Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №240/6981/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/6981/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.11.2023 по 03.10.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.11.2023 по 03.10.2024.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що під час проходження військової служби, 24.07.2023 отримав поранення під час захисту Батьківщини, відповідно до довідки про обставини травми № 1 від 07.01.2024 року. Діагноз відповідно до довідки: «ВОП стегна з вогнепальним переломом правої стегнової кістки, кісток тазу з проникненням в черевну порожнину. Перитоніт, гемапневмоторакс». За наслідками отриманого поранення перебував на стаціонарному лікування в наступні періоди: відповідно до Перевідного епікризу № 2581 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.11.2023 по 25.11.2023. Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5123 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.11.2023 по 29.02.2024. Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2561 перебував на стаціонарному лікуванні з 28.02.2024 по 03.10.2024.

Позивач вважає, що за періоди стаціонарного лікування за наслідками травми набув права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, однак відповідач відмовив у виплаті додаткової винагороди. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 17 березня 2026 року прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та витребувала у відповідача докази.

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 16.04.2026 (вх. від 20.04.2026) надійшло клопотання відповідача про долучення доказів. У клопотанні зазначено: "архіви до військової частини НОМЕР_1 за актами приймання – передачі не передавалися. Можливим розпорядником інформації витребуваної судом може бути Галузевий державний архів Міністерства оборони України"

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 05.05.2026 (вх. від 08.05.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що надана позивачем копія довідки про обставини отримання ним поранення (травми, контузії, каліцтва) є підставою для видання наказу командира військової частини НОМЕР_2 на виплату додаткової винагороди, а не її виплати, оскільки єдиним правовстановлюючим документом, який дає право на таку виплату є наказ відповідного командира (начальника). На переконання представника відповідача, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_2 протиправною в частині невидання наказу про виплату позивачу додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним з захистом Батьківщини. Представник відповідача вважає, що військова частина НОМЕР_1 не має повноважень на видання наказу за військову частину НОМЕР_2 . У відзиві вказано також, що Військовою частиною НОМЕР_2 документальні архіви до військової частини НОМЕР_1 не передавалися, наказу командира військової частини НОМЕР_2 (витягу з нього) на виплату позивачу додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним з захистом Батьківщини до військової частини НОМЕР_1 не передавалось. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що документів, які зобов`язують військову частину НОМЕР_1 прийняти права та зобов`язання переформованої військової частини НОМЕР_2 Позивачем до позову не додано, такі документи у військовій частині НОМЕР_1 відсутні, доказів наявності у військової частини НОМЕР_1 на видання нормативних документів (наказів) за переформовану військову частину НОМЕР_2 позивачем до позову не додано. Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 є безпідставними.

У період із 22.06.2026 по 26.06.2026 та із 13.07.2026 по 27.07.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Щодо належного відповідача.

У військовому квитку позивача міститься інформація про те, що із 10.02.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

У відзиві вказано: Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 з вересня 2023 року Військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий стрілецький батальйон) була переформована 30.11.2024, особовий склад було передано до військової частини НОМЕР_1 .

У листі Військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2025 №1639/ф/6913 вказано, що відповідно до директиви Генерального штабу ЗСУ, військову частину НОМЕР_2 розформовано, правонаступником є військова частина НОМЕР_1 .

Отже, із вересня 2023 року по листопад 2024 року військова частина, у якій позивач проходив військову службу, перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , а із 30.11.2024 Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником прав та обов`язків військової частини НОМЕР_2 .

З огляду на викладене судом висновується, що Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем.

Щодо строків звернення до суду.

В силу вимог частин 1, 2, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року справа № 420/13606/21 дійшов висновку, що поняття “грошове забезпечення”, “одноразова грошова допомога при звільненні” та “заробітна плата”, які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому застосуванню підлягають норми ст. 233 КЗпП України.

Спірний період, тобто з 19 липня 2022 року, регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 у справі № 240/7548/25

Судом в ухвалі про відкриття було витребувано у відповідача докази повідомлення позивача про складові грошового забезпечення.

До суду 16.04.2026 (вх. №28386/26 від 20.04.2026) надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 до якого додано копію рапорту у якому вказано: "Дійсним доповідаю, що з метою виконання ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 в справі 240/6981/26 за позовом колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а саме надання доказів, щодо видачі вищезазначеному військовослужбовцю грошового атестату, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 не має можливості, в зв`язку з тим що військова частина НОМЕР_2 не передала до архіву військової частини НОМЕР_1 2 екз. грошового атестату вищезазначеного колишнього військовослужбовця та журнал реєстрації видачі грошових атестатів військової частини НОМЕР_2 ."

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача наслідків пропуску строку звернення до суду.

