Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №280/3694/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Справа № 280/3694/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати старшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за станом здоров`я;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому сержанту ОСОБА_1 недоотриману додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за станом здоров`я за вказані вище періоди на суму у розмірі - 496666, грн. 65 коп. (чотириста дев`яносто шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 65 копійок);

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати старшому сержанту ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому сержанту ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки по день фактичної виплати заборгованості на суму у розмірі – 121053, грн. 24 коп. (сто двадцять одна тисяча п`ятдесят три гривні 24 копійки).

Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 грудня 2022 року близько 20:05, безпосередньо виконуючи бойове завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України в районі н.п. Білогорівка Луганської області, старший сержант ОСОБА_1 отримав тяжке поранення внаслідок артилерійського обстрілу позицій підрозділу з боку збройних сил рф. Представник позивача зазначає, що починаючи з 2023 року, позивач проходив тривалий та безперервний процес лікування, відновлення та реабілітації, що підтверджується відповідними виписками та постановами Військово-лікарських комісій (ВЛК). Проте, за весь час лікування та реабілітації військова частина НОМЕР_1 , всупереч вимогам зазначеного чинного законодавства, за всі вищевказані періоди (окрім періоду з 09.01.2023 по 08.02.2023 згідно з довідкою ВЛК №562) не здійснила нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень пропорційно дням перебування на лікуванні, чим порушила права та інтереси позивача. З урахуванням викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що Додаткова винагорода в розмірі 100 тис. грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я - з дня, коли зазнав такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Виплата відбувається щомісяця на підставі довідки з медичного закладу, де лікується поранений. Необхідна умова для додаткової винагороди — безперервне стаціонарне лікування після поранення в закладах охорони здоров`я. Відповідач зазначає, що безперервне лікування бойового травмування, яке було отримано позивачем 14.12.2022 , закінчилося 11.01.2023. Після завершення лікування, Позивача не було спрямовано до іншого лікувального закладу та було виписано. Позивач повернувся до військової частини, приступив до виконання службових обов`язків. Згідно довідки ВЛК №562, відповідно до наказу МОЗ від 04.07.2007 №370 травма відноситься до легких. Згідно з рапортами командира та на підставі відповідних наказів, отримав додаткову винагороду за відповідний період. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 23.04.2022 по 07.07.2024 проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_1 .

14 грудня 2022 року близько 20:05, безпосередньо виконуючи бойове завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України в районі н.п. Білогорівка Луганської області, старший сержант ОСОБА_1 (Позивач) отримав поранення внаслідок артилерійського обстрілу позицій підрозділу з боку збройних сил РФ.

Згідно з Довідкою про обставини травми №2076 від 02.05.2023, виданою командиром ВЧ НОМЕР_1 позивачем 14.12.2022 одержано: мінно-вибухову травму, вогнепальне сліпе осколкове поранення в/3 правої гомілки з вогнепальним крайовим переломом проксимального метафізу великогомілкової кістки, дефектом кістки і м`яких тканин, вогнепальне наскрізне поранення н/3 правого стегна з наявністю сторонніх тіл металевої щільності. Закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку; стійкі цефалгії, астеновегетативний синдром, розлад сну; акубаротравму; гостру двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеня.

Позивач зазначає, що за весь час лікування та реабілітації ВЧ НОМЕР_1 , всупереч вимогам чинного законодавства, за всі періоди лікування (окрім періоду з 09.01.2023 по 08.02.2023 згідно з довідкою ВЛК №562) не здійснила нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень пропорційно дням перебування на лікуванні, що зумовило звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є те, що військовослужбовці:

1) беруть безпосередню участь у бойових діях;

2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.

За відсутності документального підтвердження неведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, згідно наведених норм права додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям:

які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що між сторонами є спірним не виплата позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць за періоди:

04.03.2023 – 03.04.2023 - відпустка відповідно до довідки ВЛК №2345;

21.04.2023 – 20.05.2023 - відпустка відповідно до довідки ВЛК №311/2;

18.08.2023 – 01.09.2023 - стаціонарне лікування (погіршення стану здоров`я, виписка №3420;

01.09.2023 – 21.09.2023 - реабілітація (ВЛК №1116);

30.10.2023 – 08.11.2023 - стаціонар (Хірургія, виписка №5423);

09.11.2023 – 08.12.2023 – відпустка відповідно до довідки ВЛК №9270;

16.12.2023 – 30.12.2023 – реабілітація (ВЛК №8688/1).

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 14.12.2022 ОСОБА_1 отримав поранення: мінно-вибухову травму, вогнепальне сліпе осколкове поранення в/3 правої гомілки з вогнепальним крайовим переломом проксимального метафізу великогомілкової кістки, дефектом кістки і м`яких тканин, вогнепальне наскрізне поранення н/3 правого стегна з наявністю сторонніх тіл металевої щільності. Закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку; стійкі цефалгії, астеновегетативний синдром, розлад сну; акубаротравму; гостру двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеня.

