Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №240/7654/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/7654/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає у невиплаті мені в жовтні 2025 року, листопаді 2025 року та грудні 2025 року компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, відповідно до Закону України ”Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на мою користь компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, відповідно до Закону України ”Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, в загальному розмірі 469,17 грн., обчислену з сум заборгованості, котрі були виплачені: 31 жовтня 2025 року, 27 листопада 2025 року та 31 грудня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при здійсненні всіх подальших виплат (як часткових, так і в повному обсязі) залишку заборгованості з пенсії за період з квітня 2019 року по квітень 2024 року, нараховувати та виплачувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України ”Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області утворилась комплексна заборгованість із виплати пенсії, нарахованої на виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 у справі №240/11111/19; від 04.07.2022 у справі №240/32710/21 та від 06.03.2024 у справі №240/27663/23. Розмір цієї заборгованості залишався незмінним до 31.10.2025. Того дня на мій банківський рахунок надійшла виплата від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в розмірі 187,35 грн. Аналогічні суми я отримав також: 27.11.2025 та 31.12.2025.

Оскільки доступні позивачу банківські документи щодо трьох названих виплат по 187,35 грн не містили інформації а ні про підставу (або ж сукупність підстав) для їх здійснення, а ні про фактичний склад цих сум, позивач звернувся до відповідача із заявою від 02 січня 2026 року, у відповідь на яку Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що виплатою від 31.10.2025 в сумі 187,35 грн було започатковане поетапне погашення заборгованості, виплати: від 27.11.2025 та від 31.12.2025 (у 187,35 грн кожна). Продовжили цей процес доки не вичерпались виділені на це бюджетні асигнування. Крім того, в названому листі окремо наголошувалось, що виплати від: 31.10.2025; 27.11.2025 і 31.12.2025 були здійснені на виконання лише одного з рішень Житомирського окружного адміністративного суду, а саме – рішення від 04.07.2022 у справі № 240/32710/21. Позивач у позові вказує, що лист-відповідь не містив жодної інформації щодо компенсації, передбаченої Законом України ”Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”. Натомість, він містив визнання того, що виплати від: 31.10.2025; 27.11.2025 та 31.12.2025 являли собою, виключно, погашення заборгованості із пенсії. Позивач вважає, що несплата (в ті ж місяці) компенсації втрати частини моїх доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати була офіційною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати позивачу названу компенсацію. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 05 березня 2026 року прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 27.03.2026 (вх. від 30.03.2026).

Відповідь на відзив надійшла до суду 01.04.2026 (вх. від 03.04.2026).

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 07.05.2026 (вх. №33955/26 від 11.05.2026) ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 14.05.2026 постановлено повернути ОСОБА_1 заяву про зміну предмета позову у справі №240/7654/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 15.05.2026 (вх. №36313/26 від 19.05.2026) ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 22.05.2026 постановлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог відмовити.

У період із 22.06.2026 по 26.06.2026 та із 13.07.2026 по 27.07.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Житомирського окружного адміністратвиного суду від 28.07.2022 у справі №240/11111/19 ухвалено: "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням здійснених виплат".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №240/27663/23 ухвалено: "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 з 22.03.2023 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн, передбачену Постановою № 713".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №240/32710/21 ухвалено: "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 12.07.2021 №3.1-21 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії виходячи з її основного розміру 17740,50 грн, що складається з: посадового окладу - 5920,00 грн; окладу за спеціальним званням - 1410,00 грн; надбавки за вислугу років - 3298,50 грн; надбавки за особливості проходження служби - 3773,12 грн а також премії - 3338,88 грн, та фактично виплаченими, починаючи з 01 квітня 2019 року".

Через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 вернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 02.01.2026 №ВЕБ-06001-Ф-С-26-001317, у якій просив повідомити:

1. Чи дійсно виплата мені 187,35 грн, здійснена 31 жовтня 2025 р., виявилась першим із платежів поетапного погашення заборгованості ГУПФУ в Житомирські області, визначеної рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду: від 28.07.2022. у справі № 240/11111/19; від 04.07.2022 у справі № 240/32710/21та від 06.03.2024 у справі № 240/27663/23?;

2. Яким чином було визначено розмір виплат від 31.10.2025; 27.11.2025 та 31.12.2025? (відповідь на це запитання прошу проілюструвати копією відповідного розрахунку);

3. Чи враховувався розмір компенсації, передбаченої Законом України ”Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, при визначенні місячних розмірів поетапного погашення заборгованості ГУПФУ переді мною?