Щодо спору.

Під час виконання обов`язків військової служби, згідно з бойовим розпорядженням, поблизу н.п. Райгородка Сватівського району Луганської області, 24 липня 2023 року, внаслідок мінометного обстрілу, ОСОБА_1 , отримав поранення: вогнепальне осколкове поранення стегна з вогнепальним переломом правої стегнової кістки, кісток тазу з проникненням в черевну порожнину. Перитоніт гемопневмоторакс". Поранення, пов`язане із виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_2 про обставини травми від 07.01.2024 №1 (а.с. 18 на звороті).

У період із 17.11.2023 по 25.11.2023 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Ківерцівська центральна лікарня" Ківерцівської міської ради Волинської області, що підтверджується перевідним епікризом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2581 (а.с. 19)

На стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Волинська обласна клінічна лікарня" позивач перебував із 25.11.2023 по 29.02.2024 що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5123 ( а.с. 20).

У Комунальному підприємстві "Волинське територіальне медичне об`єднання" ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період із 28.02.2024 по 03.10.2024 (виписка № 2561, а.с. 21).

Позаштатною військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства "Волинське територіальне медичне об`єднання" було проведено медичний огляд ОСОБА_1 21 червня 2024 року №550, у якому вказано: "Поранення, Так, пов`язана із захистом Батьківщини. У довідці вказано, що позивач потребує подальшого стаціонарного лікування після поранення на два місяці (а.с. 21 на звороті - 22).

У Довідці Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 25) про грошове забезпечення ОСОБА_1 міститься інформація, що додаткову винагороду позивачу виплачено із серпня 2023 року по жовтень 2023 року по 100 000 грн, у листопаді 2023 року - 76666,67 грн. Відомості про виплату 100 000 грн за період із грудня 2023 року по жовтень 2024 року.

У листі військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2025 (а.с. 24 на звороті) вказано, що зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 позивача виключено з 09.11.2024.

Звертаючись до суду з позовом позивач вважає протиправним та таким, що порушує його права, ненарахування та невиплата додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини із 23 серпня 2023 року по 03 жовтня 2023 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За змістом частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту а) статті 9-2 Закону № 2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX. Відповідно до пункту 1 Указу № 64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України, та який триває по день розгляду даної справи.

Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, Порядок № 260 було доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За змістом пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 12 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Відтак, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про необхідність встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування військовослужбовця на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

З матеріалів справи вбачається, що у період із 17.11.2023 по 25.11.2023 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Ківерцівська центральна лікарня" Ківерцівської міської ради Волинської області, що підтверджується перевідним епікризом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2581 (а.с. 19)

На стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Волинська обласна клінічна лікарня" позивач перебував із 25.11.2023 по 29.02.2024 що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5123 ( а.с. 20).

У Комунальному підприємстві "Волинське територіальне медичне об`єднання" Юзьков О.Л. знаходився на стаціонарному лікуванні у період із 28.02.2024 по 03.10.2024 (виписка № 2561, а.с. 21).

Позаштатною військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства "Волинське територіальне медичне об`єднання" " було проведено медичний огляд Юзькова Олександра 21 червня 2024 року №550, у якому вказано: "Поранення, Так, пов`язана із захистом Батьківщини. (а.с. 21 на звороті - 22).

У Довідці Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 25) про грошове забезпечення ОСОБА_1 міститься інформація, що додаткову винагороду позивачу виплачено із серпня 2023 року по жовтень 2023 року по 100 000 грн, у листопаді 2023 року - 76666,67 грн. Відомості про виплату 100 000 грн за період із грудня 2023 року по жовтень 2024 року.

При цьому, суд зауважує, що у прохальній частині позову позивач просить суд задовольнити позовні вимоги із 23.11.2023, однак розрахунок виплачених за листопад коштів свідчить, що позивачу було виплачено додаткову винагороду за 23 дні листопада (100000/30*23)= 76666,67 грн.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 визначено, що виплата додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн може бути виплачена виключно у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, суд вбачає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», додаткову грошову винагороду за період стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період 24.11.2023 по 03.10.2024, пропорційно в розмірі 100 000,00 грн, з урахуванням вже виплачених сум.

При цьому, при розгляді справи та визначенні обсягу прав та обов`язків Військової частина НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , тобто до неї перейшли всі права та обов`язки Військової частини, яку було ліквідовано.

З огляду на вказане, саме бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 , є протиправною.

Вказаний спосіб захисту порушених прав є належним та достатнім.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 (с. Марківка, Звягельський район, Житомирська область,11701, РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.11.2023 по 03.10.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», додаткову грошову винагороду за період стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період 24.11.2023 по 03.10.2024 у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

28.07.26