Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №240/786/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/786/25

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Словенчанської сільської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Словечанської сільської ради Коростенського району щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель.

- зобов`язати Словечанську сільську раду Коростенського району вжити вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 18242811824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що унаслідок порушення вимог законодавства, яке регулює порядок збільшення лісистості території України, встановлені факти протиправної бездіяльності Словечанської сільської ради, що полягає у неприйняття рішення про віднесення земельних ділянок, зазначених в повторному поданні Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про віднесення земельних ділянок до самозаліснених до самозаліснених земель у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2025, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, адміністративний позов повернуто позивачу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.12.2025 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 скасовано. Справу № 240/786/25 направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 17.11.2023 за № 04-17/1067 на адресу Словечанської сільської ради скеровано лист (клопотання/подання) про прийняття рішень щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 4715,7959 га, які знаходяться на території даного органу місцевого самоврядування, до самозаліснених.

За результатами розгляду листа Управління, рішенням Словечанської сільської ради від 22.11.2023 № 1026 земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1824284700:04:000:0423 площею 26,37 га, розташовану на території сільської ради віднесено до самозалісеної.

За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права - земельні ділянки з цільовим призначенням - землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, на які органом місцевого самоврядування зареєстровано право комунальної власності на підставі цьому наказу ГУ Держгеокадасту у Житомирській області від 27.09.2018 № 6-3852/14-18-СГ та рішення Словечанської сільської ради від 17.10.2018 №209.

Не зважаючи на прийняття вказаного рішення селищною радою та норми чинного законодавства, якими регулюються вказані правовідносини, відомості про віднесення вказаних земель до самозаліснених до Державного земельного кадастру не внесено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно зі ст.4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження з лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

При цьому у ст.1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Аналогічне визначення містить Земельний кодекс України (ст.57-1).

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України.

Зокрема, за ч.З ст.57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Водночас віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (ч.4 ст.57-1 Земельного кодексу України).

З метою реалізації вказаної норми ч.4 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абз.4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст.122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст.122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Таким чином, законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України.

Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із положеннями ч.5 ст.57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Отже, під час вирішення питання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісенених важливо встановити, чи сформована вона як об`єкт цивільних прав, оскільки від цього буде залежати процедура її віднесення до самозалісених земель.

Указами Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», від 29.09.2022 №675/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 вересня 2022 року «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності, з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України.

Прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 № 2321-IX (далі-Закон), який набрав чинності 10.07.2022, створило передумови для ідентифікації та збереження самосійних лісів.

Разом з тим, згідно із Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» лісистість території країни повинна становити в 2025 році 16,5%, а в 2035 році - 17,5% порівняно з нинішніми 15,9%. В Україні, за різними оцінками, наразі близько 500 тис. га самосійних лісів, які розташовані на землях сільськогосподарського призначення або землях невизначеної категорії.

Ці ліси та відповідні земельні ділянки не перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», а тому, зважаючи на вимоги закону (п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України), перейшли до комунальної власності територіальних громад.

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», яким введено поняття самозалісеної земельної ділянки.

Питання належності земельної ділянки до самозалісеної врегульовано виключно ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Так, згідно частин 1-4 вказаної статті самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Крім того, ч.4 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», зокрема, визначено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Таким чином, враховуючи положення статей 57-1, 122 та п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч.4 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» віднесення земельної ділянки до самозалісеної, яка відповідно до закону є комунальною власністю територіальної громади, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами.

Однак, всупереч вказаних норм та рішень Словечанської сільської ради 22.11.2023 №1026 згідно інформації, що міститься в ДЗК, відомості до Державного земельного кадастру про віднесення вищевказаних земель до самозаліснених не внесено, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межа території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством, незалежно від того, на землях яких категорій вони зростають, та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охоронною держави.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Однією із основних проблем у сфері лісового господарства Державною стратегією управління лісами України до 2035 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України №1777 від 29.12.2021, визначено недостатню лісистість території нашої держави та незаконні рубки лісу.

Разом з тим, необхідно зазначити, що наразі Україна втрачає українські ліси та інші цінні території через військові дії. Щоб їх відновити потрібні десятиліття. Під окупацією та бойовими діями знаходиться понад 500 тис. га лісів, які ми можемо втратити.

В зв`язку з цим, та з метою збільшення площ лісів, законодавцем введено поняття «самозаліснених земель», однак, вказані землі такими стають лише після внесення відповідних відомостей до ДЗК.

На підставі вищевказаного, можливо дійти висновку, що бездіяльність Словечанської сільської ради Коростенського району, що виявляється у не вжитті заходів до внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель, порушує інтереси держави, що закріплені Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Указом Президента України від 07.06.2021 №228 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» та низкою інших нормативно-правових актів.

Крім того, ще одним підтвердженням посиленої уваги держави на збереження лісових насаджень є норми ст.23 Земельного кодексу України, якою визначається пріоритетність земель сільськогосподарського призначення.

Так, даною статтею встановлено, що землі, придатні для потреб сільського господарства повинні надаватись насамперед для потреб сільського господарства, за виключенням самозаліснених земель.

Вказане підтверджує той факт, що невнесення відповідних відомостей до ДЗК може призвести до передачі вказаних земель приватним особам та суб`єктам господарювання для ведення сільськогосподарського виробництва, відверте знищення та вирубку зелених насаджень, що на них знаходяться, що безсумнівно не відповідає інтересам держави.

Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для визнання протиправною бездіяльності Словечанської сільської ради Коростенського району щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель та зобов`язання Словечанську сільську раду Коростенського району вжити вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 18242811824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані відповідачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки докази про такі судові витрати суду не надано, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (вул. Героїв Чернобиля, 10, м. Коростень, Житомирська обл., Коростенський р-н,11501. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02909950) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Леха Качинського, 12-А, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014, РНОКПП/ЄДРПОУ: 42163803), Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Степана Бандери, буд.8,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10029, РНОКПП/ЄДРПОУ: 45121148), Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Руставелі Шота, 9А,м. Київ,01001, РНОКПП/ЄДРПОУ: 37507901) до Словенчанської сільської ради Коростенського району Житомирської області (вул. Поліська, 9,с. Словечне, Коростенський р-н, Житомирська обл.,11122. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04343398) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель.

Зобов`язати Словечанську сільську раду Коростенського району Житомирської області вжити вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 18242811824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

29.07.26