У відповідь на заяву ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 13.02.2026 №10093-2965/К-02/8-0600/26 повідомило: "На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №240/32710/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховано доплату по перерахунку за рішенням суду в розмірі 169751,22 грн, виплату якої розпочато з жовтня 2025 року, відповідно до вимог Порядку №821, в сумі, визначеній Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на відповідний рік, а саме, минула заборгованість, в сумі:187,35 грн - виплату організовано у жовтні 2025 року; 187,35 грн - виплату організовано у листопаді 2025 року; 187,35 грн. - виплату організовано у грудні 2025 року. Залишок заборгованості за минулий час буде продовжувати виплачуватись відповідно Порядку № 821."

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважає, є порушеним його право на невиплату в жовтні 2025 року, листопаді 2025 року та грудні 2025 року компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабміну Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону №2050 встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статі2 Закону №2050, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Приписами статті 3 Закону №2050 та пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Статтею 4 Закону №2050 та пунктом 5 Порядку №159 закріплено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Відповідно до статті 6 Закону №2050 компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

У той же час, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.

Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №815/3998/16, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.

У відзиві відповідач вказує, що на виконання рішення суду:

від 04.07.2022 у справі №240/32710/21 за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 нарахована доплата в сумі 169751,22 грн, з 01.09.2022 пенсія виплачується у визначеному розмірі;

від 28.07.2022 у справі №240/11111/19 за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 нарахована доплата в сумі 707,31 грн, з 01.04.2019 пенсія виплачується у визначеному розмірі;

від 06.03.2024 у справі № 240/27663/23 за період з 01.03.2023 по 30.04.2024 нарахована доплата в сумі 26645,16 грн., з 01.05.2024 пенсія виплачується у визначеному розмірі.

Станом на дату звернення до суду, позивачу виплачено кошти в розмірі 562,05 грн (187,35 грн х 3).

Отже, виплату нарахованих на виконання рішень суду доплат пенсії позивача здійснено частково.

Як вже зазначалось судом, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Тобто, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Отже, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Відповідно, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Оскільки, уся сума пенсії, нарахована на виконання судових рішень позивачу не виплачена, а компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 здійснюється в день виплати основної суми доходу, суд висновує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх передчасність.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2025 у справі № 160/672/24, від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, від 14.05.2025 у справі № 160/672/24 та від 10 квітня 2025 року у справі № 420/29059/24, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.

У даній справі позивач звернувся до суду з приводу нарахування та виплати йому компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області строків виплати перерахованої пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що суми перерахованої пенсії на час звернення до суду з цим позовом не були виплачені позивачу, що ним визнається у позові та підтверджується відповідачем у відзиві.

Отже, відсутність фактичної виплати пенсії, перерахованої на виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11111/19, №240/32710/21, №240/27663/23, унеможливлює встановити період прострочення та здійснення розрахунку компенсації втрати частини доходів відповідно до Порядку №159.

Тобто, право позивача на одержання грошової компенсації втрати частини доходів виникне у день виплати усієї суми заборгованості з перерахованої пенсії.

З огляду на те, що фактична виплата заборгованості по сумі доплати пенсії позивачу ще не здійснена, то у відповідача наразі не виникло обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, адже згідно статті 4 Закону №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Оскільки позивачу кошти у повному розмірі фактично не виплачені, то суд приходить до висновку про безпідставність та передчасність заявлених позовних вимог.

При вирішенні цього спору судом також було взято до уваги і висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду у постановах від 15 квітня 2024 року (справа №600/4650/23-а), від 13 травня 2024 року (справа №600/6286/23-а), від 26 листопада 2024 року (справа №600/6142/23-а) від 12.01.2026 у справі № 240/21269/25 з аналогічних правовідносин, в яких ухвалами Верховного Суду від 01 травня 2024 року (справа №600/4650/23-а), 05 червня 2024 року (справа №600/6286/23-а) та від 26 грудня 2024 року (справа №600/6142/23-а) було відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

29.07.26