктом 4 Порядку №1210 установлено спеціальне правило: якщо робота проводилася вахтовим методом, визначення тривалості роботи у зоні відчуження та заробітної плати для обчислення пенсії здійснюється виходячи з того, що одна повна вахта, яка становить не менше 14 робочих днів підряд, вважається повним місяцем.

Системний аналіз зазначених положень свідчить, що підпункт 4 пункту 3 та пункт 4 Порядку №1210 регулюють різні фактичні ситуації.

Підпункт 4 пункту 3 застосовується до особи, яка працювала у зоні відчуження менше календарного місяця. Пункт 4 застосовується лише за умови, що відповідна робота була організована та виконувалася саме вахтовим методом.

При цьому словосполучення «не менш як 14 робочих днів підряд» характеризує тривалість повної вахти, але не встановлює презумпції, за якою будь-яка робота тривалістю 14 чи більше днів автоматично є вахтовою.

Отже, для застосування пункту 4 Порядку №1210 пенсійний орган повинен встановити дві юридично значущі обставини, а саме: робота позивача фактично проводилася вахтовим методом та тривалість повної вахти становила не менше 14 робочих днів підряд.

Саме лише перебування позивача у зоні відчуження протягом 16 календарних або робочих днів не є достатнім доказом застосування вахтового методу.

Матеріали справи не містять наказу підприємства про запровадження вахтового методу, графіка вахт, положення про вахтовий метод, табелів обліку робочого часу із зазначенням вахти або іншого первинного документа, який підтверджував би направлення позивача на роботу вахтовим методом.

Натомість, позивач надав довідки ТзДВ «Броварське АТП-13209» №27, №28 та №29 від 09.06.2025, згідно з якими вахтовий метод роботи на підприємстві у 1986 році не запроваджувався, а позивач був направлений на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС у службове відрядження не вахтовим методом.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями. Отже, документи підприємства-правонаступника є належними джерелами інформації про характер і умови роботи позивача.

Суд не встановив, що зазначені довідки були скасовані, визнані недійсними або містять відомості, спростовані первинними документами.

Відповідачами також не наведено конкретних суперечностей між довідками та матеріалами пенсійної справи.

Посилання відповідачів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №810/2519/18 не доводить правомірності застосування пункту 4 Порядку №1210.

Зазначеним рішенням визначено заробітну плату, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, - 1876,65 крб.

Водночас, рішення не містить висновку про те, що позивач працював у зоні відчуження вахтовим методом, та не зобов`язує пенсійний орган застосовувати пункт 4 Порядку №1210.

Отже, виконання рішення суду щодо врахування заробітної плати у розмірі 1876,65 крб. не звільняло пенсійний орган від обов`язку правильно визначити передбачений Порядком №1210 механізм приведення заробітної плати за неповний календарний місяць до середньомісячного розміру.

Суд також враховує, що до зміни механізму обчислення у травні 2025 року пенсійний орган застосовував до позивача підпункт 4 пункту 3 Порядку №1210 та визначав індивідуальний коефіцієнт заробітної плати на рівні 16,06704.

Подальша зміна правозастосування та зменшення коефіцієнта до 10,48603 мали бути обґрунтовані встановленням нових обставин або виявленням помилки у попередньому розрахунку.

Однак відповідачі не зазначили, який саме документ пенсійної справи підтверджує виконання позивачем роботи вахтовим методом, коли та ким було встановлено цю обставину і чому раніше до позивача застосовувався інший механізм обчислення.

Щодо рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 19.06.2025 №932500137377 суд зазначає, що його мотивування фактично зводиться до твердження про те, що позивач вже отримує пенсію з урахуванням заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження.

Проте, заявою позивача від 12.06.2025 було не первинне врахування заробітку 1876,65 крб., а вибір належного механізму його врахування - за підпунктом 4 пункту 3 або пунктом 4 Порядку №1210.

Тому сам факт, що заробіток у сумі 1876,65 крб. вже включений до розрахунку пенсії не становить належної правової підстави для відмови у перерахунку.

Крім того, рішення не містить оцінки довідок №27, №28 та №29 від 09.06.2025, не встановлює факту виконання позивачем роботи вахтовим методом та не наводить мотивів відхилення документів підприємства-правонаступника.

Наведене свідчить, що рішення прийнято без урахування всіх обставин, які мають значення для його прийняття, необґрунтовано та без належного мотивування, що не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а отже, підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо дати перерахунку, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок зміни механізму обчислення у травні 2025 року пенсійний орган переглянув розмір пенсії, призначений позивачу з 25.09.2023, та застосував зменшений коефіцієнт 10,48603 саме до пенсійного розрахунку з цієї дати.

Отже, поновлення порушеного права має здійснюватися шляхом відновлення належного механізму обчислення з дати, з якої відповідач неправомірно застосував пункт 4 Порядку №1210, тобто з 25.09.2023.

У цьому випадку, зобов`язання провести перерахунок не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки у відповідача відсутній вибір між кількома правомірними варіантами поведінки. За відсутності доказів роботи вахтовим методом пункт 4 Порядку №1210

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивача суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, відтак у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139,143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19 червня 2025 року №932500137377 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 з 25 вересня 2023 року перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітної плати за роботу у зоні відчуження у розмірі 1876,65 крб., зазначеної у довідці ТзДВ «Броварське АТП-13209» від 17 серпня 2017 року №100, із застосуванням підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, без застосування пункту 4 цього Порядку, та виплатити утворену заборгованість з урахуванням фактично виплачених сум.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.