У зв`язку з отриманим пораненням позивача було доправлено у шпиталь до військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з бойовим пораненням.

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.01.2023 №11 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків.

Тобто, фактично лікування ОСОБА_1 у зв`язку із отриманим пораненням закінчилося 11.01.2023.

Разом з тим, оскільки у довідці ВЛК №562 було зазначено про потребу позивача у відпустці за станом здоров`я на 30 календарних днів, то відповідно позивач одразу вибув у відпустку.

При цьому, між сторонами не є спірним, що за період відпустки на підставі довідки ВЛК №562 позивачу була виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн.

У подальшому позивач 04.03.2023 пройшов огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_2 , у зв`язку з діагнозом: стан після МВТ (14.12.2022): консолідуючий вогнепальний крайовий перелом проксимального метаепіфізу великогомілкової кістки з тимчасовим порушенням функції.

Відповідно до Довідки ВЛК від 04.03.2023 №2345, на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи – ТДВ – позивач потребує відпуску за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Також, судом встановлено, що 21.04.2023 позивачу проведено медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_2 у зв`язку з діагнозом: стан після вогнепального осколкового сліпого поранення (14.12.2022) правої гомілки з переломом великогомілкової кістки, лікованого оперативно у вигляді консолідуючого перелому великогомілкової кістки з тимчасовим порушенням функцій; вибухової травми (14.12.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді вегето-судинної нестійкості з незначним порушенням функції; акубаротравми у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови до 4,0 м на кожне вухо.

Відповідно до Довідки ВЛК від 21.04.2023 №311/2, на підставі статті 81, 75 графи ІІ Розкладу хвороб, позивач потребує відпуску за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідно до висновків ВЛК від 04.03.2023 №2345 та від 21.04.2023 №311/2 позивачу надано право на відпустку у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, яке мало місце 14.12.2022, то відповідно відповідач мав обов`язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць за весь період перебування у відповідних відпустках.

Стосовно періодів з 18.08.2023 суд зазначає, що такі періоди вже безпосередньо не пов`язані із отриманням позивачем поранення 14.12.2022, оскільки не є тим періодом, що межує з отриманням поранення та безперервним лікуванням, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Суд зазначає, що дійсно військовослужбовці у подальшому можуть відчувати наслідки перенесених поранень, травмувань, що може викликати необхідність додаткового медичного лікування, проте за такі періоди відсутні підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено виплату додаткової винагороди у період перебування військовослужбовців у санаторіях на реабілітації.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до довідки ВЛК від 08.11.2023 №9270 позивачу визначено потребу у відпустці на 30 днів, у зв`язку із станом після операції (03.11.2023) артроскопії правого колінного суглобу, жирового тіла медіальної зв`язки з приводу хвороби Гофа з тимчасовим порушенням функцій.

Отже, відпустка безпосередньо не пов`язана з лікуванням від поранення, а є наслідком операції. Також, зазначена довідка не містить інформацію про тяжкість поранення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороду у розмірі 100000,00 грн. за періоди 18.08.2023 – 01.09.2023, 18.08.2023 – 01.09.2023, 30.10.2023 – 08.11.2023, 09.11.2023 – 08.12.2023 та 16.12.2023 – 30.12.2023.

Щодо розміру додаткової винагороди суд зазначає, що обов`язок розрахунку додаткової винагороди покладається на відповідача, а тому саме відповідач має обов`язок нарахувати та виплати позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць за весь період перебування у відповідних відпустках, на підставі висновків ВЛК від 04.03.2023 №2345 та від 21.04.2023 №311/2.

Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату старшому сержанту ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, суд зазначає, що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

По-перше, суд зазначає, що питання виплати компенсації втрати частини доходів має вирішуватися під час виплати основної частини доходу, а оскільки позивачу додаткова винагорода не нарахована, то відповідно відсутні підстави вважати, що права позивача в зазначеній частині будуть порушені у майбутньому.

По-друге, суд зазначає, що позивач просить виплатити йому компенсацію втрати частину доходу, у зв`язку із не своєчасною виплатою додаткової винагороди.

Суд зазначає, що оскільки пунктом 2 розділу І Порядку №260 чітко визначено, що виплачена позивачу додаткова грошова винагорода має одноразовий характер, то немає підстав для застосування у цій справі приписів Закону №2050-ІІІ та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідної додаткової винагороди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ від 07.05.2026 по справі №280/8933/24, яку суд враховує під час ухвалення рішення по цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі 100000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування за станом здоров`я.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі 100000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновками ВЛК від 04.03.2023 №2345 та від 21.04.2023 №311/2.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова